“Молода команда Квіта” та їхній внесок у руйнування освіти.

“Молода команда Квіта”  – частина української інтелігенції, яка забула про національну свідомість, моральність та шанобливе ставлення до своєї землі. Даний феномен в історії руйнування культури й освіти неначе злий фенікс замаячив на обрії, нагадавши жахіття радянських часів.

Поява феномену чергової “молодої команди”, на цей раз Квіта, стало можливим через довірливість суспільства на хвилі Майдану, розвінчання  культу януковичів та інших потвор. Революція створила передумови для появи нового покоління талановитих управлінців, але її можливостями скористалися пройдисвіти.

Вони виступали не за оновлення суспільства, яке протестувало проти панівної задушливої атмосфери мракобісся, а за наповнення власних кишень під прикриттям революційних гасел.

Для них були і залишаються розмінною монетою ідеї  «боротьби за справжні культурні цінності, національну свободу, людську гідність українця».

Серед одіозних постатей цієї команди слід окремо зосередитись на Квіті, який через свою нікчемну внутрішню сутність та природну брехливість став своєрідним маяком, ідолом для своєї безпринципної «молодої команди».

Під впливом Квіта було зруйновано підвалини української освіти – вищої школи, професійно-технічної освіти, середньої школи, дитячих садочків, позашкільної освіти.

Діяльність Совсун вирізнялася особливою цинічною експериментальністю над вищою школою, пихатістю стосовно еліти освіти – професури, академіків, науковців загалом. Комплекс меншовартості недонавченого магістра довгих два роки дивував глупотою відкриттів «першої леді» Міністерства.

У пошуках шляхів «реформування» «молодою командою Квіта» було загублено для держави десятки тисяч талановитої творчої молоді, дезорієнтовано, поневічено морально. Відбувся відступ від основних канонів української незалежності, відбувся перехід у наступ на українську мрію і поступове її знищення.

Сигнал  надійшов від Квіта,  де в його хворобливій уяві народжувалися плани з брутального цькування представників освітньої галузі. Наклепи, роздача ярликів творчій інтелігенції для Квіта стало нормою для виправдання своєї безпорадності.

Засипаний брехнею НАУ…

Пофарбований підозрами ХНУРЕ…

Не наважуючись на пряму дискусію, тишком-нишком Квіт два роки виносить вердикт будь-якому вишу, що потрапляє в поле зору з подачі «молодої команди» : “Заборонити! Все заборонити! Припинити неподобство!”.

Останні два роки під керівництвом Квіта розгорнулася кампанія проти тих, хто на своїх плечах стримав,  виніс і, врешті-решт, зберіг систему освіти України  після набуття незалежності країною.

Хіба це реформи?

“Надмірну увагу” Квіт приділяє негативним явищам, виникнення яких по суті і сам стимулює.

Квіт розробляє «єзуїтський набір катувань» до непокірних вишів – від обливання брудом до звільнень з роботи. Такі, що в часи Януковича його «адміністративні заходи» здадуться ледь чутними, тихими погрозами.

Гоніння на «чужих» привели до того, що частина з них “переорієнтувалася”, ставши покірною Квітомасою, інші відійшли від освітянської  діяльності й зайнялися суто «зароблянням на хліб», але залишилися й такі, хто не відмовилися від своєї позиції і пішли на загострення стосунків із Квітом. Передусім останні вдалися до розповсюдження Правди про Квіта та його молодої команди. Через соціальні мережі іншими дозволеними шляхами, поширюючи Правду про Квіта.

Сьогодні, коли суспільство може з полегшенням зітхнути – Квіт пішов, а разом з ним, хоч і коротка за часом, але довга за своєю нестерпністю, пішла «епоха Квітовства», ми щиро вшановуємо всіх стійких борців  високо-людяної плеяди, по праву вшанованих повагою та любов’ю більшістю освітян. Ми їм кажемо:

«Приберемо разом непотріб і починаємо розбудовувати освіту – майбутнє України!»


Залишити коментар