Квіт, «бородянська банда» і День Конституції.

Є в державі свято – День Конституції України. Ну свято як свято. Їх багато, державних. Але таке справді одне. Воно є у кожній країні. Бо без Конституції і країна не країна, а так собі, територія.

Стаття 161 гласить: День прийняття Конституції України є державним святомДнем Конституції України. У нас – 28 червня.

Головний Закон регулює політичні, суспільні, економічні стосунки в державі, правила поведінки. Така собі «державна Біблія». Виконуєш її – живеш справедливо. Не виконуєш – поза Законом.

Обов’язково будуть привітання Президента. Він підпише Указ про нагородження. Будуть привітання чиновників нижчого рангу. Буде створена уся видимість загальнодержавного свята.

Усі святкують, пишаються своєю Державою та її Конституцією. Але є особи, яким на Конституцію байдуже, вони живуть не за законами, а за «понятіями». А терміну «понятія» в Конституції немає. Такі особи кучкуються осібно, щодня порушуючи Закон та збагачуючись на цьому. Таке злочинне угрупування сьогодні діє в Національному авіаційному університеті. «Завів» їх туди не хто інший, як цілий міністр освіти Квіт. Сьогодні, правда, колишній, на радість усім освітянам.

Кожна чесна людина, яка вважає себе громадянином держави, зобов’язана дотримуватися Конституції. Нечесна – її не визнає. А цинічно не визнають Конституцію України вірні поплічники Квіта, продовжувачі його «реформ» в НАУ: кум Бадрудінов, Голова Наглядової Ради, кум Бадрудінова Майснер, «аццкій перший з адміністрування», ще один кум Бадрудінова Авдєєв – «міжнародний проректор», не кум, але знаменитий весельчак, аферист, підозрюваний у кримінальних злочинах Шульга, також ніби проректор, ще дві випадкові жіночки, задля гендерної рівності – Іванова і Калита, також ніби проректори. А ще «професійні юристи» Липовий і Гордійчук.

Ці «видатні діячі освіти» нахабно порушують цілу низку статей Конституції, не просто порушують, а не приховують, що в цьому їх функціональні обов’язки.

Стаття 3.  Людина,  її  життя  і здоров’я,  честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та  їх  гарантії  визначають  зміст  і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.  Утвердження  і  забезпечення  прав  і  свобод людини є головним обов’язком держави.

В Національному авіаційному університеті цієї статті не визнають. Тут можуть людину звільнити, залякати, принизити її гідність, обмежити у виконанні функціональних обов’язків, скласти акт про відсутність на роботі прямо в присутності людини, на яку складають акт, на її робочому місці. Нахабно забрати роботу, засоби для існування. Або створити нестерпні умови праці, щоб не витримав і написав заяву сам.

Стаття 8. В Україні визнається  і  діє  принцип  верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції  України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. 

Верховенство права – найвища цінність демократичного суспільства. Це той індикатор, за яким оцінюють державу у світі, визначають належність її або до світових правових еліт, або до диктаторських аутсайдерів.

Конституція гарантує захист прав та свобод громадян через суд. Суд – єдина конституційна інституція, яка наділена правом бути арбітром. Звільненим та переслідуваним ніде більше шукати правди. Тільки суд. Бо очолюване Квітом міністерство покривало злочинців, хоча повинно було самостійно покласти край беззаконню. Але як покласти край діям злочинців, яких сам і покриваєш, з якими заодно, з якими разом займаєшся ґешефтами? Ніяк.

Квит 10

 

Риторика Квіта і його поплічників про те, що, мовляв, дивися, вони ще посміли звернутися в суд! А звертатися більше нікуди. Міністерство «імені Квіта» обрало шлях беззаконня і нехтування Конституцією.

Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено  законодавством. Органи державної влади та  органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти  лише  на  підставі,  в  межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.

Ця стаття Конституції прямо нехтувалася Квітом як міністром. Він так і не усвідомив того, що був відповідальним за освітню галузь, за кожного освітянина, за кожного працівника галузі, за кожного школяра чи студента.

Квит

Натомість, у змові зі своїми кумами Бадрудіновим та Цибульком, а також їх поплічниками Майснером, Харченком, Авдєєвим, Івановою та Калитою намагався заволодіти майновим комплексом Національного авіаційного університету, порушуючи при цьому законні конституційні права десятків працівників, що повстали проти міністерського свавілля.

Стаття 21. Усі люди є вільні і  рівні  у  своїй  гідності  та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

 Якщо Конституція не визнається цілим міністром, то доводиться її захищати простим освітянам. Захищати для того, щоб навіть до відставних міністрів дійшло усвідомлення невідворотності покарання за нехтування законами і попранням конституційних прав і свобод громадян.

Відставка міністра, мабуть, була б неможливою, якби не організований спротив незаконно звільнених та переслідуваних ним по всій країні. У тому, що Квіт більше не знущається над вітчизняною освітою, є і заслуга нескорених з Національного авіаційного університету.

Можна багато чого пробачити, але тільки не приниження людської гідності, брутальне попрання прав і свобод людини. Це Квіт має запам’ятати надовго, краще на все життя, так само як і ще одну статтю Конституції:

 Стаття 22. Права і свободи людини і  громадянина,  закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не  можуть  бути скасовані. При прийнятті нових  законів  або  внесенні  змін  до  чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав  і свобод. 

Однією з основних статей Конституції, яку порушив Квіт і продовжують порушувати його поплічники з «бородянської банди» є:

 Стаття 43. Кожен має право на працю,  що  включає  можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується…
Громадянам гарантується захист  від  незаконного  звільнення.

Ця стаття ніби виписана «під НАУ». І саме її найбільше ненавидять бородянські поплічники Квіта. Тут і конституційне право на працю, яке має кожен громадянин України, і гарантування захисту від незаконного звільнення.

І коли переглядаєш відео засідання Комісії щодо НАУ, на якому бачиш нахабне блеяння «юристів» майснерів, липових, мукання гордійчуків про те, що то насправді не Конституція, а якась написана Калитою чи Шульгою методичка, яку не варто брати до уваги, бо несерйозно, хочеться відіслати їх до … ст. 43 Конституції держави.

Харченко и батрудинов 2

Харченкові вчити її вже пізно. Він знає лише ст. 63, в якій йдеться про те, що на допитах він має право мовчати і не свідчити проти себе та своїх родичів.

Масові незаконні звільнення в НАУ є не просто порушенням законодавства, це публічний неприхований виклик державі знахабнілої банди неуків та комерсантів, наближених до Квіта.

Стаття 48. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Якщо людину позбавили конституційного права на працю, то автоматично вона втрачає право на достатній життєвий рівень. Якщо не працюєш – не заробляєш, не заробляєш – не одягаєшся, не харчуєшся, не маєш за що утримувати житло.

Це стосується усіх звільнених покидьками з Бородянки, Сум і доморощених зрадників та рейдерів. Це стосується їх дітей та членів їх сімей, яких позбавили засобів для існування.

Але рейдерів не цікавить їх доля. Лише у них є діти, яких потрібно кормити, одягати і виховувати. Дуже жалюгідними виглядали скигління Майснера та Шульги, коли ті апелювали до суддів нагадуваннями про своїх малолітніх дітей. А про дітей звільнених ними працівників – жодного слова. Несправедливо.

 

Та про справедливість не йдеться у випадку з невизнанням Конституції.

Стаття 55. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної  Ради України з прав людини. Кожен має право після використання всіх національних  засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав  і  свобод  до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних  органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і  протиправних посягань.

Суд практично у всіх випадках прийняв рішення про поновлення на роботі та компенсацію за дні вимушених прогулів. Головне – приходити на засідання, не пропускати, як роблять рейдери, ставитися з повагою до суду.

Звернення до Уповноваженого з прав людини – також конституційний крок. У випадку ігнорування – будуть звертання до Міжнародного суду. Він не одразу, але прийме справедливе рішення. Та наслідки для держави Україна в такому випадку будуть надзвичайно неприємними, і в матеріальному, і в моральному сенсі.

І свої права будемо захищати усіма законними способами, незалежно від того, подобається це Квіту і його поплічникам, чи ні. За нами сила, за нами – Конституція.

Стаття 56. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

І ця стаття написана «під НАУ». Рішеннями судів рейдерів зобов’язали виплатити компенсацію незаконно звільненим працівникам. Щодня бюджет університету втрачає близько 10 тисяч гривень через незаконні управлінські рішення. Щомісяця суд поповнює кількість людей, які виграли позови до університету. Загальна сума збитків сягає понад 1 млн. 700 тисяч гривень.

Ці кошти обов’язково будуть відшкодовані, але згодом через суд будуть стягнені з Харченка. Університет не постраждає.

Стаття 60. Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Таких наказів та розпоряджень Квіт та його бородянські поплічники підписали десятки. Саме вони успішно оскаржуються в суді. Кримінальна та адміністративна відповідальність настала. А те, що Квіт не з’являється на засідання суду, просто відтерміновує ненадовго його особисту відповідальність перед Законом.

Проти Харченка відкрито п’ять кримінальних проваджень. Їх неможливо закрити. Є злочин – є відповідальність.

Харченко фото

Стаття 64. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Квіт і його поплічники нахабно порушили і цю статтю Конституції.

Стаття 68. Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Права і свободи громадян мали б захищати і високопосадові особи, наприклад, міністри, а конкретно міністр Квіт. Але для нього людська честь і гідність – ніщо. Якщо не йдеться про власні честь та гідність. Голослівні звинувачення на численних брифінгах та прес-конференціях, приниження людської гідності простих освітян також не пройдуть для нього безкарно.

За все потрібно відповідати. І за посягання на права та свободи, і за приниження честі та гідності.

Регулярно відвідуючи Сполучені Штати, чи європейські країни, Квіт зважає на законодавство цих держав. Там він навіть і не подумає нехтувати Конституцією країни. Бо поважає. А в Україні поважати не потрібно.

Стаття 104. Новообраний Президент України вступає на пост не пізніше ніж через тридцять днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України.

Приведення Президента України до присяги здійснює Голова Конституційного Суду України. Президент України складає таку присягу: “Я, (ім’я та прізвище), волею народу обраний Президентом України, заступаючи на цей високий пост, урочисто присягаю на вірність Україні. Зобов’язуюсь усіма своїми справами боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, обстоювати права і свободи громадян, додержуватися Конституції України і  законів України, виконувати свої обов’язки в інтересах усіх співвітчизників, підносити авторитет України у світі”.

Зверніть увагу на текст присяги Президента. Він – гарант дотримання Конституції в державі. Після нахабних дій рейдерів, незаконно звільнені звернулися до Президента держави з проханням втрутитися в ситуацію, створити незалежну комісію, але натомість це звернення, в порушення чинного Закону України «Про звернення громадян», було надіслано … до Міністерства освіти. Таким чином, на Квіта пожалілися самому … Квіту. Але таке порушення законодавства стало можливим тому, що у Квіта є соратник в Адміністрації Президента – Ростислав Павленко, заступник Глави Адміністрації Президента України. Замість створити комісію з вивчення обставин, він підтримав Квіта в його цинічному порушенні Конституції.

Лише майже через рік Міністр Л.Гриневич нарешті призначає комісію, якій доручає розібратися з беззаконням поплічників Квіта. Тепер на неї вся надія.

Стаття 116. Кабінет Міністрів України:

1) забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України,  здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;
2) вживає заходів щодо забезпечення прав і
 свобод людини і громадянина;
3) забезпечує проведення фінансової,
 цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування…

Кабінет Міністрів України своїм прямим завданням має забезпечення дотримання Конституції та законів України в державі, прав і свобод громадян, соціального захисту тощо. У будь-якій парламентсько-президентській державі світу це нормально, це є основою демократичного розвитку. Так має бути і в Україні.

Стаття 121. Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;
2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом

5) нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами
місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. (Статтю 121 доповнено пунктом 5 згідно із Законом N 2222-IV (2222-15) від 08.12.2004)

Система прокурорського нагляду згідно з Конституцією України також наділена широкими повноваженнями щодо додержання судових рішень у кримінальних справах, нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина. Усі необхідні матеріали є у розпорядженні прокуратури.

Стаття 124. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі… Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

На прес-конференціях та брифінгах Квіт привласнює собі функції суду. Він вважає можливим називати людину злочинцем до рішення суду. Це роблять і його поплічники.

Загалом Квіт – унікальний колишній міністр. Він привласнив собі функції і суду, і прокуратури, звинувачуючи людей, а також адвоката, захищаючи близьких до себе осіб, які прямо порушують Конституцію та закони України. Ця стаття є показовою.

В цивілізованій демократичній країні після таких дій міністра він невідкладно мав би подати відставку. Але то в демократичній країні. Нам до стандартів цивілізованих країн ще далеко. І багато в чому це вина таких як Квіт.

А відтак і рішення судів не виконуються, хоча вони є обов’язкові до виконання на всій території України. Мабуть, Квіт і його поплічники не живуть в Україні, а незаконно діють в межах селища Бородянка, або своїх гостомельських маєтків.

І жоден майснер не може телефонувати до судді і погрожувати йому тим, що він не пройде переатестацію, що справа «на контролі міністра Квіта», і суддя пожаліє, якщо прийме рішення, яке не сподобається «міністрові Квіту». І тут варто нагадати, що існує

Стаття 129. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних. Основними засадами судочинства є:
1)законність;
2)рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;
3)забезпечення доведеності вини…

9)обов’язковість рішень суду.

Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства в судах окремих судових юрисдикцій. За неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності.

Чи варто виконувати Конституцію держави, визнавати її, якщо об неї витирають ноги власні громадяни, високі посадові особи? Не просто не виконують, а цинічно нехтують. І жодних наслідків для них.

Складається враження, що на запитання до голови Комісії О.Шарова про те, чи обов’язково дотримуватися норм Конституції, він порадить звернутися в Національний авіаційний університет до «юриста» Майснера, який переконливо доведе, що Конституція – це просто шматочок паперу, який нічого не вартий.

З Днем Конституції, шановні!

photo


Залишити коментар