Фракція БПП внесла свою кандидатуру на пост міністра освіти України. Закарпатець Сергій Квіт йде у відставку

Фракція БПП на своєму засіданні у понеділок ухвалила своїх кандидатів на посади у Кабінеті міністрів.

uryad_1-400x254

Про це “Українській правді” повідомив народний депутат Сергій Лещенко.

Згідно з інформацією, голову фракції БПП Юрія Луценка уповноважили озвучити прізвища кандидатів на переговорах з фракціями коаліції.

Таким чином на посади в уряді претендують:

Олександр Співаковський – міністр освіти.

Олексій Гончаренко – міністр охорони здоров’я;

Гліб Загорій – керівник Мінекології;

Тарас Кутовий – керівник МінАПК;

Павло Рябікін – керівник Мінінфраструктури;

Віталій Ковальчук – перший віце-прем’єр;

Євген Нищук – міністр культури;

Ольга Бєлькова – віце-прем’єр з євроінтеграції;

За що відправляють у відставку Сергія Квіта?

Ми зупинимося лише на семи провалах міністерства, які в європейських країнах давно привели б міністра до відставки. Але Україна не Європа, вважає Людмила Ващенко, директор Центру експертизи освітніх реформ.

Першим провалом діяльності міністра є порушення основ демократії: відсутність прозорості, відкритості, створення і використання «під себе» громадських організацій, а також засобів масової інформації. Досить показовими є факти, так званої, боротьби суспільних сил проти неугодних в освіті: керівників шкіл, університетів, авторів підручників. Не маючи можливості компетентно вступити у відкриту дискусію, представники міністерства підключають до процесу ЗМІ, соціальні мережі, «ручну» громадськість. Міжнародні фонди при цьому активно фінансують суспільну підтримку освітніх реформ. Щодо відкритості освіти, система не змінилася за цей час: на сайті міністерства відсутні фінансові документи, проекти бюджету, звіти; законопроекти і прийняті закони не публікуються.

Другий провал пов’язаний з унікальним явищем нових реформаторів і самим «дієвим засобом» у боротьбі з корупцією – зовнішнім незалежним оцінюванням. Ситуація навколо УЦОЯО в серпні нинішнього року (знайдені під час обшуку в кабінетах керівників великі суми валюти і неодноразове вторгнення в систему для змін в базі даних) продемонструвала українському суспільству реальну картину боротьби з корупцією в освіті. Показово, що Центр експертизи освітніх реформ протягом останнього року постійно аналізував кризові процеси з ЗНО та неодноразово звертав увагу громадськості на неприпустимі дії державних чиновників щодо використання грошей бізнесу для проведення ЗНО-15. Але очевидно також, що нівелювання даної ідеї знаходиться значно глибше звичайних бізнес-інтересів керівників УЦОЯО. Швидше за все, в списках вибраних випускників не виявилося деяких нових прізвищ політичного Олімпу … Міністр при цьому не засудив корупціонерів і звільнені місця запропонував зайняти їх послідовникам.

Третій провал у роботі МОН України, безумовно, пов’язаний з бажанням реформувати науку і поставити її на службу власним відомству. Як було заявлено раніше, реформування передбачає об’єднання всіх галузевих академій «під дахом» національної. Важливо відзначити, що при такій реорганізації зникне 50% -70% наукових кадрів, будуть скасовані додаткові оплати за академічні звання (вчених галузевих академій), а основною формою фінансування науки стануть пошуки вченими інвесторів.

Четвертим провалом у роботі міністра є наступ на навчальні заклади та оптимізація їх мережі. У першу чергу, це стосується закриття малокомплектних шкіл. Їх в Україні, дійсно, багато. Але думка місцевої громади вже нікого не цікавить. У цьому питанні некомпетентність міністра більш ніж очевидна, оскільки ні він, ні його відомство за минулий час не здатна було запропонувати жодного альтернативного підходу до вирішення питання закриття малокомплектних шкіл. Як і всі інші реформи, ідеї зарубіжних консультантів виявилися переконливими. Між тим, і українські, і зарубіжні вчені-педагоги відзначають позитивний вплив на розвиток дитини саме шкіл з невеликою кількістю учнів. Разом з тим, введення в нове законодавство норми фінансування шкіл з місцевого бюджету призведе до їх автоматичного закриття (через відсутність на місцях бюджетоформуючих об’єктів).

П’ятим провалом ми вважаємо відсутність у роботі МОН, як центрального виконавчого органу влади, роботи з контролю та оцінювання власних результатів діяльності, а також суб’єктів і об’єктів всієї управлінської вертикалі. Свідченням цього стали й програми пані Фреймут, в яких викриваються вади шкільного життя. Очевидно, міністр не бажає бачити реальну ситуацію в дитячих садах, школах, університетах … Він не хоче знати, що діти роками перебувають у будівлях, які поїдає грибок; що вони і в 21 столітті користаються санітарними послугами на шкільному подвір’ї; а вранці на стільчики кладуть подушечки, бо за ніч класи в нетопленій школі дуже остигають… На жаль, профільне міністерство повністю усунулося від виконання однієї з важливих функцій управління – контролю. Більше того, намагається нав’язати суспільству думку, що контролювати повинні всі хто завгодно: саме суспільство, батьки, ЗМІ, але тільки не вони.

Шостим провалом міністерства та роботи міністра є законодавчий напрямок діяльності. У цьому питанні треба віддати належне великий продуктивності команди. За двадцять місяців списано багато паперу. Але, на жаль, жоден з документів не відрізняється якістю: не встигли прийняти Закон «Про вищу освіту», як йому навздогін приймають зміни до закону. Більш того, в усіх законопроектах і законах порушується чинна Конституція України. Окремі запропоновані зміни (так звані, реформи) мають вкрай радикальний характер і політизовані. У всі закони закладені норми корупційного характеру, про що ми неодноразово повторювали. Ідеї ​​та положення приймаються кулуарно, вони не проходять широкого обговорення в суспільстві. Результатом законодавчої діяльності є повне неприйняття ані педагогічним, ані науковим співтовариством ідей 12-річної школи, сертифікації вчителів, реорганізації науково-дослідного потенціалу країни і т.д. Провалилася ідея створення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Прийняті закони тотально не виконуються.

Сьомий провал на посту міністра полягає в обнуленні доходів працівників освіти. Так, різке зниження зростання ВВП, обвал національної валюти і подібні кризові явища залишили байдужими міністерське керівництво: за період 2014-2015 рр. в освітній сфері жодного разу не було здійснено індексування зарплат, а їх виплати затримувалися місяцями. Як відомо, оплата педагогічної праці дуже тісно взаємопов’язана з мотивацією людини до професійної педагогічної діяльності. Більше того, є стимулом ефективної реалізації реформ. Також зі ЗМІ стало відомо, що міністр завізував проект Бюджету – 2016. У документі, зокрема, планується зменшення фінансування освіти з 10% до 7% від ВВП. Таким чином, в 2016 році скорочення асигнувань на освіту складе 30%. З цього випливає, що нашу систему в найближчому майбутньому чекають глобальні скорочення: і людські, і інституційні. За матеріалами – ГолосUA, та “Українська правда”

 www.zak-insider.com.

За матеріалами – ГолосUA, та “Українська правда”


Залишити коментар