Ісаєнко зі своєю «командою» банкрутує університет…

Тра.11.2017. / 1 коментар

34816

Напередодні травневих свят друзі передали мені квітневий випуск газети Національного авіаційного університету «Авіатор». Не приховую, давно хотіла подивитися на в.о. ректора університету Володимира Ісаєнка. Адже електронні та друковані засоби масової інформації навипередки розповідають про його «плідну» діяльність, причому, з негативного боку. Тому природно, що я уважно, спочатку, навіть, по жіночому, придивлялася до наведених у газеті фотографій, вивчала розлоге інтерв’ю Ісаєнка та інші матеріали про нього.

Й що можна сказати про цього пана? Нічого особливого, звичайнісінька «сіра миша», без «печатки інтелекту», без дійсно стратегічного бачення і нерозуміння перспектив розвитку університету, але з надзвичайно великими амбіціями, і тому дуже небезпечний для колективу університету на такій посаді.

Якщо ж Ісаєнко вважає, що на посаді в.о. ректора «главное, чтобы костюмчик сидел», то в цьому розумінні в нього майже все в порядку, судячи з фото в газеті «Авіатор». «Майже» тому, що, наприклад, бажано, для початку, трішки «черевце» прибрати і щоб хоча б (хоча б!) сантиметрів на п’ять-сім були вище підбори на туфлях, а підошви щоб були червоного кольору, як у «лабутенів».

Для допитливих читачів зазначу, що Крістіан Лабутен створює свої моделі не лише для жінок, але й для чоловіків. Вони обов’язково виконані зі шкіри чи замши та мають червону підошву. Причому, якщо жіночі туфлі від Крістіан Лабутен відрізняються від інших моделей, переважно, червоною підошвою, то візитною карткою чоловічих туфель цього бренду, поруч з червоним кольором підошви, є різноманітні шипи та заклепки, а також яскраві, незвичайні кольори та оригінальний декор.

Уявляєте, біжить (щоб «злодії» не встигли здійснити замах!) до свого кабінету в супроводі охоронців, а п’ятки (ой, не п’ятки, а підошви туфель на високих підборах) так і виблискують червоним кольором. А тут ще металеві шипи та заклепки додають блиску. Половина, як мінімум, жінок в університеті «засохнуть»: «Ах, який красавéць, який красавéць!». Ось і передвиборний рейтинг щодо давно омріяної посади ректора злетить на захмарну висоту.

Проте ці мої жіночі «романтичні» міркування перервалися на сторінці сьомій і в мені прокинувся економіст за базовою освітою, коли в рубриці «Коментар фахівця» я побачила коментар члена «команди» Ісаєнка, начальника планово-фінансового відділу Наталії Муравської «Зарплата і стипендія в НАУ» та уважно ознайомилася з ним. За відгуками працівників університету, Наталія Муравська є досвідченим і висококваліфікованим економістом. Тому мене не здивувала її дуже обережна позиція щодо істинного стану справ у фінансовому забезпеченні університету.

Наведемо її висловлювання: «Складність полягає в тому, що одна половина наших співробітників отримує заробітну плату за загальним фондом бюджету університету, а друга половина – за спеціальним фондом. Для забезпечення зарплати за спеціальним фондом університету доведеться залучати додаткові джерела надходжень… Тому 2017 рік буде для нашого навчального закладу непростим. Доведеться докласти значних зусиль для збереження нинішнього фонду заробітної плати, який дозволить і надалі виплачувати працівникам заохочувальні надбавки і премії».

А як же тоді розуміти заклинання «халва, халва» з вуст пана Ісаєнка? Адже члени вченої ради університету розповідають, що Ісаєнко ледь не на кожному її засіданні запевняє присутніх, що на рахунку університету є дуже багато коштів, що їх вистачить на все виплати, в тому числі, і на 20-відсоткові надбавки та премії і звертається за підтвердженням своїх слів до головного бухгалтера Володимира Харлана.

Харлан бачив у своєму житті багато кого і чого, тому мовчки киває головою. Прямо по Висоцькому: «Вы не смотрите, что он все кивает. Он понимает, он все соображает, А что молчит, так это от сомненья, от осознанья, так сказать, и просветленья» (В.Висоцкий, Милицейский протокол). Хто-хто, а Харлан точно знає істинний стан справ і його така поведінка може свідчити лише про одне: спеціальний фонд бюджету університету, який дбайливо накопичувався командою Миколи Кулика, вже «профýкано». Дохазяйнувалися, «временщики»!

На підтвердження цієї думки пролунав і перший дзвіночок, який підтвердив, що на університет насувається справжня фінансова катастрофа: усі працівники, отримавши заробітну плату за квітень місяць, з неприємним здивуванням побачили, що вона стала меншою на 20 відсотків у порівнянні з попередніми місяцями. Тобто обіцяна Ісаєнком 20-відсоткова надбавка за рахунок спецкоштів із заробітної плати випарувалася. Виникає закономірне запитання: як формуються, як витрачаються і на що йдуть спецкошти університету? Спробуємо розібратися.

Статистика показує, що понад 80 відсотків спеціального фонду формується за рахунок плати за навчання студентами-контрактниками. Решта – за рахунок наукової (госпдоговірні роботи) та господарської діяльності. Тобто фінансову «погоду» в університеті щодо спеціального фонду роблять, переважно, студенти-контрактники.

Засоби масової інформації вже інформували, як під керівництвом ректора Миколи Кулика в університеті планомірно та продумано щорічно проводилася низька заходів щодо забезпечення набору на навчання до університету не тільки українських, але й закордонних студентів. Як наслідок, за кількістю поданих заяв від вступників Національний авіаційний університет увійшов у ТОП-5 кращих університетів України.

З приходом на роботу до університету у 2011 році проректора з науково-педагогічної роботи та міжнародних зв’язків Ірини Зарубінської було спочатку зупинено падіння кількості іноземних слухачів та студентів, а потім почалося її помітне зростання. Іноземці стали приїжджати до університету цілими академічними групами, у тому числі, на навчання англійською мовою.

Одночасно із зростанням кількості студентів-контрактників здійснювалося грамотне планування суми плати ними за своє навчання до каси університету. Зокрема, незалежно від курсових коливань національної валюти, кожен іноземець вносив до каси університету 2100 доларів США.

Політика університету щодо плати за навчання українськими студентами-контрактниками була також продуманою та цілком збалансованою, виходячи з авторитету та іміджу університету, а також ситуації на ринку освітніх послуг за різними спеціальностями. Причому, за наявною інформацією, така політика узгоджено та суворо витримувалася, не дивлячись на певний популістський тиск окремих завідувачів кафедр.

Ці та низка інших заходів у сукупності з постійно зростаючим контингентом студентів-контрактників дозволили поступово накопичувати обсяг спеціального фонду університету, що дало ректору Миколі Кулику всі підстави запланувати введення з 1 жовтня 2015 року 20-відсоткової надбавки до посадових окладів усім працівникам університету, у першу чергу, викладачам.

Проте у серпні 2015 року університет був захоплений рейдерським угрупуванням, через що реалізувати задумане не вдалося. А накопичений спеціальний фонд бюджету університету вже другий рік бездарно «розбазарюється» спочатку за безпосередньої участі рейдерської «команди» Харченка, а з вересня 2016 року – за безпосередньої участі тієї ж рейдерської «команди», яку очолив Ісаєнко.

Ось декілька конкретних фактів, отриманих з різних джерел. За інформацією з ЄДЕБО, зараз в університеті на 1 курсі (це – суто рейдерський, «провалений» ними набір 2016 року) існують близько 40 неповних академічних груп з кількістю студентів у кожній від 3 до 15 осіб.

Напрошується логічне запитання: де ще, в якому ще вищому навчальному закладі для трьох студентів читаються лекції, проводяться семінарські та лабораторні заняття, причому, за державний кошт?! І все це, не дивлячись на лист МОН від 16 вересня 2016 року, згідно з яким керівники вищих навчальних закладів були зобов’язані вжити негайних заходів щодо: або переведення таких студентів на інші спеціальності в межах конкретного навчального підрозділу, або їх переведення до інших структурних підрозділів університету, або переведення до інших вищих навчальних закладів.

Проте через некомпетентність проректора Іванової та в.о. ректора Ісаєнка це не було виконано. Як наслідок, університетські гроші на утримання неповних академічних груп продовжують витрачатися протягом усього навчального року, викликаючи їх нічим не заплановану додаткову витрату. Не випадково тимчасове керівництво університету вимушено було конвульсивно двічі за навчальний рік силовим шляхом коригувати штатний розпис кафедр і скорочувати ставки викладачів. Хіба можуть кафедри спокійно працювати в таких умовах?!

Засоби масової інформації вже сповіщали, що Ісаєнко разом із своїм давнім поплічником Тимохіним, якого він привів із собою з НПУ ім. М.П.Драгоманова, запровадив схему «вимивання» з університету коштів, які платять за своє навчання іноземці. Внаслідок цієї афери до каси університету надходить лише 1400 доларів США, тобто на третину менше, ніж раніше. Зрозуміло, з якою метою була задумана ця афера і кому йде третина коштів в кишеню. Кількість же іноземних студентів, через наявність в університеті рейдерського угрупування і породжуваної ним нездорової обстановки, знов падає.

Ісаєнко разом із ще одним своїм поплічником, колабораціоністом Чепіженком провів через вчену раду університету нові суми плати за навчання також і українськими студентами-контрактниками, зруйнувавши збалансовану систему її визначення для кожної спеціальності, яка існувала і добре себе зарекомендувала. Цікаво, чи знає про це начальник планово-фінансового відділу Наталія Муравська?

Отже, обсяг надходжень до спеціального фонду бюджету університету від плати за навчання студентами-контрактниками постійно зменшується, а витрати, як виявилося, все зростають і зростають.

У засобах масової інформації вже оприлюднені, на підставі відомостей із електронних декларацій, розміри величезної заробітної плати, яку призначили собі за рахунок спецкоштів університету члени рейдерського угрупування на чолі з Ісаєнком, що викликало справжню бурю гнівних відгуків у соціальних мережах (і не лише в них). Адже практично кожен з членів «команди» Ісаєнка став в університеті мільйонером, причому, за рахунок спецкоштів, зароблених не ними.

На цьому фоні відбувається справжнє божевілля в сфері «реорганізації» університету. Ліквідуються структурні підрозділи, які добре працювали, і одночасно створюються різноманітні відділи, служби, функції яких буквально «висмоктані з пальця» і нікому не зрозумілі, а їх керівниками призначаються віддані «самому» особи з сумнівними професійними та людськими якостями з величезними заробітними платами.

Одних лише помічників в.о. ректора стало аж п’ять осіб (нонсенс!). Чим вони займаються, отримуючи не зароблену ними багатотисячну заробітну плату? Одна лише горезвісна «технолог» з проведення виборів Роза Вінецька, яка вже «відмітилася» під час скандальних виборів органів студентського самоврядування, чого варта.

Верхом цинізму Ісаєнка стало створення в університеті за допомоги, пройдисвіта, судячи по його діям, такого собі Пархоменка так званої «Групи швидкого реагування» кількістю особового складу понад 20 осіб, які отримують заробітну плату, яка значно перевищує професорську. І також за рахунок спеціального фонду бюджету університету. Як виявилося, основним призначенням цієї «групи» є цілодобова охорона «тіла» в.о. ректора Ісаєнка від «замаху» (кому він тільки потрібен?!) та кабінетів членів рейдерського угрупування від захоплення «старою командою», а також стеження за співробітниками.

Повторюючи «славу» свого вчителя Бабака, Ісаєнко придбав за рахунок спецкоштів понад 100 відеосистем для здійснення відеоспостереження за співробітниками. Працівники університету розповідають, що теж саме робив Бабак незадовго до свого ганебного вигнання з університету у 2007 році. Тим же шляхом йде і його вихованець Ісаєнко. У «добру» путь, як кажуть…

Під «проводом» Ісаєнка триває справжня авантюра із започаткування в університеті в Києві підготовки пілотів, що, за свідченням фахівців, по-перше, само по собі є злочином, а по-друге, у випадку її реалізації, непід’ємним, багатомільйонним тягарем ляже на плечі університету, висмоктуючи рештки спеціального фонду його бюджету.

Таке враження, що реалізується зловісна погроза члена «команди» Ісаєнка Майснера річної давнини, коли той заявив, що у випадку його звільнення, він, дослівно, «залишить після себе пустелю». Дещо знаючи про його моральне обличчя та «діяння» в Національному авіаційному університеті, як жінка, я маю величезний сумнів, що у цього покидька колись була чи є мама…

І – мовчання. Мовчать керівники підрозділів, хвилюючись за своє крісло, мовчать члени вченої ради університету, мовчки голосуючи за заздалегідь злочинні за своєю суттю рішення, які вносить «сам» або його поплічники.

Проте все більше працівників університету відверто обурюються діями Ісаєнка та його «команди», які ведуть університет до прірви, до банкрутства, як в політичному, так і в фінансовому плані. Бо до більшості вже приходить розуміння того, що авторитет університету, який створювався та дбайливо зберігався багатьма поколіннями працівників та студентів, стрімко падає, що скоро може статися так, що не буде звідки брати гроші навіть на звичайну зарплату. Тобто критична маса обурення та протесту вже утворилася. Це дає надію на визволення університету від заїжджих зáйд.

Рейдерське угрупування, чужинці, геть з університету!

Оксана Марченко, економіст


Коментар 1 Додати коментар

  • Ситуация в Универа насквозь пронизана гнильем, вонью и экскриментами команды глиста. О их “деяниях” противно даже читать! Могу посочувствовать коллективу НАУ, который все больше и больше погружается в это говно.

    С газетой Универа знакома давно, но “это” действительно под стать глисту – глянцевая, чтобы червячку было удобнее переползать с буковки на буковку…

    А воно рейтинг хоче поднять, якый падае на ять… Народ, может пора перестать молчать, свою силу показать, тем ублюдкам, что давно, вас трамбуют всех в дерьмо.

Залишити коментар