Как легко присваевает 5-й в.о. себе чужие заслуги…

Лис.23.2016. / Коментарів: 2

Помните анекдот

Потрясающий номер в цирке: крокодил играет на пианино, а бегемот поет романсы. Бешеный успех. Директор цирка доверительно говорит автору номера: – Ну, скажите честно, ведь не может быть такого, чтоб крокодил играл на пианино, а бегемот пел. Скажите мне, это останется между нами, в чем секрет номера? – Вы правы, – отвечает автор, – Конечно, такого не может быть. На самом деле, бегемот только открывает рот, а крокодил и поет, и играет.

Но такие циркове номера проделывают в НАУ, с определенными вариациями – у нас и бегемот не поет, и крокодил не играет. То есть, считается, что они участвуют, даже кубки и грамоты получают, пишут об этом бешеном успехе на официальной странице.

Пятый и.о. ректора Исаенко, он же бегемот из цирка, не стесняется побираться по выставкам и получать призы за то, к чему и не прикасался. Мол, все вокруг колхозное, все вокруг мое. Это я за два месяца так поставил работу, что имею моральное право присваивать чужое. Но с эти чудом все понятно – он вор и миссия министерская у него четкая – украсть и поделиться.

Но вот с крокодилом история похуже. Вроде и свой крокодил, в смысле директор курсов доуниверситетской подготовки Муранова, но быстро смекнула, под кого подстраиваться. И.о. ее назначил любимой …«куратором проекта» последипломного обучения. То есть, всю жизнь крокодил занималась доуниверситетскими курсами, а тут вдруг бац – и получает приз за тяжелейший, изнурительный, многолетний проект последипломного обучения.

Ну а где же реальный герой, который заслужил награду?  А он… уволен.

Вот так бегемоты и крокодилы из бродячего цирка при поддержке клоунов из министерства осваивают чужие территории.

Кто следующий?

 

НАУ – Лідер післядипломної освіти

1

17 листопада 2016 р. у приміщенні Національного центру ділового та культурного співробітництва «Український дім» м. Києва відбулося урочисте відкриття Міжнародної спеціалізованої виставки «Освіта та кар’єра – 2016» …

 


Коментарів 2 Додати коментар

  • Что-то маленький боксит был выделен для бандитской шайки, которая позиционирует себя от имени славного НАУ!

    Шо, грошенят не хватило, уже всі по кишенях позасовували, тісняться як бідні родичі – відносно університета; притискаючись один до одного – щоб від ганьби не впасти з ніг! Бо рейтинги падають, університет добивають та грабують, а людей викидають на вулицю.

    А Гриневич із Кременем “одобрямс” їм малюють на папірці! Ніякі фігові листочки не прикриють їх гнилої натури, дурісті, неадекватності, підлості та того зубожіння, яке внесли ці гівнюки до НАУ.

    Ваше время истекло, пора сматывать удочки, ибо один рыбак уже с браслетиками передвигается, а вас на очко точно посадят)))

  • Сповзаються до корита… Підстаркувата пані постбальзаківського віку, в центрі фото, першою бігала до міністра, просилася на в.о. ректора.В старості стало “лєтать охота”. Шакали зачули поживу. Бліцкріг шакальства зашкалює. За короткий час при зарплаті зав. відділення — кандидатська, докторська дисертації, наукові ступені синам, по кілька квартир – на копійках тих, які віддавали останнє, щоб діти вчилися в НАУ. Тоді це був університет – “нє то, что нинє”. Копійка набігла і тече. Та ще зекономила: кандидатську і монографію, кажуть, писали приятелі вчительці математики.А її, як і міністриню, запросив у Київ “друг сімї” – для удобства близкого общєния. Може, в компютерах ще зберігаються файли кандидатської і монографії. Так мало пройшло часу. Памятають, як металася-шукала, в кого купити докторську. Вичитали їй і той куплений “опус”. Попереджали, що товар злежалий – абракадабра. Але дама нагуляла апетит: підлеглі писали посібники – вона ставила свій підпис, при підтримці ректорату ляпала гриф МОН.. Лізе тепер у ще не застиглі його крісла. Стала на старість шматкою-витиральною в брудних руках аферистів. Не посоромилася взяти в руки чужу грамоту. Не чує гуркоту скелетів у шафах своїх вартир. Вони випадуть, коли їм час, а ще вонятимуть, бо свіжі. Та й комісія з плагіату запрацювала. “Аннушка уже разлила масло”, бо зло розперезалося. Пані наша сивини дожилася, висохла від жадності, брехні, а навіть казку Пушкіна не прочитала, що там якийсь Булгаков. Пора Комітету зробити з тексту “Сказки о рибаке и рибке” мурали ( лізе прізвище дами) на всіх стінах корпусів – для лакуз, фаьшивих липових “проффесорок” і прочая елемента (не при хаті згадуючи). Хай задумаються: крадене добро, чужі грамоти, липовий “диплом”, мохната рука міністра – не дадуть розуму, щастя, ні честі, гонору. Порядні люди з цим ховаються, а не лізуть у кадр з невинною міною. Такого “пана” чи “пані” впізнають “по халявах”. Чужі грамоти запечуть руки, чужі крісла натруть … пардон, “халяву”.

Залишити коментар