Когнітивний дисонанс Лілії Гриневич

Чер.10.2017. / 1 коментар

Нещодавно міністр освіти Л. Гриневич дала розлоге інтерв’ю ЦЕНЗОР.net  Тривала мовчанка після конфузу з поруками М.Мартиненка перервалася. Журналісти ставили і неприємні запитання, на які міністр або не відповідала, або явно ухилялася від відповіді, або відверто казала неправду.

https://censor.net.ua

1

До таких незручних запитань, відповіді на які освітяни так і не отримали, відноситься і запитання про події в Національному авіаційному університеті.

Проаналізуємо відповіді пані Гриневич на запитання по НАУ на предмет правдивості, фаховості, зв’язку самої Л.Гриневич з можливими корупційними схемами та намаганні певних провладних політичних сил «кришувати» беззаконня в університеті.

На сьогодні є незаперечним фактом, що Національний авіаційний університет, всупереч чинному законодавству, вже 2 роки без легітимного керівника. Вибори ректора, прямо порушуючи Закон про вищу освіту, Квіт і Гриневич, безпідставно переносять, або скасовують, ігноруючи потреби колективу.

Відповідь уже на перше запитання: «Коли будуть призначені вибори у НАУ?» не пройшов тест на поліграфі. Гриневич справедливо стверджує, що  університет «колошматить, бо в ньому борються між собою різні групи впливу, які пов’язані з земельними ділянками та майном». До цих груп впливу справедливо відносимо «групу Квіта» – колишнього двічі в.о. ректора В.Харченка, який зараз очікує вироку суду, «проректора без освіти» А.Майснера і проректора-офшорника В.Шульгу, а також «групу Гриневич» – в.о. ректора В.Ісаєнка, головного інженера Ю.Кочергіна, адвоката нардепа Д.Андрієвського  Р.Вінецьку та інших осіб. Саме приватний земельний інтерес спонукав і екс-міністра С.Квіта, і діючої міністра Л.Гриневич на численні афери з відвертим порушенням чинного законодавства, в першу чергу зі спробами поставити своїх виконуючих обов’язки ректора та нахабним відтермінуванням призначення виборів ректора.

Після рекордного хабара, на якому взяли В.Харченка, «ми поставили, – каже Л.Гриневич, – нового в.о.ректора, змінили Наглядову раду». За совами Л.Гриневич, вона хоче поєднати університет з оборонним комплексом, бо в ньому виконується «велика кількість робіт та досліджень, які пов’язані з оборонкою». Звучить красиво. Але реально в університеті з оборонкою сяк-так пов’язане лише проектування та виготовлення «безпілотників» студентським КБ «Віраж». Витрачено на це понад 9 мільйонів бюджетних гривень, сліди яких губляться в конфіскованих у В.Харченка під час обшуку готівкових коштах та ювелірних виробах.

Значну нестачу у КБ «Віраж» матеріально-технічних цінностей та виготовлених безпілотних літальних апаратів вказала перевірка КРУ міносвіти ще у 2015 році, але С.Квіт не звернув на цю багатомільйонну «дрібницю» уваги і звільнив відділ аудиту за те, що вказала на реальний, а не бажаний стан справ в університеті.

На сьогодні університетські «безпілотники» активно рекламує на закордонних виставках один з членів «авторитетної наглядової ради» М.Петренко, радник на громадських засадах Президента України. Але возить він їх не як студентські розробки, а як «продукт свого власного виробництва». Це не насторожує міністра?

Отже, риторика Л.Гриневич про «оборонку» не витримує жодної критики і сприймається в колективі як глузування. Чула про «оборонку», от і бовкнула зайвого.

Справді, НАУ «має величезний потенціал», – справедливо стверджує Л.Гриневич, і тут же сама собі заперечує: «…в таких умовах, коли відбувається оця війна між кланами, неможливо провести вибори».

Саме вибори могли б покласти край клановій війні, в якій безпосередньо бере участь і сама міністр. Але Л.Гриневич це не вигідно, бо тоді вона та її перший заступник не зможуть отримати обіцяні останнім в.о. ректора В.Ісаєнком преференції у вигляді квадратних метрів у багатосекційному житловому будинку, який зводиться на місці зруйнованого корпусу головного механіка. Хіба не бачить Л.Гриневич, чи «авторитетна Наглядова рада», що нахабно нищиться державне майно? Бачить, але корупційна складова набагато ближча, ніж державний інтерес, захищати який вона і найнята українським народом.

Щоб остаточно довести злочинні приватні наміри Л.Гриневич у питання підтримки в.о. ректора В.Ісаєнка, процитуємо відповіді міністра на запитання по ще одному багатостраждальному університетові – ХНУРЕ.

«Дивіться, – каже Л.Гриневич, – коли ми приймали новий закон про вищу освіту, відповідно до якого проводяться вибори, то його основна ідеологічна базова цінність була в тому, що Міністерство освіти і науки не має втручатися у хід виборів». Правильно сказано, принципово. І далі міністр аргументує:

«Так, мені може не подобатися той кандидат, який виграв вибори. Причому виграв з великим відривом. Він може мені не подобатися у зв’язку з його минулим; з тим, що він працював ще при попередній владі. Ця людина вже призначена, і ми з цим нічого зробити не можемо».

Браво, Ліліє Михайлівно! Так чому не застосувати норми Закону про вищу освіту і в іншому університеті і показати себе вищою за «кланову війну»? Де логіка у словах і діях «євроорієнтованого політика», який очолив міністерство по квоті партії, що має «мінусовий рейтинг»? Тільки тому, що міністр особисто зацікавлена у розвалі потужного університету і отриманні неправомірної вигоди. Лукавить Лілія Михайлівна, на всю країну лукавить, але, видно, є за що.

Ну а пасажі міністра про «стабілізацію ситуації в університеті» без посмішки сприймати не можна. Суцільна, даруйте, брехня. Рейтинги, в яких університет вже два роки скочується у прірву, є у відкритому доступі.  «Ми вже бачимо, – безсоромно бреше міністр, – що йде притік студентів, стабілізується питання виконання різноманітних програм; покращилися показники роботи університету. І я сподіваюся, що ще трошки – і ми дозріємо до того, щоб можна було провести нормальний конкурс в умовах виборів. Тому що, наприклад, коли готувалися попередні вибори, було багато порушень, пов’язаних з тим, що до виборів не задіювали студентів».

Найперше: про який притік студентів може йти мова, якщо її ставленик В.Ісаєнко був призначений після закінчення минулорічної вступної кампанії, а на момент інтерв’ю наступна ще не почалася? Може для нього встановлений якийсь пільговий режим вступу, поза Правилами прийому? А при його попередникові-хабарникові відбулося зниження кількості абітурієнтів, яке чомусь Л.Гриневич не догледіла.

Про «стабілізацію виконання різноманітних програм» – це взагалі у стилі Гриневич – щось і ні про що, аби було. А про «покращення показників роботи університету» – повна маячня. Приїхала б до колективу, запитала у людей і почула б конкретні відповіді: крадуть, паскуди, дуже крадуть її ставленики. Майном не гребують, корпусами, гуртожитками. Крадуть на закупках, звільняють, збільшують адміністративний апарат тощо.

Включила б логіку пані Ліля і дочекалася б висновків Державної аудиторської служби. Тоді б говорила про «стабілізацію». Але там, де міністр Гриневич, логіка відсутня апріорі.

Та й і зі студентами якось «невдобно» вийшло. Коли і хто їх не задіював у виборах так і залишилося незрозуміло.

Може і «дозріє» Лілія Михайлівна до виборів ректора, та хіба тоді, коли зачистить колектив під свого ставленика В.Ісаєнка. Але де декларована європейська демократія, академічна доброчесність, норми закону, правова прозорість і політична чистоплотність міністра? Відсутня.

Щось несміливе лепетала Лілія Михайлівна і про «готовність зустрічатися з різними кланами», але у присутності інших? Знову лукавить, бо навіть жодного разу не прийшла на засідання комісії по НАУ, яку й сама призначила. А це свідчить про повну байдужість до дллі багатотисячного колективу.

«Я сподіваюсь,- говорить Л.Гриневич, –  що вже найближчим часом ми зможемо оголосити у цьому університеті вибори. І нехай люди зроблять свій вибір, і ми отримаємо повноцінного ректора і управління університету». «Я сподіваюся» може вживати лише провінційна вчителька, а міністр має неухильно дотримуватися Закону, а не покривати корупційні оборудки свого першого заступника і не бути його спільником. Але «маємо те, що маємо», як говорив класик.

Випадкові люди очолюють цілі галузі, призначають на посади таких же випадкових людей, а потім кришують їх системні «випадкові» порушення законодавства. Так «випадково» утворюється кругова порука. Так «випадково» здійснюються корупційні оборудки. Так від «випадку до випадку» збагачуються міністерські чиновники та їх слуги. А потім один одного беруть «на поруки». Від таких людей страждають колективи, страждає держава.

А колектив дочекається виборів. Тільки не випадково комусь доведеться відповідати перед Законом. Не випадково це сталося з В.Харченком, не випадково це станеться з В.Ісаєнком. Не випадково це може бути міністр Л.Гриневич, яка не випадково за свої корупційні діяння більше не заховається за спину чергового політичного захисника.

Нехай сподівається, що й її хтось колись випадково візьме на поруки, коли суд буде вирішувати питання про запобіжний захід колишній провінційній вчительці, колишньому випадковому міністрові освіти.

 


Коментар 1 Додати коментар

Залишити коментар