Лілія Гриневич. Кар’єра на зрадах ?

Жов.26.2016. / Коментарів: 2

grinevich-___

Є в українському політикумі унікальні приклади кар’єрного зростання «з нічого». Ну не зовсім «з нічого». Щось таки було. Не так як у Совсун – з бакалаврів у майже міністри, а тихою сапою, «петляючи» між політичними антиподами, не гребуючи їх підтримкою, від посади до посади, мовчки… аж до міністра.

Мова про Гриневич. Лілію Михайлівну. Міністра. Політика з бездоганною репутацією. Майже бездоганною. Але коли людина вірить у свою виняткову бездоганність, ретельно перевіряє все, що виходить у публічну площину, ставить на перше місце не суть питання, а форму: як виглядає, як сказала, — то вона в ній не сумнівається ні на йоту.

Формування такого собі образу тендітної, беззахисної, але розумної, рішучої та справедливої жінки, справа клопітна. Але ще клопітніше акцентувати на винятковому патріотизмі, відданості демократичним європейським цінностям, рішучому несприйнятті всього, що пов’язано зі старою владою, коли за плечима тривала співпраця з одіозними особистостями та ворожими до країни, злочинними політичними силами.

Це мистецтво. Мистецтво вчасно зрадити, вчасно передбачити. Відщкрябати з підборів лайно, і з подвоєною силою, зі свіжою енергією та запевненнями щирої відданості беззастережно віддатися новому господарю.

На початку 2000-х років сім’я Гриневичів подалася зі Львова підкорювати Київ. Воно б нічого, але навіщо двоє освітян покидають насиджене місце? І як їм вдалося освоїлися за такий короткий час у столиці? Директорів та вчителів всюди вистачає. Значить мала молода директор львівської спецшколи №28 з поглибленим вивченням німецької мови підстави «зірватися» зі Львова.

Безумовно так. Вона їхала на запрошення та під гарантії конкретної людини, не останньої в освітянських колах – першого заступника міністра освіти і науки Віталія Журавського. Так. Того самого Журавського, народного депутата кількох скликань, держсекретаря та першого заступника міністра і т.ін., героя сміттєвої люстрації, який голосував за закони 16 січня 2016 року.

Які мотиви керували Лілією зі Львова та Віталієм з Києва можна лище здогадуватися, але ця міцна дружба тривала довгі роки. Так з’явилася перша київська посада Лілії Гриневич – старший викладач приватного університету «Крок», в якому пропрацювала зовсім недовго, і одразу була переведена до Міносвіти керувати Центром з якості освіти, який щойно був сформований і почав свою роботу.

За дивним збігом обставин, переїзд Лілії Михайлівни до Києва  «директорське» призначення на УЦОЯО співпало з призначенням Віталія Журавського держсекретарем МОНУ, а після ліквідації інституту держсекретарів – першим заступником міністра освіти і науки. Тоді Міністерство освіти було справжнім плацдармом СДПУ (о) Віктора Медведчука.

За дивним збігом обставин перехід Лілії Гриневич в команду Леоніда  Черновецького на посаду начальника Головного управління освіти і науки в місті Києві відбулося після призначення Віталія Журавського… заступником Голови КМДА, який курував освіту і науку Києва.

Це був час розгулу схем Черновецького (Льоні Космоса), коли в благодійні фонди шкіл міста Києва батьками закачувалися колосальні кошти, відповідний процент від яких йшов за «кришування» керівникам з КМДА. Саме за часів роботи Лілії Михайлівни в столиці не було школи, дитячого садочка, чи іншого закладу комунальної власності, де б не був організований на якійсь квартирі благодійний фонд з мільйонними оборотами. Помножте на кількість шкіл, садочків тощо. Солідна сума набігає, правда?

В Академії пелнаук до цих пір згадують як в авральному порядку готували для Лілії Михайлівни до захисту кандидатську дисертацію на тему «Тенденції децентралізації управління базовою освітою в сучасній Польщі» (2005). Ліпили з неї кандидата педагогічних наук усім миром, бо чиновнику такого високого рангу як Лілія Михайлівна ніколи було навіть автореферат переглянути, не говорячи вже про текст дисертації.

В авторефераті відображена настільки широка джерельна база – законодавство, законодавчі акти, нормативно-правова база місцевого самоврядування Польщі і т.ін., що тільки ознайомлення з ними, не кажучи про системний аналіз, вимагала років праці за кордоном.

Цікаво, що найактивніший період написання дисертації, якщо приймати на віру інформацію з автореферату, припав якраз на період 1998 – 2004 року, коли Лілія Гриневич працювала директором школи, перейшла у Київ працювати на держслужбу. І стажування дворічне у Варшавському університеті в період 2001 – 2002 рр. ніхто їй дати не міг, хіба разом з трудовою книжкою і розрахунком. Людина, яка реально займалася наукою, а не покупкою вченого ступеня та наукового звання, не повірить жодному слову автореферату «науковця» Лілії Гриневич. Так що її «науковий доробок» ще знайде свого уважного дослідника. А кандидатська дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки, була подарована чиновниці як бонус. Так було модно тоді, так роблять і зараз.

Крім дисертації, Лілія Михайлівна отримала від держслужби в КМДА і квартиру площею 102,7 кв. м. Знову як бонус. За рахунок будівельного комунального підприємства «Житлоінвестбуд – УКБ».

За тендітною зовнішністю приховується тверезий розрахунок. Саме розрахунок, а не політичні симпатії, демократичні пориви чи європейські переконання стали причиною того, що Після падіння іга Черновецького Лілія Михайлівна зрадила свого багатолітнього покровителя Журавського. Ні, вона не сказала, що йду від тебе, бо набрид. Вона, у властивій їй манері несміло прошепотіла щось на кшталт: йду за покликом серця, мені ближчий європейський вибір, люблю Україну і т.ін.

Прихопивши усе, що «напрацювала» за понад 10 років комфортної служби, Лілія Михайлівна пішла в політику, спочатку під перспективного реєстрового, тобто призначеного Януковичем, опозиціонера Яценюка, а потім цинічно скористалася рейтингом Тимошенко, яку так само цинічно електорально обікрав Яценюк. Таким чином, прохідне місце у списку Батьківщини Ліля Гриневич, забезпечила собі також обманом.

Рішення зрозуміле, бо у Черновецького почалися проблеми і епоха безконтрольного дерибану столичного бюджету, в якому брала активну участь Лілія Гриневич, закінчилася. Потягнуть за ниточку Черновецького – потягнуть і Журавського, а за ним – черга Гриневич. А заховавшись під опозиційну парасольку, Гриневич завжди може говорити про політичні переслідування.

Так ніби не було співпраці Гриневич зі злочинною клікою Черновецького. Так дуже зручно  і вигідно. «Опозиційна» діяльність Лілії Михайлівни, за її власним задумом, мала б стерти з пам’яті громадян її тривалу співпрацю з регіоналами і черновецькими, яким завдячує і статусом, і статками.

А тепер Лілія Михайлівна, опинившись в кріслі міністра, задумала черговий поворот «за покликом серця». Фронтовики Яценюка, з якими вона довгих п’ять років дурила країну, не можуть претендувати бути парламентською партією з наднизьким рейтингом в 1%. А що ж їй робити в такій ситуації?

Але вихід пронирлива Гриневич знайшла. Вона втерлася в довіру до дружини Президента. Тепер їздить регіонами за державний кошт, але не з питаннями освіти, а з… передвиборчими. Кажуть, що вибігала собі прохідне місце у списку БПП. За «покликом серця».

Може воно й на краще, бо міністр з Лілії Гриневич ніякий. За півроку перебування на посаді – понад три місяці у закордонних відрядженнях. Хіба з таким амплуа туристки можна підняти лежачу галузь?

А якщо не вийде? Ну тоді на дипломатичну службу. А якщо і з цим не вийде – завжди є до кого звернутися – багаторічний спонсор Лілії Михайлівни Фонд «Відродження». Може пошле її розбудовувати освіту де-небудь, скажімо в Швейцарії, чи Німеччині. Нехай би їхала. Там не знають про її співпрацю зі злочинною владою.


Коментарів 2 Додати коментар

  • Конфета ? без начинки в красивой обертке львовского производства. Готовый продукт для польских панов.

  • Ну кому эта потасканная баба нужна! Ей место на свалке: дерьмо к дерьму липнет, ибо вся ее жизнь – это яркая картина того стиля поведения, которую нормальные люди НИКОГДА не пожелали бы для своих детей!!! Воистину, с кем поведешься – того наберешься, и таких же рядом поставишь с собою – паразитов на теле общества. Какой мерзкий дух вдыхают эти людишки в будущее Украины)))

Залишити коментар