Ошыпка (п) резидента

Серіал бездарних авторів з Міносвіти про рейдерське захоплення Національного авіаційного університету триває. Вже кожному освітянину зрозумілий фінал, детально розкриті образи позитивних і негативних персонажів,  усі втомилися  від непрофесійної гри монівських режисерів, сценаристів та акторів, висміяні рейдери і їх покровителі. Але «продолжения банкета требует» міністр Гриневич і її зам Ковтунець.

isayenko-nau

Саме вона дала старт п’ятому сезону «Рейдерських Ігор в НАУ». Він виявився найтрагікомічнішим. Лілія Гриневич, замість того, щоб виконати рішення створеної нею Комісії та призначити, нарешті, вибори, вона призначає, всупереч Закону, виконуючим обов’язки ректора авіаційного університету людину «зі сторони», глистознавця Володимира Ісаєнка.

Правові колізії в університеті загострилися ще більше, університет все глибше занурюється в управлінський хаос, колектив прагне позбутися зайд. Збільшилася і кількість судових позовів до Міністра Гриневич. Рейдери знову загнані в глухий кут, логічним виходом з якого є винятково оголошення виборів ректора.

Без керівника університет може працювати лише 3 місяці, тим часом як незаконно призначеному Ісаєнку Лілія Михайлівна з якогось дива дала фору вже у півроку, за які він вже встиг «зачистити» десятки співробітників університету і завести своїх.

Підлість Ісаєнка давно відома в університеті, нею нікого не здивуєш. Але відверта аморальність Міністра Гриневич неприємно вразила. Така цинічна зацікавленість університету з боку Гриневич, Ковтунця та інших осіб, які немають жодного стосунку до університету, логічно має стати предметом пильної уваги детективів НАБУ.

Усвідомлюючи те,  що  колектив не сприйняв посадженого блазня, Міністр вирішила не тільки максимально відтермінувати вибори. Вона повністю віддала на поталу Ковтунцю НАУ і ледь не пропустила аферу з незаконним внесенням до Статуту університету змін — переназвати керівника університету з «ректора» на «президента».  Бо  дуже Ісаєнко  боїться повернення на посаду виконуючого обов’язки ректора Рімвідаса Хращевського за рішенням суду.

І так би й сталося, якби свідомі працівники Міносвіти, які не бажають постійно порушувати Закон,  не поінформували окремих працівників університету про підпільну аферу.

Оприлюднення злочинної змови Ковтунця Ісаєнка змусило Лілію Гриневич втрутитися і дати доручення юристам Міносвіти привести Статут у відповідність до чинного законодавства. Міністр після цього випадку, кажуть, глибоко замислилася над ризиками для неї особисто, які несуть приватні забаганки її першого заступника.

Так була зірвана «президентська» афера, так як і усі інші, за допомогою яких Ісаєнко «сотоварищи» мостить собі дорогу до ректорства. Та злочинне, таємне, підступне  — погані помічники. І в колективі почали усвідомлювати ризики «правління» Ісаєнка.

За його злочинним прагненням стати «президентом», автоматично ставали віце-президентами пройдисвіти майснери,  шульги… І  директори інститутів автоматично мали стати «президентами» нижчого рівня. Це з одного боку лестить самолюбству, а  з  іншого виштовхує колег на конкурс. І не факт, що всі після нього залишилися б на посаді.

Хибний  шлях — хибні перспективи. Помилився «президент» у примітивній спробі ошукати колектив. Бо який рівень мислення, такий і результат.

Газета reider-nau


Залишити коментар