Директор дитбудинку у Львові звертається до міністра освіти щодо ситуації у цьому закладі

Джерело http://zik.ua
Директор Дитячого дошкільного будинку №1 Львівської міської ради Чернік Марія Степанівна, яка тривалий час не працює через хворобу, написала звернення до міністра освіти і науки України п. Сергія Квіта з проханням звернути увагу на ситуацію, що склалася у цьому закладі, та зобов’язати провести конкурс на посаду директора Дитячого дошкільного будинку. Марія Чернік сподівається на справедливе рішення міністра освіти.

Текст звернення розміщений на сторінці львівського дитячого будинку 1 у Фейсбуці.

Подаємо звернення у повному обсязі

«Міністру освіти і науки України
С. М. Квіту

Звертається до Вас директор Дитячого дошкільного будинку №1 Львівської міської ради Львівської області Чернік М.С. На сьогоднішній день я не працюю у дитячому будинку за сімейними обставинами, що склалися. Хоча й не знаю, звільнена я чи ні. Поясню чому: 16.07.2015 року я під тиском начальника відділу освіти Личаківського району м. Львова написала заяву на відпустку з подальшим звільненням. Але так склалася доля, що 26.08.2015 року я потрапила з важким захворюванням у лікарню, де перебувала до 01.10.2015 року. Після виписки з лікарні продовжую хворіти з 02.10.2015р. по 02.11.2015р. Водночас 16.10.2015 я подаю заяву у відділ освіти про відкликання моєї попередньої заяви від 16.07.2015р.та продовження відпустки згідно з чинним законодавством. До сьогоднішнього дня жодних повідомлень про те, що я звільнена, з боку адміністрації району немає. Чому звертаюся до Вас, та тому, що у Львові мене просто не чують, а може, не хочуть чути.

На моє місце було призначено в.о. Манілу У.Я. Ця людина прийшла у колектив,так би мовити, дуже підозріло. Представлення даної особи в колективі відбулося інкогніто, тобто без короткої характеристики, щодо професійної діяльності: яка освіта, де працювала, чим займалася.

Але це не основне, головним є те, що ця людина розвалює все те, що я напрацьовувала впродовж 25 років. Найважливішим моїм завданням було дбати про дітей та створювати їм комфортні умови проживання, виховання та навчання. Люди доброї волі, спонсори,відвідавши дітей-сиріт у закладі, відчували дитячу щирість, відкритість, набиралися позитиву від спілкування з дітьми. А тепер все навпаки. Відвідавши Дитячий дошкільний будинок, люди доброї волі, які багато років опікувалися дітьми-сиротами, телефонують до мене та з жахом розповідають про спілкування з в.о п. Манілою У.Я., і відкрито говорять про те, що більше навідувати дітей не будуть. Що змінився і колектив закладу, працівники залякані, знервовані, бояться зайвий раз поспілкуватися з ними. На запитання, що потрібно дітям, відповіді не дають, а скеровують їх у кабінет директора. Але кому, як не педагогам знати потреби кожної зокрема дитини.

На сьогоднішній день у закладі вже відкрито чотири дошкільні групи. Скажу Вам ще більше, – все те, що надбала я, дякуючи людям доброї волі, та Господу Богу, передається для користування в дитячі дошкільні групи, які відкрилися: матраци, ліжечка, постільні набори, подушки…А де ж кошти міста? Більше того, коли в цих приміщеннях виховувалися діти-сироти, про ремонт груп навіть і не згадувалося, а постійно звучала одна відповідь: «немає коштів». Я всіма силами старалася зорганізувати благодійників для проведення бодай часткового ремонту групових приміщень, капітального ремонту вмивальних кімнат, заміну вікон, ремонту спортивного залу з облаштуванням спеціальним інвентарем.

Приїдьте, будь-ласка, шановні панове, та подивіться на ремонт приміщень для дошкільних груп. Чому діти з понівеченими долями повинні були перебувати в гірших умовах ніж діти, які мають батьків. А відповідь проста: тому, що за них немає кому заступитися, немає кому підняти розголос на ціле місто, область… Але ж я недаремно працювала стільки років у закладі і була опікуном багатьох дітей. Вирішувала долі дітей-сиріт, за які вони вдячні мені до сьогодні: пишуть, телефонують, дякують, моляться Богу за моє здоров’я.

Пані Маніла У.Я. веде себе аморально, і робить з представниками міської та районної адміністрації все для того, щоб розформувати заклад, віддати приміщення груп, де виховуються діти-сироти, садочку. А де ж створення умов, наближених до домашніх. У вивільнених приміщеннях ми могли б створити батьківські та розвиваючі кімнати, шкільні класи … Зрештою, соціальне житло для одиноких матерів.

А на сьогодні дитячий будинок, як господар закладу, повинен підпорядковуватися дитячому садочку: організація свят та розваг, прогулянкова територія. А головне, – дитячий будинок завжди був закладом закритого типу, а зараз, як пояснити дітям-сиротам, чому одних дітей забирають додому, а інші повинні перебувати тут цілодобово. Чи може подобається представникам теперішньої влади травмувати дитячі серця? А це тому, що в них на першому місці не стоїть дитина, а створення власної кар’єри. Як, приїхавши на відкриття дошкільних садочкових груп, міський голова не прийшов ні в одну групу і не поцікавився життям дітей-сиріт. Невже батько п’ятьох дітей абсолютно байдужий до життя дітей, але ж чужих дітей не буває. Що ж тут дивуватися, пан Садовий А.І., за всі свої каденції жодного разу не приїхав і не запитав: «Як ви тут?».

На сьогодні, в одному приміщенні перебуває два заклади, при тому, що є одна кухня, одна пральня. Як на одній кухні можна здійснювати приготування їжі для дітей дитячого будинку та для дітей дошкільного навчального закладу? Як на одній пральні можна здійснювати прання білизни для двох категорій дітей? Може, працюючи стільки років у закладі, я чогось не розумію? То поясніть Ви мені, будь-ласка, скільки можна знущатися над дітьми-сиротами та людьми, які працюють у закладі.

Ви як міністр освіти і науки України, зобов’яжіть провести конкурс на посаду директора Дитячого дошкільного будинку, нехай наші львівські освітяни оберуть людину, яка буде служити дітям в першу чергу і дбати про них. Дуже надіюсь на ваше справедливе рішення.

Я і надалі буду всіляко сприяти дітям Дитячого будинку, бо всі меценати мають велику довіру до мене і допомагають безвідрадно.

З повагою,

Чернік Марія Степанівна»

 

Пані Маніла У.Я. веде себе аморально, і робить з представниками міської та районної адміністрації все для того, щоб розформувати заклад, віддати приміщення груп, де виховуються діти-сироти, садочку. А де ж створення умов, наближених до домашніх. У вивільнених приміщеннях ми могли б створити батьківські та розвиваючі кімнати, шкільні класи … Зрештою, соціальне житло для одиноких матерів.

Знакомая песня..

 


Залишити коментар