Печальний флешмоб

Лип.28.2018. / 1 коментар

Останнім часом в соцмережах сміливіші викладають фото своїх трудових книжок на тлі головного корпусу НАУ. Це символізує закінчення їх трудової кар’єри в університеті. Люди, які віддали колективу 10, 20, 30…50 років, змушені під впливом спровокованих керівництвом обставин шукати інше місце роботи.

Йдуть кращі. Мотив – «у цьому дебілізмі працювати неможливо». З квітня по липень включно звільнилося понад 400 (!) викладачів та співробітників університету. Такої плинності кадрів колектив ще не бачив. А всього за два роки злочинної каденції «мачачучецкого мэнэжэра» університет залишило з різних причин понад 700 осіб. Аналіз «кадрового перевороту» буде здійснено одразу після звільнення колективу від «ректора» Ісаєнка. Будуть також оприлюднені факти усіх фінансових злочинів.

Отже, плинність кадрів за два роки склала майже 30%. При середньо допустимому показникові лише 3%. «Менеджер» Ісаєнко не усвідомлює, що ця цифра означає повну відсутність його фаховості.  Та студент третього курсу спеціальності «менеджмент» скаже, що такий відсоток є ознакою глибокої кризи організації.

Наш університет у цьому аспекті є хрестоматійним прикладом. Будь-яку установу, яку очолює керівник, що не має відповідної фахової кваліфікації, або призначений з порушенням чинного законодавства, чекає занепад. Характерними ознаками цього процесу є.

Нераціональне використання коштів, а у випадку з НАУ – свідоме вимивання сотень мільйонів гривень спецфонду, які йдуть не на вдосконалення матеріально-технічної бази і підвищення якості навчального процесу, а на власне збагачення адміністративної верхівки.

Внаслідок цього спостерігаємо відсутність коштів на матеріальне стимулювання кращих працівників. Надбавки і премії – лише для адміністрації та наближених. Викладач настільки безпорадний перед правовим свавіллям, що навіть у випадку, коли вчена рада проголосувала за три-, п’ятирічний термін конкурсу, дурник, який володіє гербовою печаткою, може підписати контракт лише на рік. Ясна річ, з метою впливу на «слухняність» викладача.

Через це падає ініціатива, а відтак якість роботи науковців, викладачів, співробітників, що у свою чергу призводить до низької якості освітньої послуги, яку надає університет. Підвищення ціни за навчання орієнтовно на 15-20% не може покрити дефіциту фахових кадрів та застарілої матеріально-технічної бази кафедр. Кошти підуть на латання кошторисної дірки від зменшення кількості абітурієнтів.

Через нефахове управління – багато браку в роботі. Не секрет, що студенти перестали ходити на заняття, а викладачі на роботу. На це можна закривати очі, але факт від цього не зникає. У навчальний час у корпусах пусто.

Умови праці викладачів погіршуються з кожним роком. Страх втратити навіть таку низькооплачувану роботу при тотальному безробітті – єдина мотивація триматися за неї. Та на сьогодні навряд чи залишилися викладачі та співробітники, які не замислювалися над тим, щоб звільнитися. Кадрове ядро, що формувалося десятиліттями і яке вивело університет на лідируючі позиції у галузі – системно знищується.

Суцільна недовіра до керівництва, його закритість від колективу призводить до того, що керівництво підлеглими сприймається як ворог. Тиха ненависть щомиті може перерости у відкрите протистояння. Це правда. Так само як і факт, що Ісаєнко вагається, чи проводити щорічну традиційну зустріч з колективом. Вона може перерости у величезний скандал, який важко буде погасити навіть присутністю Ковтунця, Шарова чи Андрієвського.

Колектив перестав бути єдиною командою. Це ще одна ознака занепаду. Сформувалася система: одні заробляють – інші тратять. При чому тих, хто тратить – жалюгідна купка. Єдина їх перевага – адмінресурс і формування атмосфери страху в колективі.

Недовіра посилюється і в середині «адміністративної команди». Звільнені Лапутько, Шишов, Верес, які безпосередньо здійснювали фальсифікацію під час виборів. Верес, цей «спонсор Студвесни» і знаний «меценат» зганьбив добре ім’я своєї мами і занапастив свою біографію.

Читайте також матеріал:
З грязі – в князі. Верес начальник відділу оренди НАУ
Эпитафия в прозе по начальнику юротдела, или Лапутько капут!

Ісаєнко намагається позбутися подільників, щоб вони не нагадували йому про «неоціненну послугу». Варто у цьому сенсі проінформувати колектив, що цілком може статися так, що скоро усіх, причетних до фальсифікацій, патріотично налаштовані громадські активісти копняками можуть загнати до правоохоронців для явки з повинною. Відсутність фальсифікаторів виборів ректора у списках працівників НАУ не означає, що про них забудуть.

Недовіра виявляється і у тому, що Ісаєнко затребував усі накази та розпорядження, які за його відсутності підписав т.в.о. ректора Гуманян. А у ву28зькому колі Ісаєнко відверто називає прізвища осіб, які зайдуть на посади Гудманяна та Запорожця. «Ректор» коментує це так: «Здали старих – здадуть і мене». Йому важко в цьому заперечити. А прізвища наступників проректорів-фальсифікаторів будуть оприлюднені.

Ще одним фактом суцільної недовіри в середині «ректорату» є те, що, наприклад, проректор Харченко миттєво з’являється на вимогу Ісаєнка, але завжди потім чекає у приймальні, іноді по кілька годин, поки «ректор» вирішує «державні питання». Але це навіть не недовіра, а відверта зневага до ветерана рейдерського руху. Харченко відповідає за святкування ювілею. Але коштів на саме святкування немає. Про це було сказано на абсолютно бездарній нараді, яку проводив Ісаєнко 26 липня цього року. Скоріше за все мова йде про штучне створення обставин, які призведуть до звільнення Харченка ще до рішення суду.

Колектив продовжує наповнюватися людьми «з вулиці». Сотні запрошених Ісаєнком з університету імені Драгоманова вже стали «авіаторами». Може й непогані люди і добрі фахівці, але ніхто не зважає на профіль закладу та факт насильницького та незаконного утворення вакансій під цих людей. Та останнім часом відкрилися «шлюзи» для «фахівців» з іншого ЗВО – Академії державного управління при Президентові України. Слідом за одіозним Ярославом Жовнірчиком, який прийшов з НАДУ, і встиг сфальсифікувати результати першого туру виборів на дільниці у Кропивницькому, новим помічником «ректора» став дехто Вакулік Михайло Іванович, який також працював у НАДУ, і якого спочатку не могли ідентифікувати, а говорили «таке миршавеньке». Але він дуже скоро почав приводити інших людей з того ж таки НАДУ.

Факт приходу в НАУ десятків людей з Академії держуправління міг би залишитися непоміченим, якби не та обставина, що цей потік організовує дружина «ректора» Ісаєнка Ірина, яка після виходу на пенсію трудиться у цьому виші. Такий «сімейний підряд» у кадровому питанні гідний того, щоб поінформувати колектив про реальну спробу перетворити НАУ на кишеньковий сімейний університет родини Ісаєнків. Фінансово ця рейдерська родина уже два роки перебуває на повному матеріальному утриманні колективу університету – від цілодобової охорони, службового авто, що обслуговує родину, закордонні та внутрішні вояжі подружжя за рахунок університету та захмарні виплати.

Таким чином, перетворення вузу на фактично приватний сімейний заклад також свідчить про вкрай негативну тенденцію розвитку університету. Адже не завжди особиста відданість є синонімом фаховості. А саме принцип «особистої відданості» ліг в основу кадрових призначень «ректора» Ісаєнка. Нічого ганебнішого для колективу за безтолкового керівника підрозділу годі й придумати. Та саме така «управлінська вертикаль» вибудувана в університеті за два роки.

Станом на сьогодні утворена Ісаєнком комісія з реорганізації передбачає утворення нових факультетів та кафедр під запрошених ззовні, що також посилить кадрову кризу в колективі.

Намагання родини Ісаєнків ще більше збагатитися підтримує один з найближчих соратників сім’ї – Сізіков, штатний «борець з корупцією», який наполягає на тому, щоб оренда університетських приміщень здійснювалася без участі Фонду держмайна, а напряму в касу університету, що насправді означає в кишеню Ісаєнків. Саме Сізіков, як колишній працівник правоохоронних органів доклав чимало зусиль для того, щоб «відмазати» Ісаєнка від криміналу за продаж ліцензій для приватних вищих навчальних закладів у 90-х роках.

sizikov-a

Читайте також матеріал: Сизиков труд

Про цього «унікума з органів» редакція продовжить інформувати колектив, особливо про його унікальну послугу одному з колишніх керівників держави – підроблений офіційний документ, що стало підставою для отримання ним генеральських погон.

Правове свавілля та кадровий переворот в університеті має конкретні прізвища – Андрієвський, Ковтунець і, віднедавна Кубів.

andrievskiy-3

Перший – відомий бізнесмен http://srochno.info/news/xitryj-syn-razvedchika-delo-dmitriya-andrievskogo/ , який нажив свої статки винятково на київському міському та державному бюджеті. Саме він є автором проекту «Ісаєнка – на трон». Аргументом для підтримки цієї злочинної ідеї стало те, що Андрієвський у високих кабінетах гарантує 100% підтримку діючій владі на виборах наступного року. Але після знущання над колективом НАУ така політична підтримка видається дуже примарною. Все більшій кількості виборців відкриваються очі на особу професійного політичного перебіжчика Андрієвського   https://skelet-info.org/dmitrij-andrievskij-millioner-deribanshhik-iz-specsluzhb-chast-1/ .

Перший заступник міністра освіти Ковтунець – відомий корупціонер. Він нахабно заробляє на можливостях, які дає йому його посада. До сфери його комерційних інтересів входить не тільки НАУ, але й інші університети держави, в яких є земельні та матеріальні ресурси. На сьогодні про це редакцією готується розлогий матеріал.

Перший віце-прем’єр Кубів лише недавно приєднався до цієї злочинної групи, тому маємо надію, що не зовсім розібрався в яку халепу втрапив.

Читайте також матеріал: Про хорошу міну при поганій грі

Таким чином, «кадрова революція» в НАУ свідомо спровокована конкретною групою високопоставлених осіб з метою власної наживи та руйнування топового навчального закладу. А до долі університету, локальних трагедій сотень людей, їх скалічених життів ділкам від освіти байдуже.

Але усьому настає кінець…

 

 


Коментар 1 Додати коментар

  • А что вы хотите от Нацы-анального университета? Анал – самое любимое место общения лизоблюдов глиста! Они его так зализывают, что глист страдает ооооочень сильными запорами. Ну, а потом приходиться ставить шестиведерную клизмы и, как результат, канализация царственного корпуса забивается. И здесь нескладуха.

    А ещё эта тварь очень прожорливая и – результат тот же: Опять сральник забился!!!!!!

    Естественно, нормальным людям в такой атмосфере жить тяжело. Вонь от дел глистовой команды разноситься далеко по просторам нашей страны и даже дальнего зарубежья. Всех тошнит от етого дерьма.

    Проще заткнуть нос и просто уйти ( не права – такие решения нормальному человеку даются сложно: силы и знания были вложены большие)…

    А не лучше ли вызвать команду ассенизаторов, провести дезинфекцию и совместными усилиями навести порядок в универе!!! Этот вариант мне нравиться больше, а вам???

Залишити коментар