Майснеру Голохвостому присвячується

Бер.17.2016. / Коментарів: 7

Майснер

Видатний український письменник, поет, драматург Михайло Старицький у 1883 році талановито переробив маловідому «міщанську комедію» Івана Нечуй-Левицького «На Кожум’яках», що побачила світ ще у 1875 році, написавши за її мотивами славнозвісну п’єсу «За двома зайцями».

Сценічне життя «Зайців» почалося 4 листопада 1883 року в Києві. Щоправда, на тодішніх міських афішах писали іншу назву – «Панська губа, та зубів нема». З того часу п’єса набула свого власного життя й пішла у світ, ставши однією з найпопулярніших і найулюбленіших українських класичних комедій. Мало не кожний український театр має у своєму репертуарі власну інтерпретацію цієї безсмертної української класики.

У 1961 році на кіностудії імені Олександра Довженка була відзнята і вийшла в кінопрокат комедія «За двома зайцями» режисера Віктора Іванова, поставлена за однойменною п’єсою Михайла Старицького. Кінокомедія відразу же викликала неабиякий інтерес у кіноглядачів і стала надзвичайно популярною. Інтерес до неї не зменшується до цього часу. Адже кожна неупереджена людина може побачити та провести багато паралелей між «героями» кінця ХІХ та початку ХХІ століття. А імена та прізвища головних діючих осіб давно стали прозивними.

Узяти хоча б такого собі Майснера, який зараз «заробляє собі на хліб» на ниві рейдерства у Національному авіаційному університеті. Нікому не відомий дрібний ділок за прізвищем Майснер з’явився в кабінеті ректора університету ще у 2014 році з наполегливим проханням, навіть, з вимогою до ректора Миколи Кулика призначити його першим проректором, підкріплюючи свою вимогу певними погрозами. Звичайно, його просто попросили вийти з кабінету ректора.

«Візит» Майснера тоді був сприйнятий як поява ще одного пройдисвіта (на кшталт Остапа Бендера або головного героя комедії «За двома зайцями» київського пройдисвіта Свирида Голохвостого), причому, з цілком наочними певними проблемами в поведінці, яких «пруд пруди». Тоді ніхто не міг навіть подумати, що цей «візит» був не випадковим, а певною складовою з «рекогносцировки на місцевості» представника освяченого міністром Сергієм Квітом рейдерського організованого угруповання в складі: Бадрудінов, Майснер, Шульга, Іванова, Авдєєв, Калита, Харченко.

Безумовно, ми не хочемо очорнити світлу пам’ять видатного актора Олега Борисова, який так блискуче зіграв роль головного героя комедії «За двома зайцями» пройдисвіта Свирида Голохвостого. До речі, Олег Борисов буквально «взлетів» на вершину слави у віці 32 роки саме після цього фільму, а потім все життя доводив собі та іншим, що гідний бути першим. Він був красивим, елегантним, сильним чоловівком та великим актором, який не побоявся взяти собі за життєве акторське правило, за необхідності, «бути некрасивим».

І поставити поруч з такою Глибою, якою був покійний Олег Борисов, Майснера – плюгаву, «опущену» особу з безумним поглядом вирячених очей, яка не здатна зосередити на чимось конкретному свою увагу і страждає «словесним поносом», весь час бігаючи на своїх ніжках-сірничках?! Ну, це було б вже занадто!

Але поставити поруч двох пройдисвітів: Майснера і Голохвостого, на наш погляд, можна. У результаті вийде один сучасний пройдисвіт: Майснер Голохвостий (пишеться без дефісу!).

На підтвердження цієї думки нам здалося цікавим та корисним навести деякі діалоги з фільму «За двома зайцями», які, певною мірою, характеризують нашого пройдисвіта Майснера Голохвостого (з максимальним наближенням до мови оригіналу):

Голохвостий: Чєсть імєю рікомєндовать сібя: Свирид Петрович Галахвастов, собствєнною пєрсоною. Мадемуазель, бонжур! Пардон!

Настя: Мені здається, що ми десь стрічались.

Голохвостий: Нічаво нєту вдівітельного – міня знаєть увєсь Київ чисто.

Наталка: Невже?

Голохвостий: Рішитєльно. Міня вєзде принімают как сваво, значить, без хвисона!
Проня: Там, верно, красавиць найшли порядошно.

Голохвостий: Што мінє краса? Натірально, пєрве дєло ум і обхождєніє: ділікатні хранцюзькі маньори, штоб вийшов шик!

Проня: Разумєється, нє мужицькі: фе! Мове жар!

Наталка: А я вас сьогодні десь бачила.

Голохвостий: Я чоловік нє очєнь дуже посидящий: люблю у праходку з образованними людьми ходіть. Ногі чоловіку, відітє, для того і дадені, штоб бити ними зємлю; потому вони і ростуть нє з голови… Я простий міщанин, то тільки зверху на мені образованность!

Прокіп Свиридович: Позвольте спитати: ви синок покійного Петра Голохвостова, що цилюрню держав за Канавою?

Проня: Ви, папонько, не знать как говоритє: їхня хвамілія Галахвастов, а ви какогось хвоста вплели!

Голохвостий: Да, моя хвамілія натіральна – Галахвастов, а то нєобразованна мужва ковєркаєть.

Проня: Разумєється.

Явдокія Пилипівна (до старого): Бач, я казала, що не той! А який розумний!

Прокіп Свиридович: Вибачайте, добродію, ми люди прості, що чули… Так ви, значить, не його, не цилюрника синок?

Голохвостий (змішавшись): То єсть по натурє, значіть, по тєлу, как водіться; но по душе, по образованості, дак ми уже нє та хворма…

Проня: Авжеж, образованний чєловєк: хіба-развє можна його рівняти до простоти?
Прокіп Свиридович: Гм, гм… дак ви уже цилюрні не держите?

Проня: Я уже раз вам гаварила: палікмахтерська, а ви все-таки цилюрня, цилюрня!
Явдокія Пилипівна (докірливо до Прокопа Свиридовича): І як-таки!..

Прокіп Свиридович: Їй-богу, забув… стара вже пам’ять…

Голохвостий: Нічаво… ето трапляється, по простотє, значить. Я, відіте лі, занімаюсь кахвюрами і комерцієй разною. У мене етого дорогого делікатного товару – паровицями; пудри, лямбра, дікалони, брильянтини!

Явдокія Пилипівна: І брильянти?! Господи!

Прокіп Свиридович: Я думаю, такий товар і грошви бере – страх!

Проня: Разумєється, нє вашого: що вірьовки та гвоздки або сєрка!

Явдокія Пилипівна: Е, ви, дочко, так не кажіть, і на цьому товарові добрий зарібок.
Проня: Пхе!

Голохвостий: Нащот дєнєг, доложу вам, так їх на етот делікатний товар їдьоть – страх! То єсть щоденно – сила! Ну, дак, слава богу, у мене етой дєньгі нєпєрєводно: целий Хрещатик мінє винен. Мінє уже не раз говорілі мої приятелі: охвіцера, митрополічі баси, маркєли… што, чаво, мол, нє закупиш ти магазинов на Хрещатику? Дак я їм: на чорта той мінє клопот? У мінє єсть благородний матеріал, то пущай і другі торгують!

Проня: Ви очінно добрі.

Голохвостий: Мерсі! Натірально, в кожному обхождєнії главная хворма – вченость. Потому єжелі чєловєк учений, так йому уже свєт переміняється, пардон, уверх дибом. І тагди, кагди тому, одному, которому нє вченому, будет бєлое, так уже єму, вченому, которому, будет уже как…

Прокіп Свиридович: Зелене?

Голохвостий: Нет, рябоє! Ви мінє понімаєтє, Проню Прокоповно?
Проня: Очень! Мінє тоже посля пансієна все другім кажется.

Голохвостий: Когда чєловєк ні такой, как вообщє, потому одін такой, а другой такой, і ум у нєго ні для танцеванія, а для устройства сібя, для развязкі своєго сущєствованія, для свєдєнія обхождєнія, і когда такой чєловєк, єжелі он вчений, поднімется умом своїм за тучі, і там умом своїм становітся… становітся іще више лаврської колокольні і когда он студова глянєт вніз, на людей, так оні єму покажутся… кажутся такіе махонькіє-махонькіє… всіравно как миши. Пардон, как криси. Потому, што ето же чєловєк! А тот, которий он… ето… он… он тоже чєловєк, нє вчений, но… Зачєм же? Ето ж вєдь очень і очень! Да! Да! Но… нєт!

Голохвостий (виступа наперед, з запалом): Чого витріщились? Ну, банкрот, так і банкрот! А ви думали, как би я був багатий, то пішов би до вашого смітника?! Ха-ха-ха! Свинота нєобразована! Авжеж, мені ваших дєнєг толькі і нада било! Так і понімайтє! А вони заклали сібє в голову, що я на їхніх дочок задививсь. Антірєсно дуже! Не найшов би где? Поліз би на смітник! Да я, как первий кавалєр, і у Липках би знайшов настоящих баришень з отакімі куделями, а не сватався б на вашій дурній поторочі, поганій Проні! Бонжур, кожемяшскіє арістократи!..

Уважний читач може запитати щодо двох зайців, що мається на увазі? Пояснюємо. Сенсом життя Майснера Голохвостого є «вкрасти та підставити». Тому на одному місці роботи він за все своє життя довго не затримувався, максимум, на 11 місяців. Його гнали звідусіль, як тільки розбиралися, що це за дерьмо, «драною мітлою». Адже принизити, обгадити людину – для нього ніколи не було проблемою.

Тому пройдисвіт Майснер Голохвостий вирішив «десантуватися» відразу до двох установ, тобто погнатися «за двома зайцями»: до Національного авіаційного університету та до Рахункової палати («працювати» там було його давньою мрією). Конкурсна комісія, яка розглядала кандидатури претендентів на роботу в Рахунковій палаті, дуже швидко розібралася з тим, хто такий Майснер, і відмовила йому. Таким чином, настає час, коли Майснер Голохвостий отримає «пендаля» і в університеті.

Отже, ми не мали за мету поставити поруч великого Мастера Олега Борисова і пройдисвіта Майснера Голохвостого. У свій час, звертаючись до «майснерів» та їм подібних, Олег Борисов сказав: «Ну, я-то помру пристойним артистом, а ви – невідомо ким».

Відомо, відомо. Майснер опиниться там, звідки прийшов до Національного авіаційного університету, – на бородянському сміттєзвалищі. До речі, разом із своїми поплічниками. Це відбудеться після того, як його викинуть зі сходів університету, як і Голохвостого – з паперті Андріївської церкви. І так буде!

Іван Сокира, кінокритик

 


Коментарів 7 Додати коментар

Залишити коментар