Міністр Квіт: політ закінчується, скоро посадка

Січ.8.2016. / 1 коментар

 

Призначення президента Києво-Могилянської академії Сергія Квіта Міністром освіти і науки України із самого початку викликало в освітянському середовищі певну насторогу. Адже він вже тоді був відомий як людина скандальна, помстлива, схильна до нелогічних вчинків. Як науковець, це був типовий «грантосіс», як висловився свого часу відомий політик, маловідомий за своїми працями в наукових колах.

У той же час освітянському загалу пан тодішній президент Могилянки запам’ятався завдяки своїй підтримці Віктора Януковича під час президентства останнього, підписавши горезвісного «листа десятьох», у якому шанобливо дякував Януковичу за його «реформи».

Після громадського розголосу пан Квіт поспішив відкараскатися від свого підпису і, відповідаючи на прямі запитання журналістів щодо факту підписання ним цього листа, все звалив чомусь на Ольгу Богомолець, теперішню свою колегу по Блоку Петра Порошенка. Як показала подальша діяльність пана Квіта на посту Міністра, «переведення стрілок» на інших людей, виявляється, є для нього звичайним явищем.

Як відомо, короля робить свита. То хто ж воно, найближче оточення Сергія Квіта після призначення його на посаду Міністра? О, це – справжнє «сузір’я зірок»! Розглянемо лише дві постаті.

Першим заступником Міністра (першим!) з подачі пана Квіта була призначена молода жінка пані Інна Совсун, яка має лише диплом магістра та є одним із засновників громадської організації «Центр дослідження суспільства». І що дивно, цей невеликий Центр після приходу пані Інни до Міністерства раптом почав отримувати мільйонні гранти, проводити дослідження та робити презентації щодо підтримки Міністра, самої Совсун, а також спонсора – фонду «Відродження». При цьому представники Центру раптово і, ясна річ, цілком за своїми професійними здібностями, стали головними спікерами та експертами практично на всіх освітянських форумах з проблем освіти. Цікаво, правда?

Поява ж на посаді заступника Міністра бізнесмена Олега Дерев’янка, який перед цим програв на виборах мера Києва, є апріорі незрозумілим, безглуздим та непрофесійним. Призначати керівником апарату людину, яка не має ані досвіду апаратної роботи, ані знання галузі освіти і ніколи в ній не працювала, до того ж не вміє спілкуватися з людьми, – це в кращих традиціях «кумівства» і «сімейності», які продемонстрував новоспечений Міністр.

Перші місяці перебування пана Квіта на посаді Міністра показали, що до нього практично неможливо попасти на прийом, що він під різними приводами уникає безпосереднього спілкування з керівниками освітніх установ, з представниками освітянської громадськості. А від тих колег, хто спромігся «прорватися» до нього, пішла інформація, що Міністр «не в темі», не розуміє, що відбувається в системі освіти, і обговорює лише питання загального характеру, які для практичної діяльності мало цікаві.

У цей же час міністерські структури, а разом з ними підпорядковані Міністерству освітні установи різних рівнів, почало лихоманити через непрофесіоналізм у діях очільника МОН та його найближчого оточення. Як наслідок, пішли неприємні для Міністра публікації в засобах масової інформації з критикою методів його діяльності та відсутності реальних реформ. Треба було показувати результати, а їх не було.

«И тут вороне Бог послал кусочек сыру» у вигляді нової редакції Закону України «Про вищу освіту», запропонованої робочою групою під керівництвом ректора НТУУ «КПІ» Михайла Згуровського і затвердженої Верховною Радою України 1 липня 2014 року.

За твердженням аналітиків освітніх проблем, нова редакція цього Закону, хоча і становить собою певний крок уперед у питанні реформування вищої освіти, одночасно є достатньо «сирою», містить суперечливі положення, неприйнятні для вітчизняної системи вищої освіти. Деякі з них прямо відкривають не уявні, а дійсні корупційні канали, проте ця тема виходить за межі нашої розмови.

Але до чого тут Міністр Квіт? Пояснимо. Справа в тому, що для різних аудиторій Міністр позиціонує себе то журналістом, то політологом, а то і достатньо екзотично – герменевтом. У Вікіпедії знаходимо, що герменевтика – це напрям наукової діяльності, пов’язаний з дослідженням, поясненням, тлумаченням філологічних, філософських, історичних та інших текстів.

І ось Міністр Квіт уже другий рік поспіль рекламує новий Закон «Про вищу освіту» як своє основне досягнення, не маючи до нього практично ніякого відношення. Він навіть наважився тлумачити та коментувати окремі положення Закону. Напевно, як герменевт.

Наприклад, невтомний тлумач нового Закону «Про вищу освіту» розповідає, зокрема, про можливість витрачати вищими навчальними закладами власні гроші без Державного казначейства, розміщувати їх на рахунках різних банківських установ. Але Міністр, напевно, просто не розуміє, що відбувається. Адже ця норма ніколи не запрацює без внесення суттєвих змін до Бюджетного та Податкового кодексів України, низки інших нормативних актів, а також без принципової зміни статусу державних вищих навчальних закладів як неприбуткових установ. Прийняття ж цих змін в умовах нашої держави в найближчому майбутньому є подією малоймовірною.

Може Сергій Квіт забув, що герменевтика передбачає дослідження, а не просте цитування текстів? Чи то у нього часу на дослідження не вистачає, чи то радники з їхніми порадами постійно підводять (до речі, радників у нього вже близько трьох десятків!), але поки що Міністр демонструє недостатньо серйозне для своєї посади володіння предметом дослідження.

Закон же «Про вищу освіту», навіть через півтора року після його прийняття, практично так і не запрацював. Адже для його імплементації треба було ще рік тому розробити понад 40 підзаконних нормативно-правих актів, за переважну більшість яких відповідально МОН. А їх немає. Хто винен? Пан Квіт якось сказав, що проведенню реформ у освіті йому заважають старі працівники МОН, у звичній для себе манері «перевівши стрілки» на інших. Як тут не згадати прислів’я про одного танцюриста.

А час йшов. І знов запитання: де реальні, викликані життям, реформи? Нарешті на одному з освітянських форумів з великою помпою була презентована «Концепція розвитку освіти на 2015-2025 роки», розроблена під патронатом Міністра Квіта та Першого заступника Міністра Совсун так званою Стратегічною дорадчою групою «Освіта» при МОН, пов’язаною, за певною інформацією, з фондом «Відродження».

Аналіз цієї Концепції показав, що вона становить собою звичайнісіньку компіляцію висмикнутих з освітніх систем різних країн варіантів підходів до їх функціонування, які автори документу намагаються прищепити українському суспільству, навіть не замислюючись над кардинальними відмінностями у світогляді та способі життя різних народів. Зрозуміло, що розрекламована Концепція була не сприйнята ані фахівцями, ані освітянською спільнотою і відторгнута. І довелося пану Міністру, як ні в чому не бувало, тихесенько поховати її в надрах МОН, уникнувши скандалу та відповідальності.

Але що у нас за народ?! «Концепція розвитку освіти на 2015-2025 роки» йому не підходить! Тоді ось вам, шановна освітянська спільнота, як віз попереду коня (адже Закон «Про вищу освіту» вже був прийнятий раніше), давно обіцяний проект Закону України «Про освіту».

Дослідження основних положень проекту цього Закону та прихованих за ними ідей показує, що його прийняття та реалізація буде мати серйозні негативні наслідки для функціонування освітньої системи нашої країни. Адже він містить норми, з якими не можна погодитися.

Адже реалізація норми щодо мінімального наповнення шкільних класів (10 учнів) з урахуванням реальної демографічної та соціально-економічної ситуації в Україні призведе до того, що в переважній більшості її областей базові школи залишаться лише в районних центрах, а профільні будуть навіть не в кожному райцентрі. Таке «реформування» освіти викличе не лише масове звільнення педагогів, але, головне, позбавить значну частку дітей права на освіту, гарантованого Конституцією, бо в умовах існуючої економічної ситуації в країні, стану доріг та транспортного забезпечення ані батьки, ані органи влади будуть неспроможними забезпечити навчання дітей за десятки, а то і за сотні кілометрів від дома.

Далі, зараз максимальний обсяг навчального навантаження педагогів визначається законодавством. Проект же Закону «Про освіту» передбачає перенесення регулювання цього питання на рівень підзаконних нормативних актів, що з великою ймовірністю погіршить права педагогів, а звідси – протирічить Конституції.

І нарешті, законопроект погіршує умови оплати праці педагогів у порівнянні з існуючими, що також протирічить Конституції.

Отже, у пана Квіта «куди не кинь, всюди клин», як говорить народна мудрість. І скандал за скандалом. То пану Міністру не сподобалися підсумки виборів ректора відразу в декількох вищих навчальних закладах і він їх відмінив. То не сподобалися обрані делегатами від усіх вищих навчальних закладів країни деякі члени Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти і він блокує, порушуючи законодавство, діяльність цього так необхідного системі вищої освіти незалежного органу. То його «на гарячому» ловлять журналісти телеканалу «1+1», коли він роз’їжджає на автомобілі престижного класу, який належить Національному транспортному університету, і він, не моргнувши оком, пояснює на телекамери, що «усі так робили». То він демонструє свою неспроможність виконати профінансовану в повному обсязі державну програму з виготовлення підручників для учнів 4 та 7 класів, «перевівши стрілки» за її провал на свого заступника Павла Полянського та звільнивши його з роботи. І так далі.

Зазначимо, що керівники європейського типу, до яких пан Квіт відносить і себе, за подібне самі подають у відставку. Але ж то в Європі… Проте хмари навколо пана Квіта починають згущатися і він відчув реальну небезпеку, коли була порушена карна справа щодо зловживань в системі зовнішнього незалежного оцінювання, підпорядкованій йому безпосередньо, яка, як виявилося, зовсім не незалежна, а ручна. Тут і бізнесові зв’язки можуть не допомогти, а за звинуваченням у корупції можна не лише посади позбутися. Отже, треба щось робити. Ймовірно, таким був хід думок у пана Міністра.

І він знайшов, як йому тоді здалося, вихід із скрутного для нього становища. Треба було переключити увагу громадськості та правоохоронних органів з себе та свого найближчого оточення із звинуваченнями у корупції на якийсь інший об’єкт, показати себе справжнім борцем проти корупції. Такий об’єкт був ним призначений – Національний авіаційний університет, один з кращих вищих навчальних закладів України.

В університеті у червні 2015 року закінчився термін перебування на посаді ректора Миколи Кулика і, відповідно до чинного законодавства, мали відбутися вибори нового ректора. Але це не входило в плани Міністра. За підробленими листами він ініціює перевірку університету спочатку Державною інспекцією навчальних закладів, а потім групою аудиторів МОН, давши їм конкретні усні та, навіть, письмові «настанови», що, кого та як перевіряти. Бо треба, щоб були показані корупційні дії у керівництва університету. Ось так!

Проте ані Державна інспекція, ані аудиторська група МОН не виявили в діяльності університету будь-яких серйозних порушень, а незначні порушення усувалися в ході перевірки.

Але піти з університету, не солоно хлібавши, Квіт не захотів. Своїм наказом він намагався, порушивши законодавство і перевищивши свої повноваження, спочатку навіть відмінити Статут університету, а коли за рішенням суду це не вдалося, то відмінив вибори ректора взагалі без пояснення причин.

Порушуючи всі норми, Міністр «працював» з аудиторами МОН, а коли ті відмовилися піти на службовий злочин і сфальсифікувати підсумковий висновок щодо аудиторської перевірки університету, то були звільнені з роботи. Одночасно із їх звільненням на світ з’явився ще один варіант підсумкового висновку аудиторів без їх підписів. Міністр тут же збирає брифінг і оголошує, що, мовляв, в Національному авіаційному університеті виявлено зловживань на 100 млн. гривень. Згодом на наступному брифінгу оголошує про зловживання вже на 300 млн. гривень. І раптом – тиша. Пройшло вже півроку, а Міністр чомусь більше не згадує про «зловживання» в університеті. Користуючись студентським сленгом, невже у пана Міністра черговий «облом»? І взагалі, чи був хлопчик?

У зв’язку з тим, що колектив університету (чудовий колектив працівників та студентів, який дбайливо зберігає авіаційні корпоративні традиції професіоналізму, порядності та єдності!) чинив опір сваволі Міністра, а колабораціоністів у його середовищі практично не знайшлося, то в університет у супроводі озброєних людей, у тому числі, з автоматичною зброєю, була направлена група рейдерів, з певним колом завдань у кожного.

«Зачистка» керівного складу нескореного університету була покладена на маловідомого Рімвідаса Хращевського, який замінив раніше призначеного в.о.ректора Володимира Харченка на цій посаді. Судячи з усього, Сергій Квіт замінив в.о.ректора тому, що Харченко не зміг приборкати колектив, який увесь час протестував проти незаконних дій Міністра. Хращевський згодом побачить істинний стан справ, «прозріє», зрозуміє, в якій компанії опинився, і на прес-конференції в Укрінформі прямо звинуватить Міністра Квіта в незаконних діях щодо університету під гаслом боротьби з корупцією.

Фінансове забезпечення рейдерського захоплення з одночасним виконанням функцій «смотрящего» покладено на кума Квіта Олександра Бадрудінова, власника Бородянського сміттєзвалища і Бородянського аеродрому, який, за чутками, «поиздержался». Адже у нього на аеродромі щорічно гинуть люди, а це – великі витрати із зрозумілих причин. Інформаційне забезпечення – покладено також на кума Квіта, відставного консультанта депутатів-регіоналів Цибулька, який зараз перебивається дрібними підробітками.

Виконання найбруднішої роботи, пов’язаної із залякуванням, погрозами, переслідуванням та звільненням працівників, доручено такому собі ділку Майснеру, причому, на посаді першого проректора (першого! згадаймо пані Совсун). Це – колишній помічник депутата-регіонала Пінчука, людина, у якої, за свідченням близьких для нього людей, «знесло дах», яка не має ані наукового ступеня, ані вченого звання, яка ніколи ніде не працювала поспіль більше одинадцяти місяців і у якої відсутня навіть уява про існування людських морально-етичних цінностей. Це – своєрідний «цепной пес», жорстокий та безпринципний.

Метою рейдерів було і є: замінити легітимний керівний склад університету доставленими, ймовірно, з Бородянського сміттєзвалища особами, нав’язати колективу свою волю, деморалізувати його, розчленувати університет (або ліквідувати взагалі, недарма Квіт відмінив вибори ректора), створити на базі його інфраструктури приватні структури для задоволення потреб потрібних Квіту осіб і «дерибанити» красивий, із славетною, великою історією, авторитетний, відомий у всьому світі авіаційний вищий навчальний заклад.

До речі, згадаймо створення паном Квітом і Ко у 2012 році приватного Bionic University, який розташувався в одному з корпусів Києво-Могилянської академії, і скандали навколо нього. Тобто потрібний досвід у пана Квіта є.

З відома Міністра Квіта в.о.ректора Хращевським відразу же були звільнені з грубим порушенням законодавства та Статуту університету, проректори, а на їх посади призначені особи, які не задовольняють кваліфікаційним вимогам, зокрема, або не мають наукових ступенів, вчених звань, або необхідних професійних компетентностей і досвіду роботи на відповідних посадах у вищих навчальних закладах такого рівня. Деякі з них навіть зараз перебувають під слідством за різні раніше скоєні правопорушення.

До цього часу рейдери разом зі своїми поплічниками з благословення Міністра Квіта вже більше півроку тероризують колектив університету. З метою залякування працівників та студентів продовжують приводити до університету озброєних людей. Відбуваються переслідування та масові звільнення працівників різних рівнів, фальсифікуються документи.

Усе це дискредитує органи влади нашої країни як на внутрішньому, так і на міжнародному рівнях, адже у Національному авіаційному університеті навчаються багато іноземців, які все бачать.

Діяльність університету загальмована практично за всіма напрямками через професійну непридатність призначеного рейдерами «свого» керівного складу. Безумовно, від цього університет втрачає свій імідж та авторитет, у першу чергу, в очах потенційних абітурієнтів та їх батьків.

Але університет не став на коліна і через опір колективу (і що важливо, студентів!) бліц-кріг з рейдерським захопленням університету у пана Квіта не вийшов, провалився. У судах проти рейдерів і безпосередньо проти Міністра Квіта за заявами працівників університету вже порушено близько 30 справ, які поступово просуваються, хоча і повільно. Це означає, що рано чи пізно, але суди дійдуть до свого логічного завершення і невинні будуть названі невинними, а злочинці – злочинцями.

У листопаді 2015 року Квіт, розуміючи, що земля горить у нього під ногами, імітуючи реформаторську активність, робить єзуїтський хід: у своєму інтерв’ю журналу «Фокус» він запускає ідею щодо поділу Міністерства освіти і науки України на Міністерство вищої освіти і науки та Міністерство народної освіти. При цьому його не цікавить, що у випадку реалізації цієї ідеї буде зруйнована цілісна освітня система, своєрідний освітній ланцюг, від дитячого садочка до аспірантури та докторантури, яка створювалася століттями і побудована на єдиній освітній ідеології. Про яку ж концепцію неперервної освіти, освіти впродовж усього життя тоді можна буде говорити?

Складається враження, що пан Квіт виконує чиєсь замовлення і хоче встигнути остаточно «добити» українську освіту, яка, попри всі проблеми, продовжує бути одним із фундаментів нашої держави. При цьому Міністр чіпляється за все, аби залишитися на плаву, не дивлячись на те, що виявив свою повну бездарність як очільник Міністерство освіти і науки України.

Але все більше свідчень того, що політ Сергія Квіта в якості Міністра завершується і скоро буде його посадка, можливо, жорстка посадка, у суворій відповідності з чинним законодавством. Напевно, в цей день у храмах загоряться тисячі свічок, які запалять освітяни всієї країни на честь визволення від лиха.


Коментар 1 Додати коментар

Залишити коментар