Два роки «міністрування» Квіта. Висновки

Бер.2.2016. / 1 коментар

Квит
Протягом останніх тижнів уся країна спостерігає за конвульсіями Уряду Яценюка, який агресивно захищає своє крісло. Особливо після «яєчного теракту» нардепа Барни. Тоді багато хто його критикував за цей вчинок, але час показав, що  псевдо реформаторів тільки  таким чином можна відірвати від годівниць та комфортних крісел. Недарма «блудного сина» Барну знов прийняли до лав фракції БПП.  Ситуація зобов’язує. Адже зараз кожен «багнет» на вагу золота. 

Справедливий  гнів у суспільства викликали і «звіт» Кабміну, і результати голосування за його відставку, і суцільний потік брехні про результати т.зв. реформ, і реакція членів  Уряду — суцільна кругова порука і небажання визнати свої помилки. Ритори ка про те, що відтепер Уряд має погодити з парламентом помісячний план реформ, сприймається громадянами як  насмішка над народом  — єдиним джерелом влади в державі. А два роки бездіяльності, мовляв, слід списати на недосвідченість.

І після дворічного провального  керівництва  Урядом,  А. Яценюк виголошує фрази на  кшталт: «Давайте почнемо з чистого аркуша», «Ми повні рішучості продовжувати  реформи», «Ми прийшли разом і підемо разом». Цей суцільний потік сублімації нажаханого невідворотною відповідальністю «реформатора» можна продовжувати до нескінченності. Як виявило ся, «кроліки, ето нє токо ценний мєх…». Це і доволі гострі зуби та загребущі лапи.

Під стать Прем’єру інші «реформатори», які  свою недолугість  списують на міфічний тиск з боку можновладців, мовляв, заважають працювати. І кидають ся  резонансними заявами, бігають до посольства держав, які реально мали б відповідати за стан країни. То Мартиненко заважає, то Кононенко. Народ читає, обговорює, закипає у праведному гніві, навіть, не помічаючи, що і одні, і другі продовжують «чистити» його  кишені. Особливість поведінки цих політичних «зозулят» нічим  не  відрізняється від подібних ним у живій природі: забирають, жеруть і не подавляться.

Уже для усіх цілком очевидно, що кінцевою метою Уряду є  продовження « реформ» до останнього живого українця. Може  пощастити лише  тим,  хто має можливість втекти за кордон. І це стосується результатів  псевдореформ в  усіх галузях. Тільки наймані та щедро оплаче ні експерти можуть відшукати успіхи в економіці, курсі гривні, тарифах, медичному  та  соціальному обслуговуванні, транспортному сполученні, рівні заробітних плат, освіті…

Обласканий Майданом та закордон ними попечителями міністр освіти і науки Квіт навіть на тлі нинішніх, даруйте, членів Уряду, виглядає жалюгідно. Освітні «реформи» Квіта і його «молодої команди» вже отримали оцінку не тільки широкої громадськості та профільного комітету Верховної Ради України, але й тих майже дев’яти мільйонів громадян, які  мають безпосередній стосунок до неї — освітян, дітей, мам, тат, бабусь та дідусів.

Спочатку Квіт позитивно сприймався громадою через свій привабливий екстер’єр. Та й  іміджмейкери добре попрацювали. Народ розслабився, бо не очікував неприємностей від «європейського демократичного» міністра, хоча навряд чи європеєць використав би для власної кар’єри кров своїх студентів. Але, про їхали…

16 лютого цього року парламент таки змусив Уряд реально відзвітувати. І поданий  ним  до парламенту «звіт» змусив здригнутися  усіх. Навіть на сотнях сторінок звіту фактично … не було.

Але напередодні виступу Прем’єра у Верховній Раді змусили відзвітувати усіх міністрів у відповідних профільних комі тетах. Виявилася практично така ж карти на.

Виступив на  засіданні  Комітету з питань науки і освіти і міністр Квіт. О, це було дійство!  Відео «звіту»  міністра вже викладено у мережі, тому можна уявити, що ж там відбувалося.

Настрій у міністра із самого початку був попсований. Приїхавши до Верховної Ради, він спочатку дуже довго (хвилин 1520) не виходив із машини, ймовірно, очі куючи повтору «яєчного замаху» на себе, який відбувся 21 січня в Національному авіаційному університеті. Потім обережно пішов до входу. І тут патріотично налаштовані студенти вручили йому перший номер газети від «reider.nau.com». Про те, що міністру стало зле, коли він побачив, що це за газета, свідчить його гучний крик при вході до зали засідань: «Як попала сюди ця газета? Хто її приніс?» Але йому ніхто не відповів, тому що всі народні депутати та запрошені дружно її читали.

Після заслуховування  «звіту» міністра та його обговорення остаточно стало зрозуміло, що «король голий». Адже спливло те, що дуже ретельно приховувалося його «молодою командою» протягом майже двох років. Виявилося, що «успішні» для нього  брифінги  та   прес конференції навіть з «провалених» ним питань та комфортне перебування в кріслі забезпечувалося усі два роки тим, що апарат створював йому умови для відсутності на цих заходах кваліфікованих опонентів. Коли він опинявся перед не дуже професійною та  допитливою аудиторією —  він  «на коні». Коли  ж  перед ним  з’являється мислячий, обізнаний з предметом обговорення, опонент — він відчуває себе загнаним у глухий кут і «здувається», як мильна бульбашка.

Виплеканий зовнішній вигляд, улесливий тон, солодкі слова та відверта, нічим не прихована, брехня дуже довго служили Квітові своєрідним щитом від критики. І мало хто знав, що під цією личиною весь цей час ховалася людина скандальна, мстлива, неадекватна, схильна до нелогічних вчинків та нечиста на руку.

Можна як завгодно довго красуватися на  брифінгах, на  прес конференціях і, відповідаючи на заздалегідь підготовлені запитання, нести усіляку маячню. Все рівно в  деталях мало хто розбереться, повірять. Але рано чи пізно настає час, коли за маячню доводиться відповідати. Адже критична маса невирішених старих і, помножених на нові, проблем наростала і стала не просто очевидною, а справді загрозливою для існування суспільства.

Перелічимо лише окремі з  них, які носять концептуальний характер і щодня поглиблюють кризу в освітній галузі.

Два роки в міністерському кріслі виявили відсутність у міністра Квіта стратегічного бачення розвитку освіти та професійну некомпетентність його найближчого оточення. «Сирі» проекти нормативно правових актів, тихцем списані «молодою командою» із законодавства інших країн, відсутність розуміння концепції освітніх реформ як системи, призвело, в умовах поглиблення     фінансово економічної кризи, до прийняття примітивних рішень, спрямованих на  механічне скорочення витрат на освіту.

На сьогодні чітко проглядається, що у міністерської команди, навіть через два роки, відсутнє розуміння того, куди треба йти, яка мета переслідується, що має бути в центрі реформ, чи є в суспільстві їх розуміння та підтримка, а також якими сила ми та засобами (фінансовими, матеріальними, кадровими) повинні вирішуватися поставлені завдання.

Це — основна проблема, яка тягне за собою інші, що мають не менш тяжкі наслідки для системи освіти загалом. Серед них.

Непрозора  та  незрозуміла кадрова політика Квіта як у апараті міністерства, так і за його межами. Призначення першим заступником міністра занадто близької як для держслужбовця молодої особи з дипломом магістра Інни Совсун, заступником міністра — керівником апарату бізнесмена Олега Деревянка — були справ жнім плювком в  обличчя освітянській спільноті. Але нещодавно О. Дерев’янко сам написав заяву про звільнення з посади, усвідомивши недолугість свого керівника,  небажання відповідати за провал реформ в галузі та брати на себе відповідальність за ті зловживання, до яких не мав стосунку. І мова йде про багатомільйонні оборудки з Інфоресурсом.

У  кращих традиціях «кумівства та сімейності» призначаються на  керівні посади в галузі особисто близькі люди, в тому числі родичі, друзі дитинства, студентських років, знайомі родини, сусіди, приятелі батьків тощо. На таке не наважувався навіть його попередник Дмитро Табачник, якого Квіт  не  втомлюється критикувати, хоча звалювати провали на попередника після двох років його відсутності  — моветон. Навіть М. Азаров вдавав ся до критиків «папєрєдніків» лише кілька місяців.

Показушна байдужість  до власності, як і личить «інтелектуально заклопотано му науковцю», на яку звернули  увагу всі без винятку зацікавлені особи, виявилася не таким вже й дрібним грішком, як здавалося з самого початку. «Забудькуватість» у таких делікатних питаннях, як майнова обов’язкова для держслужбовця декларація, є, за своєю суттю, кримінальним зло чином. Квартира — туди, ділянка — сюди. Хіба це не прозорий натяк на те, що таких квартир і  ділянок, але оформлених на близьких, не так уже й мало.

Головне, «забути» про звите за кордоном «гніздечко»  з  щедрих грантоїдних подачок, або про маєточок біля садибки Бадрудінова неподалік Гостомеля. Про це навіть не варто подумки згадувати при таких розкладах. Скандал неминучий. Відмитися тоді буде неможливо. То ж краще «забути»  про квартирку чи шість соток, бо це — лише невеличка пилючка на модних жіночих чобітках.

Не в міністри —  в розвідники Квіту потрібно було подаватися. Прямо з домашньої львівської спорт-роти, де, не вступивши до внз, вимушений був «служити». А тим часом зазначимо, що відповідно до ст. 366 КК  України, подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, карається позбавленням волі на строк до двох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Такою ж «дрібничкою»,  порівняно з тіньовими доходами міністра, варто вважати службові машини для нього самого та найближчої соратниці від Національного транспортного університету (читай, особисто від ректора Миколи Дмитриченка, який плекає надію на об’єднання усіх транспортних вишів під своїм керівництвом на території НАУ) по мільйону гривень в рік за кожну, або «зниклі» безслідно квартири за адресою вул. Григорія Сковороди, 6. Так-так, це елітна багатоповерхівка,  зведена на  території Києво Могилянської академії. Це призвело до зниження в обліку вартості основних засобів НаУКМА на суму 32 408 000 грн. А дев’ять зниклих квартир, які «випарувалися» невідомо куди, —  це 4 230 359, 68 коп. Мало це чи багато — рахуйте  самі. 2006 рік: 1 долар — 5 гривень.

Або дискредитація Українського центру оцінювання якості освіти та Системи зовнішнього незалежного оцінювання, бо прокурорські матеріали свідчать про те, що зовнішнє втручання щодо оцінок майбутніх вступників до вищих навчальних закладів  здійснювалося за   вказівкою керівників міністерства. Поки  що мовчить Ігор Лікарчук, поки що.

Про порушення міністром Квітом конституційних прав громадян на здобуття освіти не говорив на Комітеті хіба що лінивий. Квіт легітимізував  в  «Умовах прийому на навчання до вищих навчальних закладів України в 2016 році», затверджених наказом МОН від 15.10.2015  р. № 1085, протизаконну норму щодо поділу ліцензованих та акредитованих спеціальностей на «профільні» та «непрофільні» для кожного ВНЗ,  що прямо порушує конституційні права громадян на освіту. Тобто державне замовлення буде плануватися в «ручному режимі», в першу чергу, для «своїх» внз. Це справжній корупційний канал для бізнес оточення міністра Квіта.

Програма «опорних шкіл» — ще одна забаганка Квіта та його оточення, ще одне відволікання громадськості від нагальних проблем, які Квіт накопичив в освітній галузі. Адже, щоб впевнено говорити про опорні школи, потрібно було б провести хоча б громадське обговорення, чи оприлюднити висновки та обґрунтування доцільності та реалізації цієї ідеї професіоналами з освітніх проблем НАПН, поцікавитися думкою батьків та старшокласників,  директорів шкіл та вчителів. А цього зроблено не було. І не випадково.

Команда «юних грантоїдів» при міністерстві —   значно  авторитетніша для Квіта, ніж досвідчена освітянська спільнота. Адже ціна питання — 200 мільйонів гривень бюджетних та плюс мільйони залучених коштів із закордонних джерел, у тому числі, і кредитів, значна частка яких, ймовірно, планується під «розпил».

На  засіданні профільного комітету Верховної Ради піднімалося питання про невиконання Квітом своїх безпосередніх посадових обов’язків. Невиконання ним чинного законодавства уже нікого не дивує.

Не запрацювало, згідно із Законом «Про вищу освіту», з 1 вересня 2015 року Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти. І лише через те, що Квіту не сподобалося, що до складу агент ства пройшли за підсумками таємного голосування «не ті» люди.

Провалена імплементація Закону України «Про вищу освіту» через відсут ність близько 40 підзаконних норматив но правових актів, які повинно було роз робити МОНУ. Як наслідок, не імплемен тований Закон «Про вищу освіту» працює лише фрагментарно, що призводить до правових та фінансових колізій у вищих навчальних закладах.

Провалена  розробка  та  прийняття «Концепції розвитку освіти на 2015 2025 роки». Проект зазначеної Концепції розроблявся так званою Стратегічною дорадчою групою «Освіта» при МОН, пов’язаною  з  першим  заступником міністра Інною Совсун. До складу розробників Концепції входила «грантоїдна група» молодих людей, які мають дуже віддалене поняття про вітчизняну систему освіти.

Повторно провалена розробка проекту Закону «Про освіту», який відправлявся на доопрацювання профільним Комітетом Верховної Ради після обговорення 25 листопада 2015 року та відправлений знов на повторне перше читання після обговорення Комітетом 27 січня 2016 року.

Про провалені міністром Квітом державні програми «Шкільний автобус» та виготовлення шкільних підручників, при повному обсязі фінансування з боку Мін фіну, говорено переговорено. Керівництво МОНУ так і не «спромоглося» провести тендер! За таке і під статтю можна попасти. Але поки що, на жаль, тільки в статтю. При цьому на ринку «Петрівка» нові підручники для 4 та 7 класів продавалися вже з вересня 2015 року. Совпадєніє? Хто дав дозвіл на їх друк на комерційних умовах при не виконаному державному замовленні і що отримав за це?

Під загрозою повного знищення через недолугість  міністра та його оточення опинилася професійно-технічна освіта в державі. Непродумане рішення про пере ведення її фінансування на місцеві бюджети поставило питання  в  розряд загроз  національній безпеці  держави, оскільки профтехосвіта виконує надзвичайно важливу для держави соціальну функцію. Тисячі дітей з малозабезпечених та  неблагополучних  сімей могли бути «викинуті» на   вулицю,  поповнюючи таким чином лави бездомних, безробітних та підживлюючи собою криміналітет. 15 січня 2016 року, завдяки зусиллям профільного комітету, були внесені відповідні поправки до Бюджету на 2016 рік і врятовано ситуацію.

Квіт ініціював Постанову Кабміну від 18.01.2016 року №16, якою скасовано без коштовне харчування для школярів 1 4 класів, що входить у протиріччя зі статтею 22 Конституції України, згідно з якою звуження прав громадян України є неприпустимим. Особливо це стосується дітей, для яких зараз школа стала фактично єдиним місцем нормального харчування.

Наявні корупційні ознаки містяться в системних порушеннях міністром Квітом Закону України «Про вищу освіту». Це виявилося у фактичному створенні зло чинного інституту «смотрящих» у вищих навчальних закладах, шляхом призначення «своїх представників» головами Наглядових рад, порушення встановленого законодавством принципу автономії університетів внаслідок протизаконного втручання особисто міністра в їх діяльність, зокрема, протизаконне скасування виборів ректора, статутів університетів, розпуски вчених рад тощо.

Організація рейдерських захоплень вищих навчальних закладів стала «фірмовою маркою» міністра Квіта. І  про це також говорилося на засіданні профільного Комітету Верховної Ради. Найбільш резонансними стали рейдерські захоплення Національного авіаційного університету та Харківського національного університету радіоелектроніки.  Зараз цими університетами керують наближені до Квіта особи — родичі, бізнес партнери, поплічники по попередніх справах. Приватний інтерес міністра та його найближчої заступниці у цих університетах очевидний — неприхований  «дерибан», відвертий та нахабний.

З  метою усунення опонентів своїй «діяльності» міністр Квіт заохочує відсторонення органів студентського самоврядування у захоплених вищих навчальних закладах від участі в  прийнятті управлінських рішень, пояснюючи це на засіданні профільного Комітету Верховної Ради юридичною «колізією» в законодавстві. Зокрема, студенти не представлені у «вченій раді» Національного авіаційного університету, не брали участі в конференції трудового колективу. Це  —  єдиний вищий навчальний заклад в державі, у діяльності якого зараз студенти не беруть участі. Такої ганьби не було ніколи за всю його історію.

Виграні судові позови проти Квіта, міністерства, його поплічників — свідчення тому правовому рівню управління, яке на  сьогодні практикується міністром. Більше того, ні ним, ні його оточенням вперто не виконуються рішення судів Іменем України. Очевидно, що для Квіта ім’я «Держава Україна» важить менше, ніж свої особисті забаганки та капризи першої леді міністерства.

Про наслідки діяльності Квіта на посаді міністра освіти і науки України говорить жебрацький стан середньої школи та дитячих садочків, які виживають завдяки батьківським пожертвам; через недолугість міністра знищується профтехосвіта; стан вищої школи,  яка  зовсім скоро, зусиллями Квіта залишиться без абітурієнтів, став жалюгідним; вмирає академічна наука через ініційоване Квітом різке скорочення витрат на неї.

Складається враження, що в нашій державі за допомоги квітів опрацьовуються нові технології гібридної війни, спрямованої проти українського народу, які передбачають знищення, вбивство вітчизняної освіти. Певною ознакою справедливості цієї думки є той факт, що протягом останнього року міністерство Квіта значно акти візувало свою діяльність щодо неприхованої реклами закордонних вищих навчальних закладів серед українських школярів старших класів та студентів. Причому, що цікаво, це — не реклама програм академічної мобільності, що цілком було би зрозуміло, а саме реклама для вступу на навчання. І  це —  Міністерство освіти і науки України?! І це — український Міністр?!

Так і живемо. Страждають школярі, студенти, їх батьки та родини. А Квіт називає свою недолугу діяльність «реформаторською». Йому добре. Йому є куди тікати. А що робити тим мільйонам, яким доведеться ще не один рік розгрібати наслідки його діяльності, своєрідні «авгієві стайні», щедро підживлені його ж та його «молодої  команди»  інтелектуальними екскрементами?…

 

 


Коментар 1 Додати коментар

  • У цій же площині масштабності лежить й інша системна помилка міністра – нерозуміння роботи державної машини, функції та ролі міносвіти в загальній системі державного управління, складних взаємозв’язків з іншими міністерствами та відомствами. Повага і увага до погоджень іншими учасниками процесу державотворення мала б ураховуватися в його популістській риториці. Керівник мав би розуміти ази менеджменту, щоб розпочинати «реформи». Відповісти на запитання, чи є в нього все необхідне для цього: кадри, бюджет, інші ресурси, час? Немає? Давайте розіб’ємо на етапи. Але якщо ці прописні істини не лягають у Квітову концепцію реформування, коли за два роки лише імітація реформ, а не власне реформи, тоді європейський політик вибачається перед суспільством і подає у відставку. Але це не про С.Квіта. Навіть системного розуміння цього у нього теж бракує. Як і достатньої власної інтелектуальної бази для реформування освіти. Це також системна помилка, але уже тих, хто рекомендував його на цю високу посаду.
    http://metronews.ua/blogs/proval-osvitnih-reform-kvita-buv-prognozovanim/

Залишити коментар