Інна Совсун – уособлення псевдореформ та корупції в освіті

Відповідно до статті 116 (92) Конституції України, Кабінет Міністрів України «призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем’єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України».

Проте, в порушення Основного Закону нашої держави, перевищуючи свої службові повноваження, 28 лютого 2014 року в УКРІНФОРМІ під час круглого столу на тему «Українська освіта: що далі» новоспечений Міністр освіти і науки України Сергій Квіт, який був призначений на таку високу та відповідальну посаду на хвилі Майдану, заявив, що видав свої перші накази про відсторонення першого заступника Міністра Євгена Суліми та призначенння на цю посаду директора Центру дослідження суспільства Інни Совсун, яка вже приступила, за його словами, до виконання своїх службових обов’язків.

Квитуня

І лише 19 березня 2014 року вийшло Розпорядження Кабінету Міністрів України №210-р, згідно з яким Інна Совсун була призначена першим заступником Міністра. Тобто протягом трьох тижнів пані Совсун приймала рішення від імені держави, підписувала документи, вирішувала людські долі, не маючи на те жодних повноважень.

Кивтуня и совсуня

Ось так зі скандала розпочала своє входження на владний Олімп пані Інна. Скандали супроводжують її до цього часу, вже понад двох років. Як тут не згадати висловлювання відомого персонажа капітана Врунгеля Христофора Боніфатійовича: «Як корабель назвешь, так він і попливе».

А розпочався «вихід в люди» пані Інни у 2005 році, коли вона отримала в Києво-Могилянській академії диплом бакалавра з політології. У 2006-2007 роки вона навчалася в Лундському університеті (Королівство Швеція), де отримала диплом магістра з європейської політики. Отримала вона також і диплом магістра з політології, але чомусь у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, а не в рідній Могилянці. Правда, про цей факт вона говорить у своїй автобіографії якось скоромовкою, не вказуючи, навіть, у якому ж році відбулася ця славетна подія її перетворення з бакалавра в магістра. Соромиться чогось, чи щось інше?

З 2007 року пані Інна починає активно займатися громадською діяльністю у соціальних рухах та організаціях. Нарешті, у 2009 році вона створює Центр дослідження суспільства під своїм керівництвом, головною метою якого було вивчення соціальних проблем та колективних протестів в Україні. І ось вона в Міністерстві освіти і науки. В умовах фактичного усунення Міністра Сергія Квіта від вирішення складних, глибинних проблем освітньої галузі, через їх нерозуміння та власну некомпетентність, величезним відомством практично повністю керувала протягом двох років саме пані Інна.

5

Загадкова молода жінка, яка нещодавно лише захистила диплом магістра, отримала таку відповідальну посаду. Освітянська спільнота не даремно акцентує увагу на дуже низькому академічному рівні і відсутності будь якого досвіду управлінської діяльності першого заступника Міністра. Адже на такій посаді повинна бути людина, яка розуміється в питаннях управління науково-педагогічними колективами, за плечима якої солідна науково-педагогічна діяльність, а наукові здобутки якої визнаються вченими України і світу. Тому з приводу призначення вказаної особи на високу державну посаду в соціальних мережах навіть серед студентів ходять уже легенди.

З одкровень самої пані Совсун, «…співвіднести себе з посадою першого заступника Міністра у віці 29 років було трохи складно. Коли я прийшла в Міністерство, у мене було дивне відчуття. Це зовсім інша реальність, ніж та, в якій я жила і працювала до цього. Замість стратегічних роздумів отримуєш купу «поточки», з якою треба розбиратися. Прийшовши в Міністерство з добрими намірами, ти розумієш, що тобі дістався поламаний велосипед. Ти не дуже добре вмієш на ньому їздити…». І це каже людина, яку призначили, так би мовити, вчити інших добре їздити.

У одному із своїх інтерв’ю на запитання журналіста: «Ваше призначення на посаду першого заступника Міністра було доволі резонансним. Існує думка, що таку посаду повинен займати, щонайменше, кандидат наук. Як ви гадаєте, які ви мали конкурентні переваги?», Інна Совсун відповіла: «Думаю, про це краще запитати Міністра. Зараз, перебуваючи на цій посаді, я точно знаю – ця робота настільки далека від наукової й дослідницької діяльності, наскільки це в принципі можливо. Тут важливо володіти комунікативними здібностями й уміти переконувати людей. Для цього не обов’язково мати науковий ступінь».

1

Ось так розуміє цю принизливу та ганебну для вітчизняної освіти ситуацію зі своїм призначенням людина, наділена державою такими серйозними владними повноваженнями на посаді першого заступника Міністра, посадові функції якого зводяться, за її словами, лише до володіння комунікативними здібностями та вміння переконувати людей. Якщо ж її діяльність характеризується лише цими функціями та ще з використанням адміністративного ресурсу, то можна погодитися з твердженням пані Совсун, що для цього науковий ступінь дійсно не потрібен. Напевно, тому з такими результатами і докерувалася, дореформувалася протягом двох років «молода команда» Квіта на радість не українському народові, а своїм замовникам – грантодавцям.

Тут, вочевидь, постає проблема компетентності та професійності пані Совсун. Адже активна робота в громадських рухах і організаціях  і керування вищою освітою держави, що передбачає, в тому числі, і «купу поточки» – це не те ж саме. Хоча, зокрема, можна і по-іншому – можна ці реформи не проводити, а імітувати. Не випадково одним із головних занять фактичної очільниці Міністерства стало часте мерехтіння на екранах  телебачення з популістськими заявами та самопіар у Facebook.

А як пані Інна «вчить їздити», можна добре побачити на прикладі Національного авіаційного університету. Адже у 2014 році університет, вперше в своїй історії, взагалі не отримав державного замовлення на підготовку фахівців відразу за дев’ятьма напрямами, тому що виявився «не своїм». Кажуть, що пані Інна тоді висловила цікаву фразу, що «вони знають, за їх покарано». У 2015 році історія повторилася, правда, для меншеї кількості напрямів. І це – перший заступник Міністра освіти і науки України?!

27 листопрада 2014 року Інна Совсун взяла участь у власній PR-акції і підписала Декларацію Національного Руху «Ні хабарництву! Я не даю і не беру хабарів», у якій заявіла, що у своєму особистому і професійному житті не буде давати та брати хабарів «заради розбудови нової та процвітаючої України». Цікаво, а як тоді можна назвати користування пані Інною – «великим борцем» з хабарництвом та корупцією в освіті, автомобілем, причому, без належного юридичного оформлення, який належить одному із університетів міста Києва? Цей факт набув широкого резонансу після «замаху» на неї, вчиненого 25 серпня 2015 року.

Під час брифінгів та прес-конференції щодо антикорупційної діяльності Міністерства  перший заступник Міністра Інна Совсун неодноразово повідомляла, що МОН працює над викриттям корупційних схем в освіті. Чи не провалену очильниками Міністерства державну програму виготовлення підручників для учнів 4 та 7 класів вона мала на увазі?

Зі слів пані Совсун, одна із основних схем корупції – це модель закупівлі підручників. Процедура закупівлі залишалася, за її словами, вкрай непрозорою і була спадком Дмитра Табачника. Саме тому Міністерство ліквідувало Інститут інноваційних технологій та змісту освіти, який відповідав за закупівлю підручників, і створило дві нові структури: Інститут модернізації змісту освіти, основним завданням якого є розробка навчальних планів, програм та підручників відповідно до оновлених державних стандартів, та Інститут освітньої аналітики, призначений для якісного збору, аналізу та узагальнення необхідної статистичної інформації, на основі якої можуть бути прийняті концептуально нові якісні рішення стосовно реформування сфери освіти.

Нещадно критикуючи корупційні схеми часів Дмитра Табачника, Інна Совсун, у той же час, не соромлячись, сворила відвертий «дах» для свого дітища – Центра дослідження суспільства (зараз – Центр CEDOS). За дивним збігом обставин цей невеличкий Центр з приходом Інни Совсун до МОН несподівано різко збільшив свій бюджет. Він раптом почав отримувати гранти, у тому числі, від закордонних грантодавців. Як видно з інформації на офіційному сайті Центру, якщо у 2013 році його бюджет становив 1,3 млн. грн., то у 2015 році сягнув понад 6,3 млн. грн. Безумовно, тут має місце простий збіг обставин і ніякої корупції. Безумовно.

А як інакше, ніж корупційною, можна вважати схему планування державного замовлення на підготовку фахівців у вищих навчальних закладах, винайдену Совсун  «со товарищи»? Адже не випрадково на офіційному сайті МОН з’явився проект наказу «Про затвердження Переліку профільних спеціальностей вищих навчальних закладів». Відповідно до цього документа, Міністерство, перевищуючи свої повноваження, намагалося затвердити Перелік профільних спеціальностей та окремих спеціалізацій вищих навчальних закладів, за якими може здійснюватись набір здобувачів вищої освіти за державним замовленням у 2016 році.

У випадку затвердження цього Переліку, сформованого директором департаменту вищої освіти Олегом Шаровим в «ручному» режимі за «настановами» першого заступника Міністра Інни Совсун, обсяг державного замовлення, а отже – обсяг державного фінансування кожного вищого навчального закладу визначався би не його здатністю готувати фахівців відповідно до положень нормативних документів та вимог ринку праці, а зовсім за іншими, корупційними, критеріями, які відомі лише пані Совсун.

Цілком зрозуміло, що проект цього наказу викликав бурю критики як у вищих навчальних закладах, так і у авторитетних фахівців з питань освіти, зокрема, у першого заступника Голови профільного комітету Верховної Ради О.Співаковського, тому й був швидко знятий із сайту МОН. Адже він суперечить Конституції та законам України.

А освітянська громада отримала від пані Совсун чіткий сигнал: вона оговталася після звільнення Квіта з посади і прагне продовжувати його «генеральну лінію», спрямовану не на розвиток вітчизняної вищої освіти, а на задоволення власних інтересів і, головне на даному етапі, – на дискредитацію Міністра Лілії Гриневич, яка зараз вимушена багато часу займатися «розгрібанням авгієвих стаєнь» після дворічного «хазяйнування» Квіта та його «молодої команди».

Аналізуючи більш ніж дворічну діяльність пані Совсун на посаді першого заступника Міністра, можна зробити висновок, що це «юне обдарування» так нічому й не навчилося в своєму ставленні до людей. Все та ж неповага та зверхність.

Совсун

Подивіться, як вона пояснює в одному із своїх інтерв’ю причини блокування Квітом діяльності Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти: «Коли закон про вищу освіту тільки розпочинали писати, то Міністром був одіозний Дмитро Табачник. Тоді основна ідея полягала в тому, щоб забрати у Міністерства як можна більше повноважень. Коли політична та управлінська ситуація в країні змінилася, нам стало зрозуміло, що ми в деяких моментах переоцінили здатність університетів бути автономними та діяти відповідально. Зараз очевидно, що ми повинні були врахувати їхню можливу неготовність приймати відповідальні та далекоглядні рішення (виділено нами).

Перелік прикладів некомпетентності, порушення законодавства і вчинення корупційних дій з боку першого заступника Міністра Інни Совсун можна ще довго продовжувати. Може така «поточка», на жаль, і відволікає пані Совсун від «стратегічних роздумів» і вирішення невідкладних державних справ. Може це й так. Але громадськість вже стомилася слухати нескінченні розмови про реформи в освіті за їх відсутності.

Інна Совсун – це своєрідний нарив на тілі вітчизняної освіти, який можна вилікувати не шляхом заклинань, а лише хірургічним шляхом. Побажаємо успішної операції на благо вітчизняної освіти!

Скоро, скоро....

Читайте також: Квит и Совсун провалили интеграцию Украины в Европейское пространство высшего образования


Залишити коментар