Міністр Квіт іде на посадку

1393935766-4287-sergey-kvit-ministr-obrazovaniya

Як швидко біжить час. Уже крокує лютий 2016 року. Але, навіть, з часом, не зникає відчуття, що 12 червня 2015 року, день закінчення семирічного терміну перебування Миколи Кулика на посаді ректора, був лише вчора. Члени всього колективу університету (викладачі, науковці, інші працівники та студенти) жили тоді лише одним: обрати ректора на наступні п’ять років. Обговорювали можливі кандидатури, радилися, сперечалися, жартували. Адже треба було обрати такого, який би повів за собою університет, впевнено дивлячись у майбутнє, реалізуючи підтриману колективом перспективну, сміливу і, в той же час, реалістичну програму, з повагою ставлячись до досягнень попередників та спираючись під час руху вперед не лише на беззаперечні здобутки, але й на висновки з образливих помилок, непередбачених прорахунків «на рівному місці», гірких наслідків непродуманих рішень.

Освічені люди (і не лише вони) час від часу порушують філософське питання про роль особистості в історії. Історія людства пам’ятає велич, шляхетність та самовідданість керівників-титанів, які сприяли розквіту цілих цивілізацій, піднімали зруйновані держави, вели за собою до перемоги народи і залишили після себе яскравий слід і вдячність людства. Але одночасно та ж історія пам’ятає мерзотників, які знищували все, до чого торкалися, приносили нещастя людям, руйнували їх долі. Хіба міг тоді хтось в університеті подумати, що через злу волю лише одного з таких «представників» мрії колективу будуть просто понівечені та розтоптані, а один із кращих вищих навчальних закладів нашої країни опиниться під ярмом рейдерів, головною рушійною силою яких є лише жага наживи?

Тоді ж, у червні 2015 року, насторожувало лише одне: зволікання міністра Квіта з наказом про оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади ректора. Ця насторога не була випадковою. Адже Сергій Квіт давно був відомий як людина скандальна, мстива, схильна до нелогічних вчинків. Він був відомий також як «нарцис» – самозакохана, самовпевнена людина, що вміє «обростати» потрібними зв’язками. Квіт «прославився», ще очолюючи Києво-Могилянську академію, а, ставши міністром і отримавши владу на рівні держави, «прославився», провокуючи скандали, в Національному університеті харчових технологій, в Харківському національному університеті радіоелектроніки та в інших вищих навчальних закладах, відмінивши в них результати виборів ректора.

Нарешті, із запізненням з’являється наказ міністра про оголошення початку конкурсу і дати його проведення 17 вересня, тобто з порушенням вимог Закону «Про вищу освіту». Був призначений і виконувач обов’язків ректора – проректор з наукової роботи Харченко. Про це на засіданні вченої ради університету оголосив особисто міністр Квіт. Члени вченої ради, згадуючи це засідання, розповідали, що міністр був вражений від університету, від його величі та масштабності. Адже він сам так і залишився керівником рівня Могилянки.

Члені вченої ради звернули увагу тоді й на те, що в залі засідань поруч з Харченко, на місце, де зазвичай розміщуються керівники, безцеремонно, по-хазяйськи сів чоловік, зовнішньо та по манерах схожий на бандюгу із 90-х років. Як з’ясувалося згодом, то був власник бородянського сміттєзвалища Бадрудінов. При цьому було помітно, як шанобливо, підлесливо, заглядаючи в очі, поводився з ним Харченко.

І лише згодом, два місяці по тому, 20 серпня 2015 року стане зрозумілим, яку зловісну роль міністр Квіт доручив зіграти своєму кумові і поплічнику по багатьох оборудках, відомих прокуратурі, «пахану» Бадрудінову.

Прийде час і слідство розбереться, хто та з якою метою організовував рейдерське захоплення Національного авіаційного університету, чому міністр Квіт здійснив спробу своїм наказом, перевищуючи повноваження, відмінити його Статут, чому безпідставно відмінив призначені раніше своїм же наказом вибори ректора, чому пішов фактично на службовий злочин, доручивши наброду, підібраному на бородянському сміттєзвалищі, ґвалтувати один з найпрестижніших вищих навчальних закладів нашої держави – Національний авіаційний університет?

Впевнені також, що до міністра Квіта будуть і інші запитання: Чому не забезпечив розроблення та прийняття низки законів та підзаконних актів у сфері освіти, зокрема, «Концепцію розвитку освіти», Закон «Про освіту» тощо? Чому фактично паралізував імплементацію Закону України «Про вищу освіту», не організувавши розроблення близько 40 підзаконних нормативно-правових актів? Чому «провалив» профінансовану в повному обсязі державну програму з виготовлення підручників для учнів 4 та 7 класів і яка буде доля підручників для учнів 5 та 8 класів у новому навчальному році? Чому не забезпечив дійсної незалежності Українського Центру оцінювання якості освіти, внаслідок чого порушена карна справа і в якості кого проходить по цій справі він особисто? Чому, безпідставно, перевищуючи свої службові повноваження, відмінив результати виборів ректора відразу в декількох вищих навчальних закладах тільки тому, що йому не сподобалися переможці конкурсів на цю посаду? Чому заблокував, порушуючи чинне законодавство, діяльність так необхідного системі вищої освіти України незалежного органу – Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, тільки тому, що до його складу були обрані «не ті», на його думку, люди? Чому виявляв особисту нескромність та пряме порушення духу і букви Постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2014 р. № 65 «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету», що має ознаки корупційних дій, роз’їжджаючи на автомобілі престижного класу, який належить одному з університетів Києва, і, «не моргнувши оком», стверджуючи журналістам телеканалу «1+1» на телекамери, що «усі так робили»? Куди зникли дев’ять квартир з будинку, побудованого на території Києво-Могилянської академії і прийнятого до експлуатації? Чому при заповненні своєї декларації про доходи надав неповну інформацію про нерухоме майно і земельні ділянки? І так багато «чому?».

Слідство, впевнені, встановить також роль кожного члена організованого угруповання, яке з «благословення» міністра Сергія Квіта зайшло до Національного авіаційного університету. Ось ця зграя стерв’ятників, які злетілися з бородянського сміттєзвалища, передчуваючи здобич, до університету: Бадрудінов, Майснер, Шульга, Іванова, Авдєєв, Каліта. Їх імена стали вже прозивними і відомі всій країні. Відтепер до кінця свого життя вони будуть нести ганебне прізвисько «Рейдер НАУ» і ніколи не відмиються від цього.

Хто після цього подасть їм руку? Хоча, це – категорія таких людей, які після плювка скажуть, що це не плювок, а божа роса. Вони – люди жорстокі, безжальні, без моралі, честі, сумління. Вони, як катком, проходять по долях людей, не зупиняючись і не замислюючись. І одночасно всі вони – люди з дрібною душонкою.

Як можна назвати Майснера, який після «яєчного замаху» на міністра Квіта, здійсненого, імовірно, патріотично налаштованими студентами, їздив «знімати побої» і показував синець на руці буцімто від розбитого яйця? Не смійтеся, це – правда, абсолютна правда. Ви уявляєте, як потішалися над ним працівники, до яких він звертався. А хто така Іванова, яку колишні колеги характеризують як бур’ян, що проросте через будь-який асфальт? А Авдєєв з Калитою – люди із сумнівним минулим і не з менш сумнівним майбутнім? А «зірка» засобів масової інформації шахрай Шульга, якому «світить» 12 років?  І так по кожному з них… Фу!

Але повернемося до нашого головного героя – Сергія Квіта. Про це мало хто знає, бо оточення міністра не афішує, що Україна, на думку голови Української Національної Консервативної партії Олега Соскіна, яку він висловив у своїй статті в Інтернет-виданні «Антикор», вже «випала із Болонського процесу» (www.antikor.com.ua/articles/42243). Адже «наша держава зазнала повного провалу на Конференції міністрів освіти країн-учасниць Болонського процесу в Єревані. Україна єдиною із 47 держав-підписантів Болонської декларації взагалі не подала жодної інформації про імплементацію Болонського процесу». З іншого боку, про що міг звітувати міністр Квіт в Єревані? Про розвал під його керівництвом вітчизняної системи освіти?

Олег Соскін продовжує: «Такої ганьби Україна не знала навіть за часів Табачника, Сулими, Януковича, Азарова. Якщо раніше Україна хоча б займала 46 місце серед 47 країн-підписантів, то цьогоріч вона фактична випала із Болонського процесу і … українські дипломи просто не будуть визнаватись у жодній цивілізованій країні світу».

Отже, у міністра Квіта «провал» за «провалом». Швидкоплинні події останніх днів у нашій державі, «провал» всього і вся, до чого торкався він як міністр протягом майже двох років, перспектива відставки (а це для нього – неминучість карного переслідування через чисельні порушення закону), примушують його гарячково шукати шляхи спасіння.

І ось з’являються чисельні статті, інтерв’ю міністра в електронних та друкованих засобах масової інформації, причому, однотипні за стилем, змістом та аргументацією, «спечені», імовірно, в Центрі імені Інни Совсун. Не будемо втрачати час на їх аналіз, вони не заслуговують цього. Адже відомо, що «зозуля хвалить півня, тому що хвалить він зозулю».

Важливішою є інша обставина: вперше, за весь час перебування Сергія Квіта на посаді міністра, аналіз його діяльності здійснив державний діяч високого рівня – перший заступник Голови Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України Олександр Співаковський, який у своїй статті в газеті «Голос України» 5 лютого 2016 року (www.golos.com.ua/article/263944) розкрив причини чисельних невдач та провалів у сфері освітньої політики протягом усього післямайданного часу – хибна стратегія, помножена на поганий менеджмент.

Поява такої статті може означати лише одне: «наверху» вже накопичилася певна «критична маса» щодо розуміння істинних причин освітніх проблем у нашій державі, розуміння того, що, попри військових дій на Сході та фінансово-економічної кризи, які, безумовно, ускладнюють ситуацію, все ж таки саме особиста нездатність міністра Квіта організувати та здійснити реальні реформи і є головною причиною чисельних невдач та провалів в освіті.

Цікава деталь: у своїй статті Олександр Співаковський назвав практично всі основні «провальні» справи Сергія Квіта, зазначені нами у цій статті. Це і «провал» імплементації Закону «Про вищу освіту», і відверте саботування діяльності Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, і зрив повністю профінансованої програми забезпечення учнів 4 та 7 класів підручниками, і скандальні волюнтаристичні рішення щодо закриття навчальних закладів у ручному режимі тощо. У статті підкреслюється, що закриття закладів, зокрема, середньої спеціальної освіти викличе не лише безробіття освітян, але й, головне, зростання рівня злочинності та соціальної нестабільності в регіонах, тому що в багатьох із цих закладів навчаються діти соціально уразливих та неблагополучних категорій населення. Але хіба це важливо для Сергія Квіта?

Свою статтю Олександр Співаковський закінчує так: «Фактом залишається те, що за два роки «реформаторської» діяльності Міністерство освіти і науки налаштувало проти себе переважну більшість нашої освітянської спільноти. Його політика викликає як системний опір, так і стихійні протести. Посилює кризу ще й зарозумілість деяких молодих очільників МОН, яким, попри їхню хорошу західну освіту, явно не вистачає розуміння специфіки української ситуації. Звичайно, можна було б сказати, що «реформи завжди непопулярні», але у будь-якому разі треба мати хоча б якесь раціональне пояснення, коли і як вони принесуть користь країні. Нині цього немає. Зрештою, яка мета реформ в українській освіті – покращення життя людей чи викидання їх на вулицю? Хибна стратегія, помножена на поганий менеджмент, призводить до того, що на практиці обирається друге. Не думаю, що цього потребує Україна сьогодні».

Якщо ж прийняти висновок Олександра Співаковського, що Україна потребує іншої стратегії реформування освіти, а це – дійсно так, то з цього висновку випливає необхідність заміни і «провідника» хибної стратегії – Сергія Квіта. Тобто міністра Квіта треба заводити на посадку і саджати.

Не пам’ятаю точно, але десь прочитав, що у день звільнення Сергія Квіта з посади міністра освітяни всієї країни запалять у храмах різних віросповідань тисячі свічок на честь визволення від лиха. Хай цей благородний порив освітян здійсниться на благо українського народу!

Роман Победінський, експерт


Залишити коментар