А пятый — мой! Совсем не такой

Жов.20.2016. / Коментарів: 2

Приблизно так аргументував наполегливе прохання призначити свою люди ну черговим в.о. ректора НАУ перший заступник міністра освіти і науки Володимир Ковтунець своїй шефині Лілії Гриневич. Аргументи,  прямо скажемо, нікудишні, та й реакція так собі, адекватна рівню прохання. Мало хто знає, але формальною підставою для призначення стали… підписи  директорів  інститутів на підтримку нового чергового! Не дивуйтеся, саме так. Чотири підписи колаборантів. І як насмішка над колективом – 2 підписи від «молодих вчених»…

1

П’ять місяців дурити і колектив, і запрошених поважних членів Комісії, замахнутися на вселенське зло і… тихо нагадити на килимку – ось масштаб, гідний першого заступника міністра. Щось не щастить освітянам на міністерських чиновників з відсутністю держав ного мислення. Не встигли висохнути чорнила від хаотичних рішень поперед ниці,  так естафету підхопив ще один «реформатор». І не у віці тут справа, а, в першу чергу, якості підготовки та рівню управління. Надто ріднить цих двох персонажів «грантоїдна» залежність. Одній подарували високу посаду на  старті кар’єри, другому – як бонус за «титанічну працю» з освоєння твердої валюти перед пенсією, бо послужний список дуже убогенький. І от убогість зустріла подібну убогість, а та чергову убогість… І від цього все так, даруйте, убогенько.

Але повернімося до особи нового в.о. ректора. Під стать своєму покровителю. Нічим особливим не  запам’ятався на жодній роботі. Працював собі, трохи ліцензіями приторговував у міністерстві, оковиту бадяжив, лизнути та поді литися не забував, тікав чимдуж, коли потрібно було визволяти студентів майданівців, і повернувся з «правильною» позицією після перемоги Революції Гідності. Тихою сапою  –  кандидат, доцент, доктор, професор. Навіть про ректором встиг побути. Цілих два тижні.

Відсутність талантів завжди компенсував наполегливістю. Так  сталося і цього разу, коли після перемоги Революції Гідності організовував атаки озброєних людей на університет, коли чемно чекав у приймальнях  високих силовиків, щоб підказати про «кримінал» в університеті, коли оббивав пороги владних кабінетів, щоб влізти в очі і запропонувати  свої  послуги  в  бізнес проекті «НАУ».

Вибігав. Два з половиною роки плазувань дали свій результат. Він – в.о. Жага помсти за приниження взяла гору. За ті нещасних 5 голосів «за» на виборах ректора. Тепер можна і реорганізацію затіяти. І  одразу всім  відімстити. З посмішкою, без  поспіху, по  одному вибити авторитетів, а інших залякати. Гра на інстинктах найефективніша. Одного двох уб’ю – інші впадуть навколішки. А коли людина навколішках – вона маленька. На неї дивишся зверху вниз. Коли стоїть – доводиться знизу дивитися. Тоді одразу усвідомлюєш не тільки ваду зросту, але й ваду мислення. Тоді спрацьовує «наполеонів» комплекс, який з роками реалізувався навіть у фірменній ході – «з підскоком». Все одно не допомагає. Масштаб не той. Ні зовні, ні всередині.

Але хочеться більшого. Та коли у людини стеля потенції дорівнює максимум посаді завкафедри, чи начальника відділу акредитації міністерства, чи, скажімо, начальника розливочного цеху, то її потуги стати ректором, чи міністром, чи керівником спиртової галузі виглядають комічними, допоки не зачеплять своїм ідіотизмом десятки, а то й сотні людей. Та в часи тотальної невідповідності займаним посадам можна якось про петляти. Тим  більше, що  третій рік поспіль прикладом у  цьому служить «рідне» міністерство.

В університеті  останнім часом став популярним тоталізатор. Ставки в основному на  кількість виконуючих обов’язків ректора до виборів та на час, до якого злетить черговий в.о. Не було б так смішно, якби не було так печально. Надто наслідки для колективу трагічні.

2

На  заклик виконуючого обов’язки впрягтися в процес обговорення Статуту та нової структури відгукнулося немало наївних. Але поки вони щиро «в муках родять» свої ідеї, в.о. ректора уже поніс «власне правильне бачення» на  погодження до першого заступника міністра, не чекаючи обговореного з колективом варіанту.

Ось так відверто нахабно, з брехні та підступу розпочав свою діяльність в НАУ черговий в.о., щоб розчистити собі дорогу до омріяного ректорства.

Тим часом обізнані люди кажуть, що перед походом «на НАУ» п’ятий, особливий в.о. прийшов до свого керівника і попросив притримати вакантною свою посаду директора інституту перепідготовки  та  підвищення кваліфікації в педуніверситеті ім. Драгоманова. На що ректор відповів: «Добре, Володю, обіс…ся – приходь назад. Прийму».

Газета reider-nau

 


Коментарів 2 Додати коментар

Залишити коментар