Для чого вчителеві поганий господар

Лис.22.2016. / Коментарів: 2

Відчутне зниження рівня освіти в Україні знищує моральні основи суспільства, створює загрозу втрати державності. Попри постійний залишковий рівень її фінансування, освіта була завжди і до певного часу залишалася опорою державності, моральності суспільства, підживлювала його інтелектуальний потенціал. Рівень руйнації освіти прояснився в останні роки, коли бездумно, задля балансу партійних структур почалися призначення на вищі посади МОН осіб не лише низької освіченості, загальної культури, але безсоромної аморальності, властивої загалом більшості сучасних чиновників.

grinevich-___

Навіть у сумні радянські часи не було міністрів, рівень освіченості яких був би нижчий від рівня пересічного вчителя. Зате розмах їх апетитів до особистого збагачення на тлі злиденного становища, безправ’я  українського вчителя вражає жорстоким цинізмом. Корупції ж дошукує міністерство у,  від серця, подарованій учителеві книжці, сувенірі, квіточці чи плитці шоколаду. Велено заборонити, доточити до зборів для бійців «з громади по нитці». Забрано в учителя  маленьку радість:  квіткове  буяння – традиційну окрасу шкільних свят, яке залишало ясний спогад про школу. Вчителі в такі моменти забували втому цілорічної нелегкої праці, побутових незгод. З квітами дарували діти вчителям гарні і добрі слова. В момент, коли їх придумували, самі ставали кращими, глибше усвідомлювали значення поняття вчитель.

Блюзнірством виглядає, як усе більше процвітає хабарництво вищих чиновників міністерства в сотні тисяч доларів, без огляду на те, чим відгукнеться цей «бєспрєдєл» у всеукраїнському масштабі на душах і поведінці вчителів, дітей, батьків, а, отже, всього суспільства. Як позначиться низький фаховий рівень чиновників від міністерства, елементарна безграмотність окремих із них на освіченості і моралі суспільства – не важко уявити. Адже на вищих посадах раптово вигулькують нізвідки дивні постаті та поновлюють і без того одіозний паноптикум кримінальних персонажів, які поводяться нахабно-безкарно.  Перший заст. міністра, для прикладу, робить 16 помилок на половині аркуша тесту. Про нагле ігнорування юридичних норм, злочинну незаконність змісту документ, про який іде мова, вже знає громадськість, знає і в міністерстві, але мовчать.

kovtunec-mon-2-768x1024-1

 Натомість піаряться (для лохів) смішними радіодиктантами, яловими наказами про обов’язкове «використання» (нібито це ганчірка – стилістика зашкалює) мови на службових місцях. На тлі такої «пронаціональної» діяльності за допомогою страху і насильства (оплати озброєної охорони, встановленням сотень спостережних камер) деморалізують багатотисячні колективи вишів, розвалюють освітні і наукові проекти, нищать здоров’я і долі професіоналів, які творили систему вищої освіти. І все під гаслами реорганізації. Дурять тих, хто дарує на це мільйонні гранти «бідній» Україні.

Яскравий приклад цього – Національний авіаційний університет, перетворений на корито наживи для очільників міністерства. Всього за рік грабунку випадковими в освіті аморальними пройдисвітами з темним кримінальним минулим – страшна фінасова руїна і юридичний колапс. Користуються моментом безвладдя і безсилля правоохоронних органів. Комісія, створена за наказом МОН, рекомендувала провести аудит цього грабунку. Але міністр, схоже, використала рішення поважної  комісії в тому місці, куди навіть «Сталін ходив пішки», як кажуть дотепні освітяни. Жодне з рішень комісії, яка працювала п’ять місяців, не виконане. І це дуже страшно.

Тим часом злочинність з високих міністерських крісел, як камінь, кинутий на воду, розходиться освітніми кругами, радіус яких неважко передбачити. Об’єктивних законів природи, народної мудрості: що посієш – те й пожнеш – не в змозі зрозуміти чиновні люди низької освіченості, культури й моральності, яку виявляють очільники міністерства освіти.

Для замилювання очей – голосний піар беззмістовного, елементарно неграмотного закону про освіту, який невідомо хто склав і невідомо, з якою метою. Смішать жалюгідні педагогічно-виховні «перли» турботи про національне виховання – жалюгідні анкетки з радянських часів для батьків. Ними міністерство для чогось хоче перевірити, як батьки прищеплюють патріотизм своїм дітям від дитячого садочка і аж до випускного класу.Зміст, мова анкети  – несусвітній примітив, писаний «лівою ногою» на коліні. В програмі М.Ганапольського висміяли сам факт такої діяльності міністерства, але очільниця запевнила, що вона до цього не має стосунку.

Вершина фальшивого аморального піару – «шоп»-благодійні екскурсії міністра (зайняли половину робочого часу) – від Європи до Кореї – за позичками освітнього досвіду і жебранням грошей. А що в нас уже в ХVІ столітті  навіть сільські жінки знали грамоту – кандидат невідомо яких наук міністр, очевидно, не чула.

grinevich-vizit-do-kitayu

Уявімо літак чартерного шоп-благодійного польоту для збирання коштів  «На школу для дітей з особливими потребами». Всередині міністр – топ-особа з першої десятки красивих державних женщин. Справжня мета – піар на псевдо гуманізмі. На знимках у інтернеті (для наївної української освітньої публіки): у принизливій позі бідної прохачки перед китайським чиновником – перша леді України. За кадром – міністр освіти України – ініціатор  і натхненник чергового утопійного проекту будівництва особливих шкіл (на зразок «лікарні для онкохворих дітей»).

Сором відпочиває або вмер. Розрахунок на тупість освітян: раз просять і принижуються такі люди – то тут не інакше як гуманізм зашкалює. А що таких діток більшає, бо хворі матері – то вища матерія мислення для освітньої еліти. Вижебрали 200 мільйонів доларів. Якраз майже вартість польоту плюс щопінг. Чекаймо скоро жебрання з учительських кишень. Дадуть від щирого серця –це ж для діток з особливими потребами.

Насправді ж люди все розуміють, але принижені і залякані страхом. Спрацьовує крилатий вислів екс-міністра: «Звільнимо кілька тисяч професорів – не помруть». Майже як аналог Пузиревої поради: «Стежка протоптана – шквар». І «шкварить» нова міністр з гармати свого попередника по рештках освіти. Видно, добре вчилася в школі, не забула класику. А там ще є фраза Пузиря: «Вор у вора краде». Тому закрила очі, що призначений нею перший заступник, за слухами, взяв 500 тисяч євро від особи, яку міністр призначила п’ятим за рік в.о. ректора в НАУ. І судячи з циркових номерів, які той витворяє в університеті, таки взяв.

Топче по долях людей-професіоналів, їх здоров’ю, фахових проектах. Цільове знищення – інакше не скажеш. А сказати прийшла крайня треба. Є таке поняття: пізно. Воно, на жаль, ще не стукає в голови очільників міністерства. Забули казку Пушкіна про золоту рибку і розбите корито. Спрацює в суспільстві інстинкт, коли страх зникає перед загрозою знищення, і поведінка людей стає непередбачуваною. Керує в такі моменти інтуїція: зберегти той рівень моралі, за гранню якого спільнота втрачає людські риси. Він створювався тисячоліттями важких втрат і світлих надбань. І знищити це не під силу чиновникам, вираз обличчя яких так і проситься на вуличний плакат: «Увага! Розшукується…». Не таким людям тримати кермо освіти.

Не допоможе зам, у і його «заповзання» в кадр поближче до прем’єра: «Може, вдарять або дулю дати благоволять…у самую пику». Дав би прем’єр, але дивився не в той бік, а спритний «бовтунець» підсунувся до спини прем’єра і аж шию витягнув, щоб побачили, в якій він пошані. Вже не гидуємо такою дешевизною бідної душі, а розуміємо –  час не лякатися. Мудрі голови вже створили сторінку, де збирають підписи для президента про ліквідацію МОН як непотрібного, злочинного органу, про передачу повноважень у регіони. Досить одної-двох осіб при Кабміні, щоб турбувалися про зарплату і використання коштів бюджету. А бовтунцям і їх покровителям, які «не відають, що чинять» (або ж надто добре відають і грабують поки є змога)  організувати лікнеп і посадити на мінімальну.

Злочинно-принизлива система найму вчених і вчителів за контрактом, нав’язана міністерством, знищує фахові освітні кадри, спричиняє страх і безнадію, робить освітян беззахисними, узаконює і забезпечує свавілля та корупцію. Про це б у новому законі подбати. адже страх глушить творче мислення, звужує його горизонти. Зниження рівня освіти почалося саме після обмеження гарантій освітян на законне робоче місце.

Мимоволі згадується, що за попереднім трудовим законодавством звільнити з роботи вчителя було практично неможливо, як і викладача. Система проведення за конкурсом у вишах гарантувала п’ять років спокійної творчої  праці. Згода загальних зборів колективу (стовідсоткове відкрите голосування) на те, щоб зняти  вчителя з роботи – давала йому можливість спокійно працювати, складати плани особистого кваліфікаційно-професійного росту.

Стратегія ж нового закону: перевіряти, вимагати, контролювати вчителя. кожен пункт так і кричить: «Нє пущать!», перевірити, контролювати  – замість допомоги. Не віриться в обіцянки, що колись і про захист учителя, викладача, фахову допомогу для нього міністерство подумає, бо тепер держава бідна. А за підрахунками соціологів –  5 відсотків із задекларованої розкоші чиновників (міністерських також) вистачило б на забезпечення належного фінансування основних галузей суспільства (оплату шоп-освітніх польотів також). Фахово допомогти вчителям МОН, яке не може нормальний закон «народити», неспроможне. То для чого воно? Щоб руйнувати освіту?. Щоб породжувати правовий хаос безсистемних антизаконних кадрових рішень? Щоб стали нормою низький рівнем освіти і культури аморальних чиновників? Щоб нагліло здирство,  освіта зливалася з кримінальним світом? Щоб злодійський спосіб мислення очільників міністерства поширився на весь освітній простір?

uchitel

Тож бажаємо успіхів учителям-ініціаторам, які збирають підписи, щоб відбулися справжні європейські реформи. 25 тисяч підписів досить, щоб непотрібну, а зараз уже й злочинну установу «упразднить», як це давно зроблено в світі. Там рахують копійку з податків і про «шаражки»-міністерства вже давно забули. Віддаваймо голоси за ліквідацію – і переможемо ракове утворення на тілі освіти – МОН.

 

 


Коментарів 2 Додати коментар

  • Зявився нарешті “глас у пустелі” на захист пані міністра. Пан Лікарчук, об якого міністерство сучасного штибу “обтерло ноги”, Вопієть і благає: “Не слухайте поганих людей, не залишайте нас, бо такої мудрої і порядної не було, нема і вже не буде в освіті”. Ще б хоч кілька прикладів порядності, особливо з часів, коли пані Гриневич працюала в молодій команді Черновецького. Ви ж були свідком, пане Лікарчук. Читав ваш “глас” подхалімський, а перед очима – козаки на колінах перед царицею Катериною: “Не встанемо, матінко, помрем, а не встанем!” Того дня я написав був гарні слова про вас і те, як добре, професійно ви організували ЗНО. Писав, що з ваших статей відчувається розуміння проблем освіти. Ставив вас у приклад “грамотіям” із МОН. На старість, знаєте, людина хоче все сказати, що недосказала. Що з вами, пане Лікарчук? Невже це теж із відчаю, шо не маєте достойної роботи, невже ви думаєте, що в послідовників Квіта без грошей можна її сьогодні отримати? Мудра людина не має права бути примітивним лакузою. Не ганьбіть себе. Будьте гідні.

  • Оце дивлюсь на фото і бачу всю цю скандальну компанію во главє королеви нечисті, що після втечі з України евакуюється на безлюдний острів… Така їх доля, бо народ каже: “Що посієшь, то і пожнеш!”.

    Закони фізики, математики, а саме головне – Божі закони, ніхто не відміняв. А бумеранг завжди б”є сильніше і дістає аж до сьомого покоління тих людей, хто його запустив.

Залишити коментар