Міністр Квіт: Психогенезис діянь

Січ.20.2016. / Коментарів: 4

Драматичні події, які розпочалися у червні 2015 року в Національному авіаційному університеті та пов’язані з його рейдерським захопленням особами без певних занять в супроводі озброєних автоматичною зброєю людей, примушують інколи запитувати себе: це – реальність чи ірреальність?

Адже ми живемо у ХХІ столітті. Україна на Майдані кров’ю своїх синів та дочок відстоювала законне право називатися і, головне, бути цивілізованою європейською країною, бути в сім’ї європейських народів. І раптом у топовому вищому навчальному закладі, одному з найкращих в Україні, з’являються незрозумілі люди і від імені Міністра освіти і науки України Сергія Квіта під приводом боротьби з корупцією починають його знищувати. Чи можна припустити, щоб щось подібне могло відбутися в будь-якій країні Євросоюзу, до якого прагне наша держава?

Але, на жаль, це – реальність і ось уже півроку рейдери, не приховуючи своїх комерційних інтересів, під «дахом» Міністра Квіта буквально тероризують університет. Під різними надуманими приводами відбуваються переслідування та масові звільнення працівників різних рівнів, фальсифікуються документи.

Йде справжня «зачистка» університету від неугодних працівників. З метою залякування працівників та студентів час від часу рейдери приводять до університету озброєних людей. Його діяльність загальмована практично за всіма напрямками через професійну непридатність призначеного рейдерами «свого» керівного складу. Безумовно, від цього університет несе репутаційні втрати, падає його імідж та авторитет, у першу чергу, в очах потенційних абітурієнтів та їх батьків.

І все це санкціоновано Міністром Квітом. Той, хто не знає цю людину, може не повірити, що таке може бути і, навіть, задати, можливо, наївні запитання: і це – Міністр? Хіба може Міністр «благословляти» таке беззаконня?!

З іншого боку, на підставі навіть побіжного аналізу  лише деяких «діянь» Сергія Квіта, виникають певні закономірні запитання. Наприклад, чим можна пояснити, певною мірою, неадекватну та безвідповідальну поведінку Міністра і що з ним відбувається взагалі, якщо він:

– виявив повну бездарність як очільник Міністерства освіти і науки України, зокрема, не забезпечив розроблення та прийняття низки законів України в сфері освіти, фактично паралізував імплементацію Закону України «Про вищу освіту», «провалив» профінансовану в повному обсязі державну програму з виготовлення підручників для учнів 4 та 7 класів, не забезпечив дійсної незалежності Українського Центру оцінювання якості освіти, внаслідок чого порушена карна справа (цікаво, в якості кого проходить по цій справі пан Міністр?);

– безпідставно, перевищуючи свої службові повноваження, відмінив результати виборів ректора відразу в декількох вищих навчальних закладах тільки тому, що йому не сподобалися переможці конкурсів на цю посаду;

– заблокував, порушуючи чинне законодавство, діяльність так необхідного системі вищої освіти України незалежного органу – Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, тільки тому, що до його складу були обрані «не ті», на думку пана Міністра, люди;

– намагався своїм наказом, перевищуючи повноваження, відмінити Статут Національного авіаційного університету і не зміг цього зробити лише за рішенням суду;

– безпідставно відмінив, знов перевищуючи свої повноваження, вибори ректора у Національному авіаційному університеті;

– виявив особисту нескромність та пряме порушення духу і букви Постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2014 р. № 65 «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету», що схоже на корупційні дії, роз’їжджаючи на автомобілі престижного класу, який належить Національному транспортному університету, і «не моргнувши оком» стверджуючи журналістам телеканалу «1+1» на телекамери, що «усі так робили».

Подібний перелік «діянь» Сергія Квіта в якості Міністра (і не тільки!) можна продовжувати дуже довго.

Ми не можемо дати вичерпних відповідей на всі можливі до пана Квіта запитання щодо його «діянь», бо це є прерогативою, ймовірно, компетентних органів і з часом вони, сподіваємося, їх дадуть. Ми лише хочемо, в межах своєї компетентності, хоча б частково дослідити генезис діянь не просто громадянина Сергія Квіта, а Міністра освіти і науки України Сергія Квіта – людини, наділеної значною владою не для протиправної діяльності, а для того, щоб «сіяти розумне, добре і вічне».

Адже мають же бути якісь глибинні причини, що спонукають, підштовхують пана Квіта до ганебних, жорстоких, протиправних вчинків, які жодним чином не випливають із посадових обов’язків Міністра. Які вони, ці причини? Звідки у нього така патологічна нелюбов до людей, до освітян, до їх доль? Чому у нього такий низький поріг людяності? Адже в кожного освітянина є батьки, діти, внуки. Чому у Квіта, коли він «ламає» людей, їхні долі, не виникає запитання: а що буде з цими людьми, з їхніми близькими?

Пошуки відповіді на ці запитання викликали необхідність знову, як в студентські роки, «проштудіювати» книгу «Вступ до психоаналізу» та інші праці Зігмунда Фрейда – видатного австрійського психолога та психіатра, засновника психоаналізу з погляду на те, що в мережі Інтернет з’явилося багато цікавих матеріалів щодо особистості Сергія Квіта, які можуть допомогти у розкритті цього питання.

Отже, жив-був собі в славетному місті Ужгород хлопчик. Хлопчик як хлопчик. Мама – вчителька, бабуся – вчителька. І не могли вони на нього нарадуватися. Там же він пішов до школи. Потім сім’я переїжджає до не менш славетного міста Львів і там хлопчик продовжив навчання вже у львівській школі. І знову мама з бабусею не могли на нього нарадуватися, пишалися його успіхами, розповідати йому, який він розумний та унікальний як особистість. Хлопчик став почувати себе особистістю, причому, великою особистістю. Такому сприйняттю самого себе і спортивні успіхи посприяли. Хоча, насправді, це був, як кажуть, звичайнісінька «сіра миша», замкнена в собі, в свої уяви та переживання.

Але паралельно з усвідомленням себе як особистості, у хлопчика, що поступово перетворювався в юнака, розвивався і нарцисизм – риса характеру, яка полягає у винятковій самозакоханості. І до моменту закінчення школи ця риса стала відчутною, навіть, стала домінувати.

Настав час вступу до вищого навчального закладу. І тут самовпевнений, самозакоханий юнак отримає перший неприємний життєвий урок, навіть, не урок, а страшенний удар, на який він не розраховував: він «провалився». Хтось може сказати, що це – не найстрашніше, що може бути в житті. Може і так. Дійсно, неприємно, гірко, але подібне відбувається з десятками тисяч юнаків та дівчат щороку. Треба взяти себе в руки, пережити цю неприємну подію і жити далі. Напевно, так би мало бути.

Але, увага, ось тут, можливо, і є «момент істини». Адже юнак-нарцис («сіра миша»?), ймовірно, «зламався». І не просто «зламався», а «замкнувся» і затаїв у собі якщо не злобу, то неприязнь до більш успішних, до тих, хто навчається, до вищої освіти як такої. Адже до інститутів та університетів пішли його однолітки, однокласники, які гірше, на його думку, були підготовлені, а він залишився дома. Звісно, це – не більше ніж припущення, але обгрунтоване припущення, і лише юнак знає, що в нього було тоді на душі. Ця біль, заздрість, образа, ймовірно, залишилися у юнака на все життя, перетворившись з часом у черствість, замкненість, зверхність, нелюдяність.

Психіатри та психологи (див. Зігмунда Фрейда) недарма кажуть, що ми всі родом з дитинства. Напевно, саме звідси йде відстороненість нашого героя від людей, яку він пронесе через роки і потім буде виявляти на посаді Міністра, а також нечуйність, глухота до чужої болі. При цьому зверхність, нарцисизм не просто залишаться, але й посиляться. Але це буде потім.

А поки що юнаку довелося йти працювати на залізницю. Але там – праця не легка, треба було, так би мовити, «пахати». І юнак швидко перейшов на роботу до професійно-технічного училища лаборантом. Далі – призов на військову службу.

І ось тут відбулося диво, взагалі унікальне для радянських часів: львівського юнака раптом залишають служити у Львові, дома. Як відомо, у цей час полихала війна в Афганістані…

Як проходила армійська служба майбутнього Міністра під боком у мами, можна лише здогадуватися. Але з питання свого успішного «влаштування» на службу у Львові юнак зробив дуже важливий для своєї майбутньої діяльності висновок: виявляється, навіть, на перший погляд, нездійсненні питання можна «решать». Що він і буде робити у майбутньому, зверхньо поглядаючи з висоти своєї посади і нікого не бачачи.

Але це, як каже Леонід Каневський у серіалі «Слідство вели..», – тема іншої розмови.

Олексій Дмитренко


Коментарів 4 Додати коментар

  • Список преступлений министра образования Квита против украинского народа только открылся…

    За последние 2 года, когда Квит руководит профильным министерством, мы видим полную деградацию украинской системы образования.
    Квит с его некоторыми маргинальными заместителями в министерстве – это постоянно действующее преступление против украинского народа.
    Каждый день, пока Квит продолжает имитировать реформы, продолжая быть на должности министра, является позором для всей Украины. Под этими словами подпишется не одна сотня тысяч патриотов образования нашей страны.
    Результаты деяний Квита не надо описывать – их видит вся страна. Квит на должности министра образования и науки очень ярко демонстрирует весь вред, который наносит украинскому народу «самая одиозная фигура в образовательной среде».
    В прессе детально описаны более полусотни случаев, когда нынешний министр образования действовал против интересов украинского народа, против всей системы образования.
    Моральный облик Квита ярко представлен в ряде репортажей (со служебными машинами, земельными участками, декларациями и целым рядом других), которые подтерждают аморальность поступков и поведения руководителя МОН – Квита!

  • Що змінив Квіт у освіті за ці два роки?

    Як платили так і платять батьки за своїх дітей у школах. Невже Квіт не міг щось зробити за цей час з так званим «добровільним примусом». Це коли не питають, а ставлять перед фактом батьків. Наприклад, батьків 4-х і 7-х класів відправляють купувати «безкоштовні підручники».
    Вітчизняна безкоштовна школа щороку дорожчає і вже зараз забирає відчутну частину родинного бюджету. І якщо в селах та містечках щомісячні шкільні видатки це десятки гривень, то в мегаполісах рахунок іде на сотні, а часом і тисячі гривень. А Квіт щось «реформує»…

  • Відповім на питання: «Що змінив Квіт у освіті за ці два роки?»
    Цього року у 8-му класі вчаться за старими підручниками. Нових взагалі немає.
    Нормо проста – школи підручники від Міносвіти отримують за залишковим принципом. Книжок у середньому – одна на трьох учнів, тож і доводиться користуватися будь-чим.
    Ось за що дали орден Квіту !

  • Багато хто пов’язує публічну зневагу Квіта до провідного університету країни – НАУ, який в останні десять років твердо посідає перші позицію за рейтингами, з неприхованою (шаленою) заздрістю міністра до авіаційного.
    У Твітері та ФБ Квіту відповідали декілька разів що не слід заздрити, а требо своє власне робити. Не чує…Сумно…

Залишити коментар