Нам пишуть – “Вгадайте психотип кого досліджують?”

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА АВІАЦІЙНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

 

 

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

на тему:

 

ВПЛИВ КОНСТИТУЦІОНАЛЬНИХ ТА ВІКОВИХ ЧИННИКІВ НА СОЦІАЛЬНЕ ПОЗИЦІОНУВАННЯ

ОСОБИСТОСТІ НА ФОНІ ЯСКРАВО ВИРАЖЕНОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ ТА МОЖЛИВОЇ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВОЇ ТРАВМИ

 

з навчальної дисципліни «Практична психологія»

 

 

Виконав: студент групи 102

Запорожець О.І.

Факультету лінгвістики

та соціальних комунікацій

Керівник: д. філос. н., проф. Ягодзінський С.М.

 

 

 

Київ – 2019

 

ВСТУП

У царині практичної психіатрії досить часто зустрічаються випадки, коли окремі індивідууми втрачають почуття реальності, вважаючи себе зовсім іншими людьми з іншими здібностями і талантами. Не усвідомлюючи при цьому, що вони існують (і, на жаль, діють) за «межею реальності», у іншому всесвіті.

Згадаймо хоча б ефект «Наполеона», коли людині досить покласти праву руку на груди, а ліву (уявно коротшу) ногу на пеньок (чи барабан, якщо є), і вважати себе Наполеоном Бонапартом.

Ми ж спробуємо за допомогою інструментарію (та методології) практичного психіатра (кафедра авіаційної психології) прослідкувати та розкрити етіологію та патогенез раптового перетворення посередньої особистості (стать – чоловіча, освіта – вища, вік – пенсійний, додаткова домінантна характеристика – нарцисизм), яка все своє життя позиціонувала себе талановитим біологом, спеціалістом з шкідників великої рогатої худоби (хоча розпочинав з технології виробництва спиртів) у видатного авіатора. З обов’язковими для цього атрибутами: авіаційною формою, специфічною риторикою і, вибачте, дурнуватою маніакальною посмішкою…

 

ОСНОВНА ЧАСТИНА

 

Важливу роль у забезпеченні сталого розвитку суспільства відіграє рівень суспільного здоров’я в країні, а саме його психічне та психологічне здоров’я. Особливо значущим це стає у періоди економічних та соціополітичних трансформацій, коли напруженість у суспільстві проявляється підвищеним психологічним тиском, що призводить до виникнення у громадян психічних розладів або активного вживання психоактивних речовин.

У 1992 році Генеральна асамблея ООН прийняла резолюцію про «Захист осіб з психічними захворюваннями та поліпшення психіатричної допомоги», якою практично запустила незворотні процеси участі психічнохворих у всіх сферах життєдіяльності людини: бізнесі, трудових стосунках, побуті, культурі і мистецтві тощо.

Психічні захворювання – це захворювання головного мозку, які проявляються різноманітними розладами психічної діяльності, а також частковою чи повною зміною особистості. Іншими словами, психічним захворюванням є сукупність певних ознак або проявів, які виникають з визначених причин і розгортаються у певній послідовності з певними наслідками.

Діагностика психічного захворювання пов’язана з виявлення чинника розладу, симптомами розладу, перебігу розладу і, головне, з наслідками розладу. Наприклад, шизофренія, перебіг якої на кінцевому етапі призводить до формування дефекту особистості, що проявляється комунікативними обмеженнями й низьким соціальним функціонуванням. Іншим характерним прикладом може бути деменція (старече слабоумство), яка у термінальній стадії призводить до стану маразму.

Такі розлади тривають роками і дуже важливо приступити до їх лікування вчасно.

Суть розладу пов’язана з усвідомленням та сприйняттям таких понять як етіологія, патогенез та патоморфоз.

В етіології психічних захворювань тісно взаємодіють екзогенні та ендогенні чинники. Екзогенні (зовнішні) діють на організм ззовні: зокрема це інфекції та черепно-мозкові травми, інтоксикації, психічні переживання та травми. Для окремого дослідження вони найважливіші, виходячи з того, що екзогенні чинники пов’язані, в основному, з несприятливою спадковістю та конституціональними особливостями особи і досліджуються набагато важче.

Окрім того, необхідно зауважити, що успадковується не саме захворювання, а саме схильність до нього. Захворювання ж виникає за несприятливого збігу низки біологічних та соціальних факторів.

Частоту афективних розладів, прецесивний  психоз, дисоціативні неврози, які характерні, в основному, для жінок, також опустимо.

Останнім часом все більш популярною стає біологічна модель психічного розладу, за якою домінантними стають біологічні та соціальні чинники.

Тому нам у нашому дослідженні необхідно визначитись, до якого з найрозповсюдженіших біологічних чинників можна віднести наш випадок:

  • Інтоксикації та інфекції(наприклад, при: сифілісі, отруєнні; психічні розлади при: ВІЛ-інфекції, вживанні ПАР);
  • Соматичні захворювання (наприклад, при інфаркті міокарду, астенічна та депресивна симптоматика при соматичних розладах);
  • Генетичні (наприклад, в низці кількох поколінь однієї родини депресія або шизофренія);
  • Розлади обміну та гормональні розлади.

Уточнюючи діагноз та спостерігаючи кожного дня за клінікою

досліджуваної особи, вдамося все ж таки до чинника прогресивного паралічу, який симптоматично характеризується підвищеним настроєм, безглуздими маячними ідеями величі та могутності, поступовим наростанням ознак деменції (слабоумства), і яскраво виражених неврологічних розладів. Було доведено зв’язок даного стану з ураженням центральної нервової системи (ЦНС) на пізніх стадіях сифілісу. Тобто, було виявлено збудник сифілісу treponemapallidumяк етіологічний чинник прогресивного паралічу. Дослідження олігофренії (розумової відсталості) встановили її причину – недостатня функція щитовидної залози (недостача йоду в харчових продуктах та воді –і, як наслідок,  кретинізм).

Але не можна відкидати соціальні фактори на поведінкову модель (якщо соціум дозволяє, чому б не скористатись). Тому біопсихосоціальна модель більш повно враховує соціопсихопатизм досліджуваного суб’єкта.

Звернемося до основних проявів психічних розладів:

  • Порушення сприйняття відчуттів;
  • Ілюзії – прекрасне сприйняття реально існуючого предмета зі

зміною його змісту, значення;

  • Галюцинації – сприймання, що виникає без наявності реального

об’єкта;

  • Часткове порушення пам’яті (це пам’ятаю, а це – ні, бо не хочу).

Наступний етап – це агресія. Агресивна поведінка взагалі характерна для пікових етапів шизофренії чи, особливо, деменції. Загострення хвороби може бути абсолютно ніким або нічим не спровоковане, бо суб’єкт існує вже у зовсім іншому всесвіті. Та й об’єктом агресії може бути будь хто. А форма агресії може бути будь-якою.

Тому головною дійовою особою в процесі реалізації нашого невеличкого дослідження повинен бути все ж таки Лікар. А форма лікування – закритий стаціонар. Бо якщо психічно хвора людина захоче вирощувати, наприклад, рідкісний вид паразитів у собі (недавно в пресі пройшла така інформація) як у біологічному резервуарі – це одне. А якщо в оточуючих?

 

ВИСНОВОК

 

Виходячи з вищенаведених даних висновок може бути один. Повна ізоляція пацієнта (а проявів соціопатичних дій з кожним днем все більше), з наступною перебудовою особистості в комфортних (ізольованих) умовах.

Бо за результати будемо відповідати усі ми…

 

ЛІТЕРАТУРА

 

  1. Гавенко В.Л. Психіатрія і наркологія: підручник/ В.Л. Гавенко,

В.С.Білінський, В.А. Абрамов та ін.. – 2-ге видання, переробл. і доп. -ВСВ «Медицина», 2015. – 512 с.

  1. Пріб Г.А. Медико-соціальна експертиза життєдіяльності у психічно хворих: монографія/ Пріб Г.Г. – К.: ІПК ДСЗУ, 2012. – 380 с.
  2. Ентоні В. Психіатрична реабілітація: пер з англ../ В. Ентоні, М. Коен, м. Фаркас. – К.: Сфера, 2001. – 298 с.

Залишити коментар