Перший закон Паркінсона

92d48dcf2d2f8a798447b

З точки зору парадоксально-гумористичної здорової думки Сіріл Н. Паркінсон аналізував бюрократичний апарат Британської імперії. Цей аналіз знадобиться, безперечно, і нам. Щоб не заморочувати один одному голову, одразу перейдемо до суті. До першого закону Паркінсона – «Робота заповнює час, який відведений на неї» (“The Economist” Лондон, 1955 р.).

Аксіоматично-однозначний висновок з якого напрошується сам по собі: «Чисельність будь-якого адміністративного апарата збільшується на певний відсоток незалежно від необхідного обсягу роботи (якщо така взагалі є)».

Або ж: «Чиновник множить підлеглих, але не суперників», – «Чиновники працюють один на одного».

Зупинимося на цьому. Дійсно, начальник відділу, у якого один підлеглий, буде обов’язково вимагати ще одного-двох. І не тому, що це необхідно, виходячи з обсягу і складності роботи, а й тому, що один обов’язково буде суперником, намагатиметься зайняти його місце (посаду), а два – будуть чубитися поміж собою, сприяючи цим «просуванню» начальника…

Але спочатку дві знамениті таблички, з яких, по суті, і розпочалося монументальне дослідження С. Паркінсона.

Паркінсон завважив, що в 1914 р. на Британському Флоті служило 146 000 моряків, 3 249 чиновників і 57 000 докерів. У 1928 році – моряків стало 100 000, докерів 62 439, а чиновників  – 4 558. Число великих військових суден зменшилося з 62 до 20, а в Адміралтействі (морському міністерстві) служило уже не 2 000, а 3 569 чиновників.

Об’єкт Рік Зміна чисельності, %
1914 1928
Великі кораблі 62 20 -67,74
Військові моряки 146 000 10 000 -31,5
Докери 57 000 62 439 + 9,54
Портові службовці 3 249 4 558 + 40,28
Адміралтейські службовці 2 000 3 569 + 78,45

Наступна табличка характеризує ріст штату Міністерства колоній у той час, коли Британська імперія розпадалася і втрачала свої колонії з року в рік.

Рік                                       1935          1939          1943          1947          1954
Штат Міністерства          372           450            817           1139           1661

 

 

Не треба бути великим аналітиком, щоб зрозуміти всю парадоксально-викривальну суть цих процесів.

Ви можете закинути, мовляв, коли це було…. Але у бюрократично-паразитарної машини за майже 100 років нічого не змінилося. Погляньмо відсторонено (хоча нам, учасникам цих подій, це буде дуже важко зробити) на процеси, які відбуваються в НАУ.

 

  2005 2018 2020  
Кількість студентів(разом із заочниками) 24 500 23 000 14 200 – 42%
Кількість науково- педагогічних 1 910 1 872 1 520 – 20%
Університетські службовці (без виробничих підрозділів РСУ, служби головного механіка тощо) 1 000 1 000 1450 + 30%

 

Єдина відмінність: найбільше постраждали докери (викладачі)!

Також завважимо, що зростанню кількості службовців університету сприяло як значне збільшення за останні роки кількості відділів і служб (здебільшого карального і контролюючого спрямування), так і їх персонального складу. Якщо п’ятнадцять років тому у відділі в середньому  працювало (окрім навчального і бухгалтерії) 3-5 фахівців, то на сьогодні – 5-12! Тільки «тьма-тьмущая» радників, помічників, охоронців, водіїв, «підтиральників» «ректора» – понад 20!

Врахуймо також, що таке зростання «найманців» відбулося за рахунок непотребу із університету ім. Драгоманова (нормальних, працездатних жоден керівник не відпустить!). Плюс родичі та друзі «токсичного ректора». І це лише початок!

А якщо виходити з того, що найманий «робітник» завжди копіює «наймача» – то виходить, що і в Міністерстві автоматично складається подібна ситуація! Тільки їм там, «небожителям», не до нас. На жаль… А може бути і слава Богу, виходячи з їх кваліфікації!!!

До чого призводить така кадрова вакханалія, видно з ситуації,яка склалася, зокрема, на Факультеті лінгвістики та соціальних комунікацій. Людина зі здоровим глуздом не може її сприйняти адекватно, тому тимчасово перетворимо її на сон. На сон декана факультету проф. Ягодзінського…

Якось під час пандемії короновірусу проф. Ягодзінському приснився дивний сон…

Збори. В залі стомлені, знервовані, змучені негараздами викладачі ФЛСК (переважно жінки)…

Заслуховується звіт декана (бога) факультету проф.. Ягодзінського. Хоча «заслуховується» – то вже занадто сказано. В залі гамір, перегукування, а в задніх рядах ще й відверта лайка.

Зрозумівши безперспективність продовження заходу у такому дусі і розуміючи загрозу його зриву, головуючий квапливо обриває доповідь (зовсім не у гречній формі, самому набридло славовихваляння самого себе доповідачем) і переходить до пропозицій.

Краще б він цього не робив!

Гамір переріс у ґвалт розлюченого натовпу. Лейтмотив один: «затрахав» (вибачайте, передаємо дослівно) замучив  безліччю безглуздих завдань і погроз. Фельдфебель царської армії, та й годі. Вислужитися і доповісти завчасно! Словом, з деяких випадкових слів, які інколи проривалися через ґвалт, вимальовувалася постать недалекого, примітивного, нарцисоподібного дрібненького чоловічка (а куди ж подінешся, усі копіюють «ректорат»!)

– Пропозиції! – надривався Голова,  у розпачі піднімаючи руки до стелі.

Зрештою, через натовп (вірніше, через кордон поодиноких чоловіків, які груддю захищали свого лідера) прорвалася маленького зросту тендітна білявка.

– У мене вдома діти, одні з короновірусом борються, а ви тут цирк влаштували!

Головуючий: – «Кажіть свої пропозиції і йдіть куди хочете!»

– Руки-ноги відірвати, – спересердя кинула білявка, і миттєво зникла.

Тут, завваживши, що подругу відпустили, до столу президії прорвалися ще декілька педагогів…

«Їй можна, а нам ні!» – хором заволали вони і швиденько, поки їх не випередили, надали категоричну пропозицію…

– Кастр…ти! – і ці теж випарувалися.

Голова, розгубившись, забувши, на якому він світі і злякавшись можливих більш радикальних пропозицій, несподівано для себе (і що дивно, в абсолютній тиші, яка раптово запанувала у залі, видав):

– Заспокойтеся! Ради Бога! Це уже за вас від природи Богом зроблено, якщо він так знущається над жінками! Давайте, думайте над іншим.

І тут, знову ж таки в абсолютній тиші, з задніх рядів пролунав впевнений гучний (викладачка зі стажем!) чіткий чистий голос:

– Пропозицій більше немає! Голосуємо!

Ліс рук ще тільки-но піднімається, як наш герой, завиваючи, вискочив із ліжка…

 

P.S. Шановні декани Національного авіаційного університету! Сприйміть, будь-ласка, сон професора Ягодзінського як своєрідний нормативний документ СМЯ НАУ: «Пам’ятка декану при виконанні вкрай безглуздих і безкінечних вказівок (розпоряджень) ректорату НАУ на чолі з доктором біологічних наук проф. Ісаєнком».

Щасти Вам!

 


Залишити коментар