«Можеш все на світі грабувати, сину. Можеш обкрадати навіть Батькіщину!»

kovtunets-i-grinevich

23 лютого 2017 року відбулася ще одна знакова подія в печальній історії рейдерського захоплення Національного авіаційного університету. Солом’янський районний суд міста Києва поновив на посаді виконувача обов’язків ректора університету Рімвідаса Хращевського. Квіт так коментував, у свій час, власне рішення про призначення Рімвідаса Вілімовича, —  фаховий, моральний, військовий, принциповий…

На добрі епітети екс-міністр освіти тоді не скупився. Але через два місяці традиційно, з фірменим почерком, заднім числом, двічі, з порушенням законодавства звільнив принципового полковника Хращевського  з посади в.о. ректора лише за те, що той не погодився віддати навчальні літаки з Державної льотної академії іншій установі та відмовився виконувати злочинні накази «бородянських» ставлеників Квіта щодо незаконного звільнення працівників, у першу чергу, з числа керівників інститутів та кафедр. Тобто, відмовився роби ти те, що «успішно» робить зараз Ісаєнко.

Дії екс-міністра Квіта були оскаржені в судовому порядку. І навіть найповільніший Солом’янський  суд міста Києва визнав накази Квіта про звільнення Хращевського незаконними, а відтак, зобов’язав МОН негайно поновити його на посаді виконувача обов’язків ректора університету з виплатою чималої компенсації за час вимушеного прогулу.

Солом’янський районний суд поновив Р.Хращевського на посаді виконуючого обов’язки ректора НАУ до заміщення вакантної посади ректора в УСТАНОВЛЕНОМУ ЗАКОНОМ ПОРЯДКУ!!!!!!!!!!!!!

А от з виконанням рішення суду Міністерство не поспішає з огляду, ймовірно, на «революційну чи політичну доцільність». Спочатку Квіт зневажливо «цвиркав» слиною в  бік Закону, тепер Гриневич повільно досліджує судові рішення на предмет їх відповідності уявним «компетентностям».

Усе це робиться на очах освітянської спільноти всієї країни. Освітяни працюють та, головне, студенти виховуються  в атмосфері ігнорування законодавства вищими посадови ми особами. Вони це бачать, вони співпереживають. І для них «реформа освіти» полягає не  стільки в  перевантаженості навчальних програм, скільки в  усвідомленні того, що Закону можна не дотримуватися, що не знання,  вміння та компетентності стануть їм у нагоді в дорослому житті, а необхідність урвати, розтоптати, збрехати та вкрасти як поведінкові домінанти, як модель «успішного громадянина» європейської держави в майбутньому. Перефразовуючи слова геніального поета, можна з болем констатувати виплекане нинішнім керівництво МОН гасло для молоді:

«Можеш все на світі грабувати, сину. Можеш обкрадати навіть Батькіщину!»

А й справді, можна вкрасти конституційне право на працю, вкрасти робоче місце, вкрасти у десятків родин право на  гідне життя,  звільнивши просто так  з  роботи, вкрасти надію на справедливість, вкрасти у студентів літаки, вкрасти в університету ліцеї, вкрасти інститути та факультети, вкрасти, вкрасти… І не боятися покарання!

Та рано чи пізно відповідальність наздожене. Переляк наростає, а злочини множаться — така атмосфера на  сьогодні в  керівництва МОН та в тимчасового керівництва університету. І провали в «реформуванні»,  і спроби вручну «порулити»  топовими вишами та й заробити на  цьому. Відсутність  командної професійної роботи  лише  посилює  хаос. Панує непрофесіоналізм, «шкурний» інтерес, хвороблива залежність від грантових ін’єкцій, суцільне боягузтво випадкових насправді в керівництві людей.

А якщо проаналізувати діяльність керівників з МОН і засланих ними в НАУ прохіндєїв, то за два неповних роки результатом маємо вщент розбалансоване управління одним із кращих університетів  держави. Колектив не дорахувався трьох інститутів, п’яти факультетів, авіакосмічного ліцею, професійного ліцею, недобору сотень іноземних студентів, тисяч студентів заочників, значне падіння кількості студентів стаціонару, звільнення понад сотні висококласних викладачів та працівників, призначення на посади людей з сумнівною репутацією та кримінальним минулим, втрата іміджу університету, різке зниження його позицій в найпопулярніших вітчизняних та світових рейтингах, рекордний хабар в.о. ректора Харченка, панування в колективі шайки пройдисвітів звідусіль, більшість яких не має жодного стосунку до вищої школи.

Цей сумний перелік можна продовжувати й далі. А заради  чого — запитаєте ви, міністри освіти топталися по Закону? Заради задоволення приватних потреб квітів, бадрудінових, майснерів,  шульгів, іванових,  ковтунців, ісаєнків і прочая, прочая, прочая. Кому — аеропорт бородянський піднімати треба чи сміттєзвалище завантажувати, кому —  на потоки сісти та «хатинки» будувати чи провадження кримінальні в прокуратурі закривати, кому —  кататися на  відпочинок з  сім’єю щоквартально чи авто міняти, кому — на університетські квартири претендувати. І  при цьому — вкрасти, вкрасти, вкрасти…

Занадто дорогу ціну заплатив колектив університету за глум, вчинений над ним «дядечками і тітоньками» з МОН.

Коли верстався номер.

Київський міський апеляційний суд 22 березня 2017 року, заслухавши  сторони (М.Кулика та НАУ) перейшов у письмове  провадження  щодо справи про призначення виконуючим  обов’язки ректора Національного університету Ісаєнка як таке, що здійснене з порушенням чинного законодавства. Таким чином, очікуємо ще одне рішення суду, яке, очевидно, остаточно делегітимізує Ісаєнка в нашому університеті.

Ау, МОН, може  досить  гратися?!  Може  вже пора дати колективу університету  законну можливість самому визначитися щодо особи ректора? Бо за невиконання рішень судів буде кримінальна відповідальність! Запитайте у Харченка. Досить красти в колективу право вибору!

Газета reider-nau

isayenko-zvilniti-vsih


Залишити коментар