Майснери як відрижка Майдану

Про майснерів багато написано, але потрібно писати більше, щоб люди були обережнішими. Цей типаж досліджували і письменники, і поети, і податківці, і поліція, психіатри у всі віки. Майснери є всюди, варто тільки уважніше придивитися. Але Майснери неможливі в стабільній країні, де діють закони, де на відповідальних посадах у всіх галузях працюють  люди адекватні, з відповідним досвідом та кваліфікацією.

4

Відставка Яценюка ознаменувала собою черго вий етап в розвитку країни. Майдан виконав свою основну функцію — звільнив країну від ярма Януковича. Але причиною розчарувань після перемоги Революції Гідності були не благородні європейські гасла, а конкретні люди, які їх спаплюжили.

Дві системні помилки нової влади, наслідки яких український народ відчув на собі. І йому важко буде простити їй ці помилки. Бо зубожіння народу та економічна прірва, в яку потрапи ла країна, досягли катастрофічного рівня, за яким — розпад  держави.

Перша  стосується слабкого  усвідомлення новими постмайданними керівниками системи державного управління, знищення ними інституційної пам’яті, захоплення люстраційними процесами, які не завершилися успіхом, замість того, щоб спочатку втримати державне управління, а потім еволюційним шляхом проводити реформи. Це було б логічним після революційних здвигів.

Друга стосується «квотного» принципу призначення на  ключові державні посади, коли поряд з переконаними професіоналами демократами, прийшли до влади люди без моральних та політичних переконань. І якщо «на самому верху» хоч якось фільтрували призначенців, то

«в середній ланці», чи «внизу» до посад дорвала ся ціла армія аферистів та пройдисвітів без від повідної посадам кваліфікації.

Це люди прилипали, які паразитують на тілі окремих політиків, а врешті решт, на тілі держави. Бо цих «тварин» потрібно годувати, вигулювати, бажано за кордоном. Вони вимагають до себе  уваги  і… поваги.

Таке нещастя спіткало і наш університет. І тут, дивний збіг і явища, і прізвища. Мабуть, для зручності сприйняття, для адаптації глибокого усвідомлення того горя, яке спіткало колектив.

Понад півроку ми вимушені уважно досліджувати поведінку цього «зальотного» цуцика. Його звички, безумовні рефлекси, команди, на які реагує, а які ігнорує.

Він миттєво виконував усі команди Артема Пшонки та Андрія Пінчука, терся на килимках в приймальних чиновників Уряду Миколи Азарова, намагався відхопити кістку побільше у податковій адміністрації, головдержслужбі. Але коли втрачав страх, відчуття субординації та подавав голос без команди  — звідусіль гнали.

Але 2014 рік став переломним для нього, як і для сотень інших шукачів пригод. Відкрилися можливості. Так і попав на службу до «гордості Майдану» Квіта. Ясна річ, без протекції не обійшлося — став на «довольствіє» в Бородянському сміттєзвалищі.

Потім опинився в НАУ. В зовсім іншому, ворожому середовищі, до якого необхідно було звикати. Але вроджене нахабство і вміння з під тишка вкусити, нарити, загавкати, а, найголовніше, прикритися іменем Квіта, з яким він запанібрата і називає просто «Сєрьожа», дозволило йому безбідно протриматися в університеті  з вересня минулого року аж до сьогодні.

За цей час співробітники усвідомили, що:

— для того, щоб керувати університетом не потрібно мати вчених звань, наукових ступенів, досвіду роботи. Достатньо бути просто майснером за кваліфікацією та покликанням;

— вчена рада — це непотрібний в системі управління орган, який можна нагнути і залякати, а головне — він може працювати без студентів;

—  в університеті  окремо існує навчальний процес, а окремо управління, і в університеті « можна спокійно працювати, якби не викладачі та студенти»;

— можна безкарно порушувати закон, допоки є «дахом є Квіт»;

—  і найголовніше, можна керувати в такий спосіб, щоб не залишити жодного свого авто графа на жодному документі.

Два роки. За цей час майснери в масштабі країни наплодили безліч проблем. Це як епідемія, як саранча, яка спустошує і руйнує. Важко навіть перевести нанесені ними збитки в гривневий еквівалент. Університет — лише  маленька ілюстрація жахливої державної проблеми.

Соціальний ліфт, який певний час після Май дану був безконтрольним, нарешті зачинився для майснерів. Усвідомлення керівництвом держави невідворотності  катастрофи у випадку нереагування на правовий нігілізм та кадровий хаос, реалізувалося у відставку Уряду та пере форматування коаліції. Криза з великими труднощами, але долається. Вона має конкретні прізвища. Наприклад, в освіті — Квіт та Совсун. В НАУ — Майснер та Бадрудінов. Після їх від ходу з’являється надія на одужання. А відхід буде обов’язково, бо цуцик почав гавкати на своїх — Квіта і Бадрудінова. Це перша ознака, що почалися пошуки нового господаря.

Ми одужуємо. Головне, щоб в колективі не з’явився черговий майснер і знову не заразив вірусом здорове тіло.

Бережімо себе!

Газета reider-nau.com

 


Залишити коментар