Крик душі. Доцент ННІКІТ НАУ: «НАУ випускає ІТ-фахівців, готових лише на 30%».

Бер.25.2019. / Коментарів: 3

 

ikit

Чому Навчально-науковий інститут комп’ютерних інформаційних технологій (НН ІКІТ) НАУ готує фахівців, які не відповідають вимогам бізнесу, які мови програмування потрібно починати вчити вже зараз і ін.? Спробуємо відповісти на ці та інші питання.

Провідні в Україні ІТ-компанії нарікають, що НАУ випускає фахівців, які не відповідають вимогам сучасних технологічних компаній. НН ІКІТ НАУ готує поверхневих і не готових до роботи фахівців.

Слабкі сторони НН ІКІТ:

– слабкі студенти

– низька якість навчальних програм, наукового и методичного забезпечення

– інститут не мотивує вчитися

– відсутність співпраці з роботодавцями

– низька якість кадрового складу викладачів

– відсутність сучасного обладнання

 

В чому причина? Причина комплексна. Основна проблема в бюрократії керівництва НАУ, кадрах, обладнанні і ін.  Відсутність фінансування – це реальність: у відомих університетах світу, таких як Стенфордський або Техніон, лабораторії доступні студентам в будь-який час доби, а в НАУ взимку в аудиторіях холодно, студенти сидять у верхньому одязі, руки мерзнуть так, що писати немає можливості. Що вже говорити про технічне та програмне оснащення.

У НАУ відсутній проректор, який відповідає за інформатизацію університету і підготовку ІТ-спеціалістов.Такжебільшість викладачів кафедри комп’ютерізованіх систем управління (спеціалізація: «Системне програмування») і базової кафедри інженерії програмного забезпечення (спеціалізація: «Інженерія програмного забезпечення») НН ІКІТ не можуть (є за освітою радистами, гуманітаріями, відставними військовими і ін.) і не хочуть освоювати останні технологічні віяння, нові продукти, не кажучи вже про бізнес-складової українського і міжнародного ІТ-ринку. Вони не можуть дати студентам необхідну бізнес-хватку і професійні знання, тому що самі ними не володіють. Завідувачі кафедр (Литвиненко О.Є. і Писарчук А.О. – доктора наук, професора, але не є фахівцями в області ІТ-технологій, що само по собі нонсенс для вищої школи?!).

Не так давно працював в НН ІКІТ кваліфікований фахівець з ІТ-технологій, завідувач кафедри інженерії програмного забезпечення, професор Сидоров М.О. Але через «чорної» заздрості нечистоплотні «професора» Юдін О.К. і Литвиненко О.Є. його «підставили і зганьбили», а керівництво НАУ звільнило Сидорова М.О. з університету.

Необхідна серія факультативних курсів при ПН ІКІТ по аналітиці, текст Майнінг і програмування з використанням технологій і програмного забезпечення SAS для студентів 3-5 роки навчання. Після завершення цих курсів студенти зможуть програмувати, розуміючи, як влаштована платформа сучасних продуктів і як її можна модифікувати. НАУ закритий для такого співробітництва, тому не може бути в тренді.

Потенційний роботодавець зацікавлений, але керівництво університету не запрошує (?) його проводити для студентів НАУ читати лекції і витрачати на це свій час і гроші, розраховуючи на те, що в майбутньому ці студенти прийдуть до нього працювати.

Сьогодні в НАУ є нездорова тенденція, коли студенти прагнуть всіма силами покинути Україну і переїхати в будь-яку іншу європейську країну в надії, що там буде краще вчитися. Не всі з них реально розуміють, чи дійсно за кордоном вони більше зароблять, чи дійсно зможуть бути конкурентними на європейському ринку. Близько 90% випускників НАУ ІТ-спеціальностей неконкурентоспроможні, тим більше для роботи за кордоном. Іноземні компанії не наймають на роботу juniors, їх цікавлять кваліфіковані фахівці зі знанням іноземної мови.

В цілому по ринку ІТ-спеціальностей випускники НАУ готові лише на 30%?!  і в подальшому їм доводиться з нуля вчитися на роботі. Зараз в Україні дуже затребувані програмісти Java, NET, PHP, Javascript, Ruby, Python, C ++, мобільні розробки під iOS, Android, embedded. Майже половина (44%) випускників НН ІКІТ стверджують, що якби дати їм можливість повернутися назад і «переграти», вони б йшли на заочку на користь роботи.

Треба негайно вдосконалити систему підготовки фахівців – вимога часу. Забезпечити  оновлення кадрового складу, використовуючи систему конкурсного обрання та рейтингового оцінювання викладачів; запровадити дійову систему кадрового резерву, залучаючи випускників аспірантури і магістратури до викладацької роботи.

Хочеться сподіватися на те, що в найближчому майбутньому нове керівництво НАУ (НН ІКІТ) отримає кредит довіри колективу університету і змінить ситуацію на краще, заради студентов !!!

 

Коментар редакції.

Не можна не погодитися з думками автора. До НАУ тепер не йдуть кращі. «НАУ» підбирає всіх – таке гасло тепер модне в колись найавторитетнішому з ІТ внз країни. якість навчання – низька, це правда. так само як правда те, що в університеті та інституті цькують висококласних фахівців.

Постійні реорганізації лише знижують мотивацію працювати в НАУ.

А вимога «проректора» Гудманяна ставити оцінки абсолютно всім просто так і нікого не виганяти, лише б платили гроші – лише поглиблює кризу якості.

Грошей при Ісавєнку нема й не буде. Це усім тепер зрозуміло. Він гроші краде, вимиває, а не вкладає в розвиток навчальної бази.

І насамкінець, як розуміти призначення професора Азаренкової О.В. директором ІТ-Інституту, якщо вона фізик-геолог-акустик, а ж ніяк не ІТ-шник? Вона поняття не має чим керує.

Але для того, щоб керувати таким великим і важливим для університету колективом, потрібно бути близькою до родини Ісаєнків. Просто Олена Василівна – подружка дружини Ісаєнка Ірини. Вони часто відпочивали у Олени Василівни в Севастополі.

Тепер віддячили їй посадою. Можна зрозуміти по-людськи родину, яка вимушена була покинути домівку в Криму, можна було посприяти у працевлаштуванні, але хоча б по профілю наукових зацікавлень.

Нова директорка може й хороша людина, але добиває те, що не добив Юдін з Литвиненком.

Посилює невпевненість колективу інституту «загальне керівництво» ним першого проректора В.Козловського з відомих, але не виголошуваних публічно причин.

Погоджуємося з автором листа, що нове керівництво НАУ обов’язково зверне увагу на тривожну ситуацію в одному з найперспективніших, але дуже занедбаних підрозділів університету і вживе заходів щодо покращення ситуації.

Чекати залишилося недовго.


Коментарів 3 Додати коментар

  • Увы, но на НАУ с исаенко скатилось до уровня пту

  • > Доцент ННІКІТ НАУ

    Стільки граматичних помилок, я уже не кажу про технічну термінологію. Соромно саме за “доцента” який це писав.
    Але якщо “по справі”, то в чомусь правда є. Можна було б ще добавити рейтинг вишів по DOU 2018 > https://dou.ua/lenta/articles/ukrainian-universities-2018/

    > і в подальшому їм доводиться з нуля вчитися на роботі … Java, NET, PHP, Javascript, Ruby, Python, C ++

    Програміст != Мова програмування. Мова програмування – це інструмент. Якщо випускник розуміє загальну концепцію і алгоритміку, то адаптація до нового синтаксису – це кілька вечорів. С/Pascal використовується не для того, щоб ускладинити студентам життя. Це класичні ТИПІЗОВАНІ інструменти з повним менеджментом (компіляція, лінкування, білд процес). Нетипізовані/скриптові мови – погано годяться в ролі “фундамента” для кваліфікованого інженера.

    > Близько 90% випускників НАУ ІТ-спеціальностей неконкурентоспроможні

    Не знаю звідки така статистика, але виходить, що я щасливчик із 10%. Випускник кафедри “Комп’ютерних систем та мереж”. Тільки хороші спогади і щира подяка викладачам які повірили у нас і чомусь навчили. RESPECT!

  • Автор розуміє проблему неспроможності більшості поточного викладацького складу якісно давати сучасні знання, але запропонований ним підхід “Забезпечити оновлення кадрового складу, використовуючи систему конкурсного обрання та рейтингового оцінювання викладачів” не запрацює. Через ці “граблі” КПІ наразі роздирає обличчя в кров.
    Бо ІТ в Україні – це виробництво сучасного ПЗ, в якому науковці майже не приймають участі. Тому намагатись отримати (за допомогою конкурсу чи без нього) від викладачів і фахівців з розробки ПЗ, і видатних науковців за розробленими крітеріями МОН (наявність студентів-лауреатів, описів досліджень в SCOPUS і т.ін.) – марна справа. І при всьому цьому зарплата викладача є меншою ніж у початкового розробника, не кажучи вже про фахівців з досвідом. Тому постає питання: чому в ВНЗ ми очікуємо натовп спеціалістів, здатних навчити корисному, якщо вони можуть з меншими зусиллями отримувати більш високу зарплатню в компаніях з розробки ПЗ? Таких бажаючих немає і не буде в осяжному майбутньому!
    Що студенти, що викладачі – всі вони як тільки розуміють, що здатні отримати хоч найменший шанс працевлаштуватись в ІТ, “вистрибують” з ВНЗ наче “ошпарені окропом”. А тим фахівцям, хто таки залишився чи підпрацьовує для душі, потрібно подякувати і дати можливість працювати, а не цькувати Юдіними-Литвиненками.

Залишити коментар