Аналіз частково реалізованного плану Квіта з розвалення системи вищої освіти (частина 5)

На чому зосереджувався Квіт, розвалюючи систему освіти?

Квит 1515151

Ми уже писали детально про те, що «завівши» в міністерство та університети наближених до себе осіб, Квіт намагався вирішувати не нагальні проблеми вищої освіти, чи проблеми окремих університетів, а свої власні, меркантильні. Не відставала від свого шефа і його найближча помічниця Совсун. Від її експериментів над вищою освітою застогнала вся держава: від ручного розподілу місць державного замовлення та провалу НАЗЯВО, від скандалу з ЗНО  до скандалу навколо ХНУРЕ…

Кивтуня и совсуня

Усюди, де Квіт і Совсун розставили свої непрофесійні кадри за принципом особистої відданості, виникли дуже серйозні проблеми. Зрештою, вони підбирали їх за власною подобою, тому дивуватися тут нічому. Ця пара просто не могла наблизити до себе людей, хоч трошки фаховіших.

Зупинимося на ще одній потворній методиці, реалізованій Квітом, на щастя не в повному обсязі за «браком його часу», підпрограм загальної програми руйнування системи вищої освіти в Україні включала і  – маскування.

Щоб програма руйнування освіти не зустріла опір громадськості, Квіту її необхідно було замаскувати. В своїй підпрограмі Квіт використовував такі прийоми та методи:

  1. Брехати треба по-крупному.
  2. Чим жахливіше обман – тим легше в нього повірять. Суспільство прагнуло правди після Революції Гідності, а отримало замість неї брехню.
  3. Мало хто міг повірити, що Міністр Квіт може збрехати. Він мав колосальну довіру суспільства, яку проміняв на примітивний бізнес. Громадськість думала, що Квіт державний діяч, а виявилося, що він дрібний шулер.
  4. Брехня під час брифінгів, інтерв’ю в телеефірі не потребує доказів. Люди вірять «телевізору».
  5. Квіт, користуючись своїм службовим становищем, поставив на потік «брехню» через свою прес-службу міністерства.

Крім того, Квіт зосередився на створенні в ЗМІ безперервного інформаційного шуму про «реформування», «інновації», «боротьбу з корупцією» і т.п. Для цього використовуються спеціалісти з PR: родичі, куми, як, наприклад, політтехнолог Володимир Цибулько, власник Бородянського сміттєзвалища Олександр Бадрудінов, який доводиться Квіту кумом, радник Андрій Майснер, відомий рейдер та активний член «Молодих регіонів».

Успіхи окремих особистостей в освітній галузі (перемоги на олімпіадах, конкурсах тощо) видавати за успіхи реформованої «власноруч» системи освіти в цілому.

Результати роботи великих колективів прикрашати яскравою обгорткою і з екранів ТВ «сугестувати» глядачів: «Це моя заслуга», – сміє говорити Квіт.

Під час виникнення скандалів (ЗНО, підручники, шкільні автобуси), необхідно відволікати увагу громадськості на другорядні питання.

Для цього періодично слід «розпочинати безглузді реформи: міняти 5-бальну систему оцінок на 10- або 20-бальну, міняти кількість років навчання то з 4 на 5, то з 5 на 4; спочатку вводити, а потім скасовувати бакалаврат, магістратуру, профільне навчання і т.п .; пропонувати скорочувати або подовжувати (незадоволені в будь-якому випадку знайдуться) літні канікули і т.п. Нехай у боротьбі проти другорядних нововведень активна частина педагогів утилізує і розпилює свою протестну енергію».

Розглянемо на прикладі Національному авіаційному університеті наслідки політики маскування Квіта.

Перший і другій пункт в повному обсязі був використаний Квітом під час маскування скандалу з ЗНО. Для того щоб відмежуватися від корупційних подій вступної компанії він «знайшов 300 мільйонів доларів зловживань» в НАУ.

Суспільство повірило і йому вдалося завести своїх родичів та інших поплічників-рейдерів в управління університетом. Як тільки виник корупційний скандал зі службовими автомобілями, Квіт одразу знайшовся і передав «незаконно» закуплені по урядовій програмі навчальні літаки з НАУ Державній прикордонній службі України. Коли виник скандал навколо підручників для 4-7 класів – Квіт спробував відвернути увагу суспільства «сенсацією» про повернення 12-річної освіти. Цей перелік можна продовжувати як завгодно довго.

Але висновок від діяльності Квіта один – справжнє реформування освіти він вміло підміняв численними PR-акціями. Він імітував реформи, а не реалізовував їх з своїм оточенням, яке виявилося таким же недолугим, як і їх керівник.

Втрачено дорогоцінні два роки, які в період кризи дорівнюють десяти. Новому керівництву доведеться виправляти помилки «молодої команди Квіта», замість поступального розвитку вітчизняної системи освіти.


Залишити коментар