Національний, колишній авіаційний, державної служби експериментальний навчальний заклад

sesion0504-11294dea2af50c82ff0433558a2ad70013713

«Ректор» Ісаєнко, якщо за щось береться, то з шизофренічною наполегливістю доводить все до остаточного «завершення». Він переконаний, що вдосконалює, а насправді доводить все до ідіотизму.

Вочевидь,  вплив дружини Ісаєнка Ірини на управління університетом дуже недооцінений і ризики, які він несе кожному членові колективу, насправді небезпечніші, ніж здається.

Мова йде про педалювання Ісаєнками не авіаційної складової, чи підвищення якості надання освітніх послуг, а про посилення адміністративної, іншими словами, незрозуміле заадміністровування усіх процесів.

Провідниками цієї тотальної бюрократизації виступають два соратники дружини Ісаєнка Ірини – Я.Жовнірчик і А.Михненко. два доктори наук з державного управління, які працювали з нею в системі держслужби, два начальники ключових в адміністративній ієрархії відділів.

Ці два старих клоуни (саме так їх називають в колективі, або «геронтологія») винайшли різновид тортури – особливий порядок підписів документів. Запитайте у тих, кому доводилося візувати будь який документ, навіть найпростіший, що вони відчували,  висиджуючи чи вистоюючи черги, щоб попасти до цих двох з дозволу сказати управлінців.

Ось, наприклад, один з наказів як зразок реалізації старечого маразму. Прочитайте.

Про внесення змін до Інструкції з діловодства в Національному авіаційному університеті.

  • Викласти абзац 1 підпункту 28.1.5 пункту 28.1 у такій редакції:

Ну і традиційно Ісаєнко залишає за собою контроль за  виконанням наказу.

nakaz

Крім суцільної забюрократизованості в наказі захована ще одна суттєва деталь. В переліку осіб, які візують документи, ви уже не знайдете представників органів студентського самоврядування.

Ісаєнко вирішив обійтися без них. Тобто, якщо він не визнає легітимності законно обраних керівників, які не захотіли бути ручними, то питання вирішується просто – забрати їх підписи з усіх документів. Немає  підпису –  немає людини,  немає людини – немає  проблеми.  А значить і передбачені ст. 40 Закону про вищу освіту кошти на розвиток студентського самоврядування також можна не давати студентам.

От так допомагають красти дитячі кошти Жовнірчик і Михненко.

Вони ще й примудряються між собою штовхатися хто з них вище на документі, хто головніший, хто після кого візує – чи Жовнірчик після Михненка, чи Михненко після Жовнірчика. Це одразу видає в них  професійних, але люстрованих чиновників.

Та біда ще й у тому, що до своїх відділів на пристойну зарплату вони набрали таких же люстрованих безробітних чинуш, які до вищої освіти не мають жодного стосунку.

Але для того, щоб показати свою потрібність колективу і кипучу діяльність,  вони нафантазовують документи, які складно сприймаються на кафедрах і професура тяжко дошуковується в них смислів.

Наприклад, складений деким Романом Ситником лист на ім’я завкафедр. У ньому він формулює доручення «провести самоаналіз та надати пропозиції щодо підвищення результативності діяльності кафедр університету в контексті надання якісних освітніх послуг, нарощування і збереження контингенту студентів за наступними складовими». Набір фраз. Без конкретики. Далі йде перелік складових і якщо заглибитися в кожну з них, то писати можна багато. Але що таке самоаналіз і які пропозиції слід надавати? Ніхто також не конкретизує.

Так само як по-різному можна сприймати словесну еквілібристику «Зазначені вище складові жодним чином не обмежують надання інших конструктивних рекомендацій і конкретних пропозицій».

lyst-myhnenko

З тексту зрозуміло, що Роман Ситник має таке ж відношення до науки чи навчального процесу, як Ісаєнко до авіації. Але завкафи цього не знають і ламають голову як протягом кількох днів надати інформацію, обсяг якої у випадку вдумливого підходу тягне на обсяг кількох дисертацій.

Та скільки ми б не писали пропозицій все впирається в фінансове та матеріальне забезпечення. А його немає, бо гроші вкрали ісаєнки, михненки, і новенькі ситники, які поки не второпають, що надані пропозиції навіть після скорочення та узагальнення ніким використовуватися за призначенням не будуть. Тому що головна задача покидьків – вкрасти, а не збудувати. І на зустрічі з завідувачами кафедр Ісаєнко жодним словом не обмовився про пропозиції, які мав би зібрати і надати йому Р.Ситник. Бо Ісаєнкові вони, даруйте, до дупи. Головне процес, а не результат.

Але показувати свою кончу потрібність необхідно. Тому й з’являються ідеї про проведення «квітневої стратегічної сесії», яка не що інше, як традиційна Міжнародна наукова конференція, приправлена іншими заходами. Про яку стратегію можна говорити, якщо на кафедрах поламані комп’ютери? Чи знає весільний генерал від освіти Рашкевич, що усіх людей,  яких він побачив у залі, зігнали на захід  силоміць,  під особистий підпис?

Сценарний план 9.04.2019

Але сама назва чого варта! А як вам план для «ректора», де як для високопосадової особи розписано все по хвилинах? А якими аргументами послуговувалися організатори, щоб включити до сценарного плану відкриття 17 (!) виступів? А як вам нові бланки з QR-кодом? Грошви на них викинули тьму, а смисл? Тепер як в супермаркеті заживемо, сито і по-богатому?

nakaz-1

Таким чином, зовсім не враховується специфіка університету особами, які просто працевлаштовані на пристойну зарплату і не мають до вищої освіти жодного стосунку. Ба більше! Вони на кожен свій глупий документ вимагають контролю його виконання, щотижневих і щомісячних звітів.

Викладачі змушені займатися не підготовкою лекцій, написанням статей,  монографій, а перепискою з жовнірчиками, михненками, ситниками. Цим «асам канцелярщини» байдуже, що їх непотрібна університету діяльність наносить непоправної шкоди освітньому процесу.

Концептуально влучною в цьому аспекті виглядає думка одного з патріархів університету: «Ідіот в першому корпусі спровокував ситуацію, коли не адміністрація працює на викладача, а викладач на адміністрацію. Гроші заробляють одні,  а тринькають інші».

Але це сторонні особи з державної служби з’явилися в університеті не просто так. Вони прийшли зі смислом. Вони допомогли пані Ірині Ісаєнко написати і захистити дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата наук з … державного управління. А її чоловік за це працевлаштував потрібних пенсіонерів Жовнірчика та Михненка, забезпечивши оклад у 30 – 40 тисяч гривень кожному, а також осіб, яких привели вже вони до університету і отримують за це зарплати, які в рази перевищують викладацькі. Тобто, дисертацію захистила дружина «ректора», а розраховується за  послугу колектив.

Спостерігаємо далі за дрейфом авіаційного в бік державної служби, екології, біології, філології…

Ісаєнки все рівно скоро чкурнуть в Канаду, а от що членам колективу робити з наслідками їх бурхливої «інноваційної діяльності»?


Залишити коментар