Інна Совсун vs Філософія

Нагадаємо стисло деякі подробиці біографії першого заступника міністра освіти і науки України Інни Совсун. Як відомо з відкритих джерел, пані Інна у 2005 році отримала в Києво-Могилянській академії диплом бакалавра з політології. У 2006-2007 роки вона навчалася в Лундському університеті (Королівство Швеція), де отримала диплом магістра з європейської політики. Отримала вона також і диплом магістра з політології, але чомусь у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, а не в рідній Могилянці. Правда, про цей факт вона говорить у своїй автобіографії якось скоромовкою, не вказуючи, навіть, у якому ж році та яким чином відбулася ця славетна подія її перетворення з бакалавра в магістра. Ймовірно, на те є причини. Зокрема, це могло відбутися в якийсь делікатний, не зовсім чистий і не призначений для інформування широкого загалу, спосіб.

З 2007 року пані Інна починає активно займатися громадською діяльністю у соціальних рухах та організаціях. Нарешті, у 2009 році вона створює Центр дослідження суспільства (зараз – Центр CEDOS) під своїм керівництвом, головною метою якого спочатку було вивчення соціальних проблем та колективних протестів в Україні, а згодом – і освітніх проблем.

Пані Інна стала близьким та активним соратником, «правою рукою» тоді президента Києво-Могилянської академії Сергія Квіта, допомагаючи йому створювати ширму непримиренного борця з корупцією в освіті та з Дмитром Табачником, і відволікати увагу академічної громадськості, зокрема, студентства, а також правоохоронних органів від дійсно корупційних фінансових та майнових оборудок Квіта шляхом провокування чисельних скандалів з міністерством освіти і науки з надуманих, другорядних питань.

Квіт-совсун

І ось вона в міністерстві освіти і науки на посаді першого заступника міністра. У цій статті ми не будемо порушувати юридичні, академічні та морально-етичні обставини і причини її скандального призначення на таку високу посаду. Але зазначимо, що в умовах фактичного самоусунення міністра Квіта від вирішення складних, глибинних проблем освітньої галузі через їх нерозуміння та власну некомпетентність, величезним відомством практично повністю керувала протягом двох років саме пані Інна. Керувала, як могла і як була здатна, але не забуваючи при цьому про свої власні комерційні інтереси та інтереси свого покровителя.

До того ж, в умовах повної професійної некомпетентності міністра Квіта, постала проблема відсутності компетентності та професійності також і у пані Совсун. Адже активна робота в громадських рухах та організаціях – це одне, а керування вищою освітою держави та її реформування, що передбачає наявність у керівника багато різних важливих особистих якостей, – це зовсім інше. Але за відсутності зазначених якостей, як виявилося, можна діяти по-іншому – можна реформи не проводити, а імітувати. Не випадково одним із головних занять фактичної очільниці міністерства стало часте мерехтіння на екранах телебачення з популістськими заявами та самопіар у Facebook.

Дуже швидко з’ясувалося, що як у пана Квіта, так і у пані Совсун відсутні розуміння складних освітніх процесів, бачення шляхів та методів реформування освіти та, що дуже важливо, відсутня системність та філософська мудрість у прийнятті та виконанні рішень. Складалося враження, що, будучи політологом, вона «пройшла повз» вивчення філософії, політології та інших дисциплін фундаментальної підготовки політолога.

1_i (1)Але у будь-якому випадку пані Інна має диплом політолога і мозок, занадто не перенапряжений, наприклад, необхідністю розуміння складних фізичних процесів і явищ та володіння для їхнього описання і дослідження не менш складним сучасним математичним апаратом з використанням певних математичних викладок.

У Вільній енциклопедії «Вікіпедія» знаходимо, що «Політологія (від грец.πολίτικός – суспільний, громадський; πολίτης – громадянин, πόλίς – місто, λόγος – слово, наука) – це наука про політику, тобто про особливу сферу життєдіяльності людей, пов’язану з владними відносинами, з державно-політичною організацією суспільства, з політичними інституціями, принципами, нормами, дія яких призвана забезпечити функціонування суспільства, взаємовідносини між людьми, суспільством та державою».

Це означає, що магістр з політології Інна Совсун повинна була б, за логікою, усвідомлювати суть суспільних, соціально-політичних явищ, мати серйозне, глибоке розуміння узагальненої картини світу та місця людини в ньому, пізнавального, ціннісного, соціально-політичного, морального і естетичного ставлення людини до світу. А все це людина, навіть добре професійно підготовлена, не може прищепити собі без наявності цілісного уявлення світу та свого місця в ньому, без розуміння сфери духовної діяльності людини, знання фундаментальних принципів її буття, чим, власне, займається філософія.

Як відомо, філософія (від грец. φίλοσοφία, дослівно – любов до мудрості) – особлива форма пізнання світу, що виробляє систему знань про фундаментальні принципи буття людини, про найзагальніші суттєві характеристики людського ставлення до природи, суспільства та духовного життя у всіх його проявах. Також під філософією розуміють форму людського мислення, теоретичну форму світогляду.

Філософію цікавить, якщо так можна сказати, цілком певна мудрість – мудрість, яка досліджує та знає основоположні засади та причини і, тим самим, по-перше, визначає життєву позицію людини і, по-друге, дає йому універсальну методологію, яка дозволяє добитися істинного пізнання дійсності. Філософія вчить умінню мислити та діяти відповідно до загальної природи речей, умінню не просто знати, але й застосовувати запас своїх знань до розв’язання життєвих проблем, що виникають перед людиною. Займатися філософією – це означає піклуватися про розвиток свого розуму.

Можна погодитися з тим, що філософія не додасть майже нічого, наприклад, до розуміння механізму виникнення піднімальної сили літака інженеру-механіку чи до покращення спортивних результатів спортсмену. Тобто з професійної точки зору, дійсно, не додасть майже нічого. Але з таким підходом можна дійти до того, що варто обмежитись вивченням у школі лише арифметики, бо навіщо геометрія та тригонометрія, не кажучи вже про диференційне числення, пересічній людині?

Нетерплячий, допитливий читач може запитати: «А до чого тут філософія і яке відношення до філософії має Інна Совсун?». Відповідаємо: як з’ясувалося, не має ніякого відношення, на жаль. І ось чому ми так вважаємо.

56296b60-e1e1-42b7-accc-3baccd28046bНагадаємо, що 13 січня 2015 року перший заступник міністра освіти Інна Совсун виступила з розлогим інтерв’ю на Громадському радіо, висловлюючи свою власну позицію та посилаючись на нібито вимоги Закону України «Про вищу освіту», щодо скасування наказом МОН від 25 листопада 2014 р. №1392 обов’язкового вивчення у вищих навчальних закладах певних гуманітарних та соціально-економічних дисциплін, включаючи філософію. Цей горезвісний наказ був підготовлений за настановами саме пані Інни.

Існує досить поширена думка, що студенти та випускники технічних спеціальностей вищих навчальних закладів тільки й думають про те, щоб вилучити з навчальних планів підготовки фахівців усі гуманітарні та соціально-політичні дисципліни. Хибна думка! Але ж це – шлях у нікуди, спрямований не на підготовку фахівців з вищою освітою, інженерів, зрештою, а на підготовку ремісників, не більше. Думка щодо непотрібності гуманітарних та соціально-політичних дисциплін, на наш погляд, є лише свідченням убогості розуму в прихильників такої ідеї. До речі, автор цих рядків є інженером-механіком за своєю першою освітою і може підписатися під кожним своїм реченням, висловленим вище.

Дійсно, деякі обов’язкові дисципліни, на наш погляд, можна було б безболісно перевести в категорію вибіркових або замінити. Зокрема, для чого українському студенту, який протягом семи років вивчав у школі історію своєї країни, односеместрова усічена дисципліна «Історія України»? На наш погляд, ця дисципліна повинна викладатися в університеті лише для іноземних студентів, щоб вони хоча б стисло знали історію країни перебування.

Тому її доцільно було б замінити на більш фундаментальну дисципліну «Історія української культури», де під словом «культура» слід розуміти не лише мистецьку діяльність чи літературну творчість, а весь спосіб життя української спільноти, включно з культурою політичною, релігійною, військовою, науковою, професійною тощо. Саме така дисципліна надала б можливість побачити історію української культури у всій її багатобарвності та звивистості, окреслити зв’язки з європейським і світовим контекстом.

І безумовно, до світоглядних обов’язкових дисциплін, як частини загальної культури випускника будь-якого вищого навчального закладу, його світогляду природно віднести курс філософії. Можна сміливо стверджувати, що філософія є дисципліною фундаментальної підготовки фахівця як особистості, бо філософія – це школа свободи, вона протистоїть ідеологіям, бо ґрунтується на критичному мисленні й свободі та прищеплює їх.

Нагадаємо, що в університетах більшості країн Європи, а також США та Канади гуманітарна підготовка є невід’ємною складовою навчального процесу. Наприклад, у американському Йєльському університеті всі студенти першого року навчання повинні прослухати певну кількість годин у шести секціях:

 Секція гуманітарних наук, де студенти знайомляться із стародавніми та сучасними цивілізаціями і отримують знання про інші культури, зокрема, через призму критичного аналізу своєї власної культури. Секція суспільних наук, включаючи філософію, де студенти опановують систему знань про фундаментальні принципи буття людини, про найзагальніші суттєві характеристики людського ставлення до природи, суспільства та духовного життя у всіх його проявах, досліджують різноманітні аспекти прадавніх та сучасних суспільств. Секція науки, де студенти отримують знання, чим, власно, є наука, як відрізняється наука від псевдонауки, а справжні наукові відкриття – від фальсифікації.Секція іноземних мов, у якій студенти не лише просто опановують іноземні мови, а опановують та досліджують їхню побудову як інструмент, що дає можливість доступу до оригінальних текстів. Секція листування, де студенти опановують різні стилі листа, вивчають методики ділового листування різними мовами.

Філософія ж є засадничою складовою європейської освітньої системи, тому в усіх пристойних країнах її на різних рівнях освіти вивчають обов’язково. Не за вибором, а обов’язково! Як алфавіт, таблицю множення, інші базові речі. Дійсно, в багатьох західних університетах або немає обов’язкових дисциплін, або їх дуже мало. Але там дуже потужна та високоякісна шкільна, доуніверситетська освіта, яка, до речі, фактично загниває у нас. І там держава дбає про формування світоглядних позицій у молоді. Хіба хтось ззовні примушував французів або німців запровадити філософію як обов’язкову дисципліну в програму ліцеїв, а екзамен з філософії зробити обов’язковим для отримання диплому їхніми випускниками, що дає право на вступ до будь-якого університету? Запитання риторичне.

Навіть з наведених вище прикладів видно, як держави Заходу активно впливають на формування світогляду молодого покоління. Тому посилання пані Совсун на світовий досвід та на нібито вимогу Закону «Про вищу освіту» щодо вилучення, наприклад, філософії з навчальних планів як обов’язкової дисципліни є, м’яко кажучи, пересмикуванням фактів і свідчить лише про її недостатню власну фундаментальну підготовку в сфері гуманітарних та соціально-політичних наук і нерозуміння нею освітніх процесів та засадничих завдань вищої школи.

Адже вилучення філософії, як обов’язкової дисципліни, навпаки, прямо суперечить Закону «Про вищу освіту», який вводить у визначення компетентності фахівця з будь-якої спеціальності наявність «світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей» (стаття 1), а університети визначає «центрами незалежної думки» (стаття 3, п. 4). Спробуйте це зробити без гуманітарних та соціально-політичних дисциплін, передовсім, без філософії! Звідки пані Совсун взяла, що Закон передбачає, що його норми реалізуватимуться «вибірково»?

При цьому слід визнати, що більшість гуманітарних та соціально-політичних дисциплін, на наш погляд, можна в майбутньому спокійно вивчати в старших класах школі. Але не зараз, а коли будуть створені передумови для переходу на 12-річне навчання. А поки що саме вищі навчальні заклади повинні здійснювати свою високу місію, причому, не лише професійну, але й світоглядну, спрямовану на формування фахівця як високорозвиненої особистості.

Совсун 3Недолуга позиція пані Совсун щодо гуманітарних та соціально-політичних дисциплін викликала не просто негативну реакцію у вищих навчальних закладах та у фахівців, а справжню бурю. Тому «старші товарищі», ймовірно, вказали їй на неприпустимість «кавалерійської атаки» на ці дисципліни. Свідченням цього є вихід 11 березня 2015 року листа МОН «Про організацію вивчення гуманітарних дисциплін» з їх переліком та загальним обсягом, до якого була включена і філософія. Правда, з’явилася дисципліна «Історія та культура України», яка є механічним об’єднанням двох дисциплін. Для чого? З тим зараз і живуть вищі навчальні заклади.

І на закінчення. Ми повинні пояснити тим, хто волею випадку чи якихось обставин став нашими керівниками (наприклад, як пані Совсун), що міністри та їхні заступники приходять і уходять, а освіта має залишитись. Її неможна нівечити на розсуд кожного тимчасового керівника, доводити до абсурду. Тільки тоді, як висловився в свій час видатний французький романіст, філософ, лауреат Нобелівської премії з літератури 1957 року Альбер Камю, «відчуття абсурду не буде рівнозначним поняттю абсурду».

Олександр Пересвіт, аналітик

Джерело podii.org


Залишити коментар