Невдала радикальна хірургія Квіта у системі освіти

«Реформу системи шкільної освіти в Україні Квіт вирішили розпочати з «чистки» малокомплектних шкіл. Мовляв, їх утримання економічно невигідне. А учнів старших класів хочуть відправити на навчання до міст, адже планувалося створення так званих опорних шкіл. Однак існує багато ризиків, що калька з американських hub-schools може не підійти для українських реалій».

132321

Наш герой «реформатор» зробив спробу перекреслити рівний доступ до освіти, проігнорувавши таким чином Основний Закон – Констиутцію.

У МОНі завзято стали переконуапти, що в межах певного району або територіальної громади має діяти один базовий шкільний заклад. Крім того вигадали, що це мусить бути модернізована школа з новітніми комп’ютерними класами, сучасними кабінетами фізики, хімії, біології, гарно обладнаними лабораторіями та спортзалами. Зрозуміло, гроші на все це повинні були впасти з неба, чи, менш ймовірно, повинні виділяти уряд та місцева влада. Крім останнього Квіт «налякав» всіх освітян залученням коштів від міжнародних організацій.

Роздуми фахівців, таких як І.Ликарчук Квіт записав у «середньовічне мракобісся», хоча думку фахівця все ж таки оприлюднимо: ««З одного боку, ми отримаємо елітарні заклади освіти, в яких навчатимуться в основному ті, хто зможе туди влаштуватися. Паралельно існуватимуть «другосортні» школи, про їх підтримку держава забуде. Опорні школи стануть своєрідними острівцями щастя на похмурому тлі українських реалій. Це не вирішить жодну з проблем української освіти, яких є дуже багато», – вважає Лікарчук.

Делегував Квіт повноваження з визначення опорних шкіл місцевому самоврядуванню. В який спосіб, за якими критеріями – не пояснив. Зрештою, чекати пояснень від людини, яка не розбирається в тих ідеях, які так часто кидав суспільству, годі. Не вперше. Але допоки освітянська спільнота розібралася, що «король голий», пройшло довгих два роки. Втрачених для освіти роки.

55_479

Можливо, не  з опорних шкіл починати, а з концепції реформування, яка мала б на меті підняти престиж професії вчителя, не менше, ніж поліцейського, підняти заробітну плату, а не залякувати суворими атестаціями. Коли вчитель виживає, він не може купити нову книжку, не може підписатися на журнал, не може дозволтит собі персональний комп’ютер.

Квіт запам’ятається освітянам як міністр втрачених можливостей, за керування якого вчителі, викладачі та науковці доведені до рівня жебракування. І чому варто було так чіплятися за крісло, щоб потім з ганьбою ріти – риторичне запитання. Відповідь в рівні моралі та відчуття відповідальності самого Квіта. А який рівень знань запропонує дітям вчитель-жебрак?

Гонитва за економією бюджетних коштів, яку Квіт виконав без осмислення того, які наслідки для держави матимуть його рішення, реально призвела до руйнування системи освіти в цілому. Механізм запущено. Мавр зробив свою справу. Мавр може піти. Але піти – дуже просто для Квіта та Совсун. Суспільство має вимагати притягнення до відповідальності цієї «грантоїдної парочки» за скоєне.

12

Насправді варіантів збереження без великих затрат системи освіти було і є багато. Варто лише вислухати поради людей знаючих, розумітися на методиках навчання, володіти елементарними базовими шкільними поняттями. Зрештою, хоча б один раз зайти до класу в якості вчителя. Але опускатися до такого рівня – не «рівень» Квіта. Якби ті кошти, які були бездарно розтринькані командою Квіта, використати на підтримку сільської школи, ефекту було б більше.

Достатньо проаналізувати вартість 1000 сільських автобусів, які не були закуплені минулого року, коштів на їх обслуговування, ремонт після експлуатації нашими дорогами, і потреб сільських шкіл, які Квіт збирався закрити. Цифри співмірні.

1

Держава в особі Квіта пішла надзвичайно примітивним шляхом економії – руйнації напрацьованого десятиліттями його попередниками. Вони також орієнтувалися на Європу, переймали закордонний досвід. Але «велич» Квіта у своїх власних очах не дозволила йому хоч раз замислитися самому, а не жити розумом армії недолугих, недосвідчених радників.

 


Залишити коментар