Бадрудінов, Майснер і Ко на кастингу в міністерстві

Лют.4.2016. / 1 коментар

У одній країні, що розташована в самому центрі Європи, було оголошено про ротацію найближчим часом членів Кабінету Міністрів. Зрозуміло, що ротація міністрів викличе і необхідність кадрових змін в самих міністерствах. Щоб не бути захопленими зненацька, в деяких міністерствах вирішили провести попередній конкурсний відбір, своєрідний кастинг серед можливих претендентів на керівні посади.

Наш власний кореспондент був відряджений до одного з таких міністерств і був присутній на відкритій частині засідання комісії з проведення конкурсу серед групи претендентів на керівні посади у цьому міністерстві.

Про проведення кастингу дізнався Бадрудінов, власник бородянського сміттєзвалища, а за сумісництвом, «смотрящий» Національного авіаційного університету, поставлений на цю «посаду» найбездарнішим міністром за всю історію міністерства. І вирішив Бадрудінов, який є одночасно і кумом, і радником цього міністра, взяти участь у такому кастингу, знаючи, що очільник міністерства повністю «провалив» усі можливі та неможливі проекти та програми і чекає на звільнення з посади, хоча і чіпляється зараз за все, аби залишитися «на плаву».

Бадрудінов, як і належить у зграї шахраїв, хотів це зробити таємно. Але не вдалося, бо його «цепной пес» Майснер щось десь «пронюхав» і підняв галас. Довелося Бадрудінову зібрати усю зграю і всіх везти до міністерства. Але попередньо «проінструктував» кожного свого поплічника, що і як казати в комісії з проведення кастингу, а після закінчення «інструктажу» для переконливості, як відомий кіногерой Бувалий у фільмі «Операция Ы» зі словами: «Смотрите у меня!», – показав кожному кулак.

Приїхали вони до міністерства і знов підняли там такий галас, що позаздрили б жаби у жабуринні. Адже кожен хотів зайти до комісії першим, щоб схопити кращий, «ласий шматок» у вигляді більш прийнятної для майбутнього «дерибану» посади. Почалися взаємні звинувачення, образи. Бадрудінов нагадав Майснеру, що той не поділився з ним, коли разом із Шульгою зібрав «дань» у 45 тисяч з двох керівників підрозділів за грудень. Шульга сказав, що не може довго чекати, бо йому треба їхати на допит до прокуратури у Суми. Іванова нагадала, що вона вже дама не першої свіжості і не може довго чекати, тому що в її віці можна й інфаркт отримати через зайве хвилювання та стрес. І пішло-поїхало…

Не витримала секретар комісії, вийшла в коридор і зупинила сварку, оголосивши, що входити треба за алфавітом за першою буквою прізвища.

Треба було бачити, як «ломанув» до кабінету, де засідала комісія, Авдєєв. Ледь не збив секретаря з ніг. Але «пронесло» і секретар не отримала ніяких пошкоджень, лише перелякалася. Комісія з проведення кастингу розпочала свою роботу.

Щоб не «тягнути» час і надмірно не втомлювати читачів, відразу скажемо, що жоден з конкурсантів не був рекомендований у підсумку до роботи в міністерстві. Але нам здалися достатньо красномовними та цікавими діалоги, які відбулися в кабінеті, де засідала комісія.

Комісія: Обережніше, пане Авдєєв. Чого Ви так ломитеся у відкриті двері? Ви ж високий і своєю головою ледь не виламали верхній брус на дверній рамі.

Авдєєв: А куди б я подів свої «два метри тупості», якби був нижче на зріст?

Комісія: Зрозуміло. Чим Ви зараз займаєтеся?

Авдєєв: Я прибув до Національного авіаційного університету з бородянського сміттєзвалища і вирішив розігнати всіх студентів-іноземців з університету, бо з ними лише одні проблеми. Без них спокійніше. Вже багато іноземців поїхали до дому, а нові не приїжджають, бо лякаються людей із зброєю, які завезли нас з Бородянки. А я лякаюся спілкуватися з іноземцями. Я весь час їх запитую, де «бабло»? Де «бабло»? А вони мене не розуміють. А про що ще я можу з ними говорити? Я для чого сюди приїхав з Бородянки?

Комісія: Зрозуміло. Що Ви знаєте про «яєчний замах» на міністра 21 січня, адже Ви є на фотографії разом з ним? І на якій посаді Ви бачите себе в міністерстві?

Авдєєв: Про «яєчний замах» я нічого не знаю. Мене там не було. Запишіть, мене там не було. А фотографія, яку виставив на Фейсбуці ідіот Шульга, – це фотомонтаж моїх ворогів, адже в той день я був на лікарняному, «захворів» відразу після візиту міністра, якого не було. Хтось бачив на сайті університету інформацію про візит міністра? Ні. Отже, ніякого візиту, ніяких яєць не було і мене також не було.

У міністерстві хочу бути заступником міністра, який керує міжнародною діяльністю, але мене цікавить безпосередньо фінансування міжнародних проектів та програм.

Комісія: Do you speak English?

Авдєєв: Га? (Пауза) Дозвольте мені піти? А то я дуже втомився. А мені ще треба не запізнитися до прокуратури на допит. Не знаю, що зі мною відбувається? За що не візьмуся, всюди банкрут. Може в міністерстві щось краще вийде.

Комісія: Що ж, треба йти, то треба. Дякуємо Вам. Хай заходить наступний конкурсант.

Комісія: Добрий день. Відрекомендуйтеся, будь ласка, хто Ви і чим займаєтеся?

Бадрудінов: Я – власник сміттєзвалища в Бородянці Бадрудінов, і, обов’язково запишіть ще, кум і радник міністра. Зараз я очолюю рейдерів у Національному авіаційному університеті.

Комісія: Комісії відомо, що в університеті Вас називають різними прізвиськами, причому, «наперсточник» – це не найобразливіше з них. Як Ви до цього ставитеся?

Бадрудінов: Взагалі в моїх колах прийнято казати не «прізвисько», а «поганяло». То я так, до слова. У мене зараз інтелектуальна робота. За погодженням з міністром я забезпечую фінансування операції з рейдерського захоплення університету, виконую в повному обсязі функції «смотрящего», а також оплачую послуги адвокатів і ще деяких осіб, бо звільнені працівники, не скорилися, через що зараз є понад 30 судових позовів, у тому числі, проти міністра. Усю непотрібну нам сволоту ми поступово розганяємо. А все це потребує серйозного фінансування з мого боку.

Комісія: На якій посаді Ви б хотіли працювати в міністерстві і чому?

Бадрудінов: Хочу бути заступником міністра і займатися фінансами, закупівлями, тендерами, постачанням. Я знаю, як організовувати «відкати», як «віджимати» активи, прибирати непотрібних людей. У мене зараз багатомільйонні борги «зелені», які треба віддавати. До того ж я «поиздержался» на судових процесах. А адвокат Липовий бере за роботу лише «зелень». Ви ж знаєте, який зараз обмінний курс! Тому мені потрібна ця посада. Ви тільки порекомендуйте мою кандидатуру, а міністр підпише, гарантую. Нікуди він не дінеться.

Комісія: Що Ви знаєте про «яєчний замах» на міністра 21 січня? Адже Ви є на фотографії разом з ним.

Бадрудінов: Ні, це не я, це не я організував! І взагалі ніякого замаху не було. То ідіот Шульга виставив на своєму Фейсбуці інформацію про візит міністра, нашу фотографію і написав про яйця. Ідіот. Ніхто б про візит міністра до університету і «яєчний замах» на нього не дізнався.

На мене особисто дійсно впали чотири яйця, на інших – ще більше. Звідки вони взялися? Я добре пам’ятаю, що під час «яєчного замаху» над університетом кружляла зграя ворон. Так, літали ворони. Я ще звернув увагу, що вони встали в коло і почали так противно кричати «карр!, карр!, карр!», коли побачили нас на «чорному вході». А потім, як за командою, спочатку обгидили нас усіх з ніг до голови, а потім почали нести яйця прямо в повітрі і скидати їх на наші голови. Одне попало міністру за комір сорочки.

Комісія: Дякуємо Вам. Запросіть, будь ласка, наступного конкурсанта.

Бадрудінов: (Уходить, а потім повертається) Я що ще хочу вам сказати? Мене дуже непокоїть стан Майснера. Це – мій давній кореш. Після «яєчного замаху» він взагалі став «сам не свій». Він то бігає по всьому коридору, вигукуючи патріотичні лозунги, показує всім свій паспорт громадянина однієї з країн Євросоюзу і каже, що найближчим часом спалить його, бо він – щирий українець і патріот. То закривається у себе в кабінеті і нікого впускає. Каже, що відвідувачі можуть розбити в кабінеті всі яйця. Мені він сам сказав, що йому кожну ніч сняться величезні яйця. Може його треба комусь показати? Ми пов’язані багатьма спільними оборудками і я дуже за нього хвилююся, бо він все може «розтріпати». (Пауза) Ну, я пішов.

Комісія: Добрий день, пані. Не поспішайте, не впадіть. Подивіться під ноги, на підлозі трішки загорнувся килим. Обережніше сідайте на стілець. Хто ви?

Іванова: Дорогенькі, я привезена до Національного авіаційного університету з бородянського сміттєзвалища Олександром.

Комісія: Хто це?

Іванова: Це – Олександр Бадрудінов. Я його так називаю по імені, тому що за віком він у порівнянні зі мною – хлопчисько. Але, слід визнати, дуже талановитий хлопчисько. Це він організував за дорученням міністра і профінансував рейдерське захоплення університету і нам усім дав роботу, гарну роботу. Хіба я могла подумати, що колись опинюся в такому престижному, рейтинговому університеті? Навіть і не сподівалася.

Я вже запропонувала здійснити «оптимізацію» університету, для чого різко зменшимо навчальне навантаження кафедр, максимально, майже вдвічі, скоротимо їх кількість, непотрібних викладачів звільнимо. Як сказав міністр, звільнені професори переживуть, нічого з ними не станеться.

А чому ви мене не запитуєте, ким я хочу працювати в міністерстві? Я хочу, між іншим, бути першим заступником міністра.

Комісія: (Переглядаються один з одним) А що це у Вас у руках?

Іванова: Ах, це – спиці для плетіння. На роботі відвідувачі з кафедр до мене чомусь давно перестали заходити. Напевно, вже щось зрозуміли. Тому я і плету на спицях вовняні шкарпетки для правнуків, щоб зайняти час.

Комісія: А візерунки для шкарпеток в Інтернеті берете?

Іванова: (Після паузи) Ні, це – дуже далеко від будинку, де я мешкаю. Візерунки я сама вигадую.

Комісія: Зрозуміло. Дякуємо Вам, обережніше вставайте зі стільця і запросіть, будь ласка, наступного конкурсанта.

Комісія: Відрекомендуйтеся, будь ласка, хто Ви і чим займаєтеся?

Калита: Я – Калита. Мене привезли до Національного авіаційного університету з бородянського сміттєзвалища. Займаюся тим, куди пошлють. А посилають дуже часто.

Комісія: На яку посаду Ви претендуєте?

Калита: Я хотіла би працювати керівником підрозділу, який займається дослідженням дисертацій на плагіат.

Комісія: Обґрунтуйте, будь ласка, Ваше бажання.

Калита: Коли писали мою дисертацію, то попередили, що вона є компіляцією відомих текстів із друкованих видань та із Інтернета. Тому тепер я знаю, як можна «ліпити» дисертацію, як «ловити» дисертантів, кого «ловити» і скільки брати. Я ще молода і мені треба бути «в формі», а на це потрібні гроші.

А можна запитання? За вказівкою Майснера я підписую різноманітні документи. Я в них нічого не розбираюся, а Майснер каже, що він мене «витягне» і що великої різниці немає, скільки дадуть років: три чи п’ять. І обіцяє допомогти, правда, потім. Що він має на увазі і що мені робити?

Комісія: Щодо підпису документів зверніться до виконувача обов’язки ректора і він Вам пояснить, на скільки років він сам уже напідписував. Дякуємо Вам. Запросить наступного конкурсанта. А що це там у коридорі за шум і крики?

Комісія: Тихо, тихо, тихо, шановний. (Комісія не може продовжити роботу, бо в кабінет увірвалася якась особа з перекошеним обличчям і, бризкаючи слиною, щось швидко і незв’язно говорить, посилаючись на чинне законодавство).

Комісія: Заспокойтеся, будь ласка, заспокойтеся, інакше викличемо охорону.

(Невідомий намагається розстебнути ґудзики сорочки, під сорочкою промайнуло щось схоже на жіночий бюстгальтер).

Комісія: Шановний, заспокойтеся, застебніть, будь ласка, свою сорочку. Просимо Вас, заспокойтеся. Хто Ви і чим займаєтеся?

Майснер: (Трошки заспокоївшись). Я – Майснер, радник міністра. Прибув до Національного авіаційного університету з бородянського сміттєзвалища разом з Бадрудіновим, нашим «паханом». До цього ніде не працював три роки. Бадрудінов мене «кинув», як останнього «лоха». Він мені обіцяв посаду в Рахунковій палаті, сказав, що у нього там все «схвачено», і «кинув». Тому я обурений (незв’язний потік слів).

Комісія: Що Ви робите в Національному авіаційному університеті?

Майснер: Ми з Бадрудіновим, за погодженням з міністром, у супроводі озброєних людей захопили університет, розігнали кого слід, поставити на їх місця своїх людей, щоб можна було працювати правильно. Проте в університеті всі чомусь кажуть, що ми самі – набрід і приводимо собі подібних, також набрід. А себе я призначив першим проректором. Разом із своїми колегами ми вже організували збирання «пожертв» з керівників. Якщо хтось хоче працювати на керівній посаді, хай «розкошелюється», інакше виженемо з роботи.

Комісія: Що Ви знаєте про «яєчний замах» на міністра 21 січня? Адже Ви є на фотографії разом з ним.

Майснер: Ні, це не я, це не я організував! На мене самого попало шість яєць, а на Шульгу, між іншим, – всього три! Я сам рахував. Хіба вам цей факт не підказує, хто організував? До речі, я хочу спростувати інформацію, що яйця були тухлими. Це – брехня. Вони були свіжими. Адже одне яйце у мене протекло, як і у міністра, за комір сорочки і я не почув ніякого запаху. Я лише одного не зрозумів, що це були за яйця і хто їх кидав? Якщо це – «подарунок» міністру від «вдячної» патріотичної молоді, то я в захваті!

Комісія: А на яку посаду Ви претендуєте в міністерстві?

Майснер: Хочу бути заступником міністра і займатися фінансами, закупівлями, тендерами, постачанням. Усі процедури з цих питань мені відомі. Я знаю, як організовувати «відкати», як «віджимати» активи, як усувати неугодних людей. Адже, куди я піду після того, як мене викинуть із Національного авіаційного університету?

Почекайте, почекайте, А чому ви мені нагадали про «яєчний замах»? (знов незв’язний потік слів) Ви ще раз запишіть, що я – патріот і в захваті від патріотизму нашої студентської молоді. Хоча, до вашого відома, мені зараз, навіть, на вулицю лячно вийти.

Комісія: Добре, але на цю посаду заступника міністра претендує Бадрудінов. Як бути?

Майснер: Пішов він! (ненормативна лексика, знов незв’язний потік слів, поступово заспокоюється). Мені гроші потрібні більше, ніж йому. Як я зможу знов поїхати з дружиною до Шрі-Ланки, до Єгипту, на Мальдіви? А якщо керівники підрозділів відмовляться платити «дань», то взагалі буде катастрофа (незв’язний потік слів). Хіба це – гроші, сорок п’ять тисяч, які я зібрав разом із Шульгою у грудні з двох керівників? І Бадрудінов ще дорікає, що я з ним не поділився! (знов незв’язний потік слів з посиланням на чинне законодавство)

Комісія: Заспокойтеся, заспокойтеся, ми Вам дякуємо. Запросіть, будь ласка, наступного конкурсанта.

Комісія: Добрий день, як Вас звуть і чому у Вас такий дивнуватий одяг?

Шульга: Дивно, що ви мене не знаєте. Я – Шульга! Мене знайшли на бородянському сміттєзвалищі і привезли до Національного авіаційного університету. Зараз про мене багато пишуть в електронних та друкованих засобах масової інформації, намагаються взяти інтерв’ю. А одяг у мене – відповідно до ситуації: полосата роба, а зверху – фуфайка. Треба вживатися в нове життя. Адже є ще у нас негідники! Замість того, щоб мовчати, «розтрубили» на весь світ, що я хабарник, що «хапнув» понад мільйон чужих грошей. І про кого «розтрубили»? Про мене, народного депутата України, народного губернатора Сумщини, проректора Національного авіаційного університету!

Комісія: Що Ви знаєте про «яєчний замах» на міністра 21 січня? Адже Ви є на фотографії разом з ним.

Шульга: Ні, я нічого не знаю. На мене, правда, дійсно впали три яйця! Я навіть не знаю, звідки вони взялися. Спочатку я подумав, що яйцями хочуть закидати Бадрудінова і Майснера. Подумав, туди їм і дорога разом з міністром-невдахою! Дивлюсь, а Харченко кудись «змився». Думаю, щось тут не так. Тому я і виклав на Фейсбуці інформацію і про візит міністра, і про яйця. Для підтвердження оприлюднив фото всіх нас разом з міністром.

Знали би ви, якими словами мене після цього обзивали Бадрудінов і Майснер!? Сказали, що я ідіот, бо розкрив усі обставини візиту міністра і «яєчний замах» на нього. Сказали, як тепер міністр не може показатися на людях. Між іншим, Бадрудінов стверджує, що то були воронячі яйця, які вони знесли в повітрі і чомусь розкидали на нас. Напевно, чимось ми їм не сподобалися. Мій власний сумський досвід свідчить, що таке може бути.

Комісія: Дуже цікаво. А на яку посаду в міністерстві Ви претендуєте?

Шульга: Хочу бути заступником міністра і займатися фінансами, закупівлями, тендерами, постачанням. Можна і на посаду заступника міністра із земельних ділянок, з будівництва. Тільки по п’ятницях я працювати не зможу, бо кожну п’ятницю повинен бути на допиті в прокуратурі в Сумах. Усі процедури із зазначених питань мені відомі. Я знаю, як організовувати «відкати», як «віджимати» активи, як усувати непотрібних людей. Усі технології щодо «дерибану» я активно відпрацьовую разом з Майснером та зі своїм помічником Калантаєм у структурних підрозділах університету. Скажу відверто, виходить туго, є опір. Але нічого, ламали і не таких.

О, Калантай – це голова. Ми з ним ще до Києва стільки гарних справ зробили в Сумах! Але в університеті є негідники, які на нас багато справ в судах повідкривали! Проте Калантай днями кудись подівався. Зник, на телефонні дзвінки чомусь не відповідає. Напевно, ховається від прокуратури.

Комісія: Є проблема. На посаду заступника міністра з вказаних Вами питань вже претендують Бадрудінов і Майснер. Може Вам треба почекати, що вирішить суд, адже Вам «світить» до 12 років?

Шульга: От, шахраї! А мені вони обіцяли, що ця посада буде моєю. Ні, мені потрібні гроші, багато грошей. Знали б ви, скільки лише на адвокатів потрібно! А ще мені треба десь сховатися до суду. От, шахраї! Мені ж обіцяли цю посаду заступника міністра. Сказали, що Національний авіаційний університет – це тимчасово.

Комісія: Судячи з усього, дійсно тимчасово. Дякуємо Вам.

Комісія: Ну що, шановні колеги, підведемо підсумки нашої роботи сьогодні? (Чути, що хтось, як собака кігтями, скребеться в коридорі по вхідних дверях) Хто там? (Бочком, озираючись, у напіввідкриті двері проштовхується невідомий у коротенькій куртці та в пошарпаній спортивній шапочці).

Комісія: Ви хто такий і чого хочете? Адже тут засідає комісія.

Харченко: Я – виконувач обов’язків ректора Національного авіаційного університету Харченко. Ці шестеро пройдисвітів приїхали сюди таємно від мене і хотіли без мене в рай в’їхати? Не вийде! Як тільки мене оберуть ректором, я весь цей набрід відправлю назад на бородянське сміттєзвалище.

Ви уявляєте, вони примушують мене підписувати постійно всі документи і обіцяють, що «витягнуть» потім із в’язниці.

(Пошепки, озираючись назад) Зараз вони примушують мене розпочати підготовку пілотів в університеті і взяти в оренду з цією метою у Бадрудінова земельну ділянку в Бородянці під аеродром. Як же можна пілотів вчити літати на грунтовій полосі? І де взяти літаки? У Бадрудінова? Ой, лихо! Як ви думаєте, можна їм вірити, що мене не «посадять»? Ой «посадять!», ой «посадять!».

Комісія: А чому все підписуєте? Не підписуйте. Адже Ви – доросла людина.

Харченко: Я дуже хочу бути ректором. Чому одним можна, а мені – ні? Чим я гірше інших? А Бадрудінов і Майснер мені гарантують, що вони «оберуть» мене ректором.

Проте я хочу запитати вас, може і мені, допоки не пізно, перейти на роботу до міністерства? Адже я ще повний сил, наснаги і здатний повести за собою людей у світле майбутнє. Правда, мене відкрито вже декілька справ, у тому числі, карних.

Комісія: Що Ви знаєте про «яєчний замах» на міністра 21 січня? Адже Ви є на фотографії разом з ним.

Харченко: Був чудовий день, все пройшло на «відмінно». Ми трошки «розслабилися», вийшли на «чорний вхід» і я став дивитися на небо. І раптом помітив, як із зграйки горобців, що пролітала над нами, посипалися десятки, ні, сотні яєць. Вони сипалися зверху, наче йшов рясний літній дощ. Чи попали вони на когось, не знаю. Адже я відразу ж, перефразовуючи відомого політика, бочком, бочком та поміж цими яйцями і «змився». Я вмію це робити. Тому на мене нічого не впало. Розмови, що хтось кидав тухлі курячі яйця – брехня, наклеп. То були свіжі яйця горобців, сам бачив!

Комісія: Цікаво, цікаво. Ну, що ж, ведіть до світлого майбутнього тих, хто Вам вірить. А ми підведемо підсумки роботи на закритому засіданні.

У подальшому робота комісії з проведення кастингу відбувалася в закритому режимі. Редакція буде вдячною за можливі коментарі від наших героїв-конкурсантів щодо перебігу подій на кастингу.

Роман Познахаренко, власн. кор.


Коментар 1 Додати коментар

Залишити коментар