Про три конверти для Міністра Квіта

Січ.27.2016. / Коментарів: 4

Вступ

Зустрічаються два керівники: один – звільнений з посади, другий – щойно призначений на цю посаду. Звільнений вітає свого наступника, передає йому три конверти і каже: «Ось три конверти з моїми рекомендаціями та побажаннями Вам як керівнику, моєму наступнику. Коли у Вас почнуться проблеми по роботі, то раджу розкрити конверт номер один і зробити все, що там написано. У Вас з’явиться передишка і можливість виправити  ситуацію. Якщо через певний час ці проблеми не зникнуть і з’являться нові, то розкрийте конверт номер два і зробіть так, як я там рекомендую. У Вас знов буде час і можливість для вирішення проблемних питань. Якщо ж Вам так і не вдасться виправити ситуацію і вона погіршиться настільки, що керівництво буде висловлювати своє невдоволення Вами як керівником, то раджу розкрити конверт номер три і виконати мою третю, останню рекомендацію». Потиснули вони один одному руки і розсталися.

Основна частина

Сергій Квіт був призначений на посаду Міністра освіти і науки України на хвилі Майдану під гаслом проведення реформ. Ця подія, судячи з усього, була йому дуже в нагоді, і він скористався нею, як кажуть у таких випадках, на всі сто відсотків. Адже у квітні 2014 року у Квіта закінчувався термін перебування на посаді президента Києво-Могилянської академії і ймовірність завершення перебування його на цій посаді була дуже великою.

Отже, Сергій Квіт був призначений Міністром під гаслом проведення реформ в освіті. Проте освітню спільноту відразу насторожила незрозуміла і, навіть, образлива для багатьох освітян кадрова політика новоспеченого Міністра. Адже на посаду першого заступника Міністра була призначена молода жінка лише з дипломом магістра Інна Совсун, один із засновників та керівник мало кому відомого «Центру дослідження суспільства», а на посаду заступника Міністра – керівника апарату призначений бізнесмен Олег Дерев’янко, причому, без досвіду у нього апаратної роботи та без знання галузі освіти як такої, бо ніколи в ній не працював.

Час пішов і невдовзі з’ясувалося, що фактичним керівником Міністерства освіти і науки є Інна Совсун, яка і стала визначати життєдіяльність системи освіти всієї країни. А згодом стало зрозумілим багато чого такого, раніше незрозумілого, зокрема, що це будуть за «реформи», хто їх буде ініціювати, продукувати та впроваджувати в життя (Квіт?! Совсун?! Дерев’янко?!) та яку ціну заплатить суспільство за наслідки дій цих «реформаторів».

До речі, Єгор Стадний, керівник освітніх програм «Центру дослідження суспільства», незмінний спікер та експерт майже на всіх освітніх форумах останніх півтора року, є не лише колегою Інни Совсун по цьому Центру, а й одним із майже 30 радників Міністра Квіта.

Наявний досвід «реформ» у різних галузях нашої держави демонструє багато прикладів, коли реформаторські процеси для певних посадових осіб, наділених владою, є не перетвореннями, які випливають із щирого прагнення та намірів принести благо суспільству та спрямовані саме на це, а лише маскувальною ширмою для «розпилу» бюджетних коштів, «віджиму» активів, рейдерських захоплень підприємств, організацій і установ та їх «дерибану», задоволення тих чи інших особистих амбіцій, отримання бажаних посад, знищення конкурентів тощо.

Дуже швидко з’ясувалося, що практично весь перелічений вище набір дій псевдореформаторів взятий на озброєння і Міністром Квітом. Тим більше, що у нього вже був до того часу значний досвід у сфері подібної «діяльності», який, ймовірно, ще буде досліджений певними органами.

Зокрема, це і обставини створення паном Квітом і Ко у 2012 році приватного Bionic University на базі інфраструктури Києво-Могилянської академії, незаконного відчуження земельної ділянки під будівництво сумнозвісного Bionic Hill, яка з величезним скандалом все таки була повернута назад києвській громаді рішенням Київради, афера з квартирами в побудованому на теріторії цієї академії житловому будинку тощо.

Презентуючи себе «великим» реформатором, Сергій Квіт, напевно, повинен був би, приходячи на посаду Міністра, не займатись популізмом, а в якості дуже важливого першого кроку розробити дієву концепцію розвитку вітчизняної освіти на найближчі, скажімо, десять років, обговорити її попередньо з освітянською спільнотою і прийняти в установленому порядку. І лише після цього розробляти необхідну нормативно-правову базу (закони, постанови, накази тощо) для всіх її видів, причому, починаючи від дошкільної освіти і завершуючи вищою, але аж ніяк не навпаки.

Зрозуміло, що це – серйозна аналітична, інтелектуальна робота. І виконувати її повинні професіонали, які мають відповідний досвід теоретичної та практичної освітянської діяльності і професійного розуміння всіх освітніх процесів. Але Міністр Квіт знайшов собі інших «професіоналів» і можна з одного разу здогадатися де? Правильно, в «Центрі дослідження суспільства» імені Інни Совсун.

А поки «грантососи-професіонали» із цього Центру «ліпили» якусь подібність зазначеної концепції, Сергій Квіт (Інна Совсун) поділив усі вищі  навчальні заклади на «своїх» та на «чужих». «Своїм» – відповідні обсяги фінансування, державного замовлення на підготовку фахівців, «чужим» – за залишковим принципом.

Зокрема, один з найпрестижніших вищих навчальних закладів України – Національний авіаційний університет, взагалі не отримав державне замовлення за 9 найбільш конкурентними на ринку освітніх послуг напрямами підготовки бакалаврів: журналістика, правознавство, психологія та за іншими. І це при тому, що підготовка фахівців за цими напрямами має авіаційну спрямованість, а якість їх підготовки не викликає сумніву, що підтвердив високий конкурс серед вступників, а також те, що, навіть, в умовах відсутності державного замовлення університет набрав на навчання за кожним з цих напрямів по декілька навчальних груп студентів-контрактників. Така ж «доля» із державним замовленням спіткала і деякі інші «не свої» вищі навчальні заклади.

Почалися неприємні для Міністра розмови в освітянському середовищі та в засобах масової інформації про його некомпетентність, про відстороненість від прийняття управлінських рішень, що сприймалося дуже хворобливо. «Концепція розвитку освіти» також залишалася десь за обрієм. Не допоміг Сергію Квіту і Закон «Про вищу освіту», розроблений робочою групою під керівництвом ректора НТУУ «КПІ» Михайла Згуровського і прийнятий Верховною Радою 1 липня 2014 року. Адже для його імплементації необхідно було організувати розроблення близько 40 нормативно-правових актів, а хто це буде організовувати та розробляти? Адже не «поталанило» Міністру Квіту ані з українською освітянською спільнотою, ані з працівниками Міністерства освіти і науки, які, на його думку, «заважали» проводити йому реформи.

І ось тоді, восени 2014 року Міністр Квіт, ймовірно, розкрив конверт номер один і прочитав рекомендацію: «Звинувачуйте у всіх своїх недоліках та «проколах» мене, свого попередника». Що він і розпочав робити ще більш інтенсивно, ніж до того. Адже нищивні звинувачення в бік попередника звучали від нього із самого початку перебування на посаді Міністра, так би мовити, превентивно.

Настав 2015 рік. «Концепція розвитку освіти» так і не з’явилася, нормативно-правова база з імплементації Закону «Про вищу освіту» також. Але ж працює «робоча група» з розроблення нового переліку спеціальностей підготовки фахівців, причому, «в поте лица своего»! Правда є один делікатний момент: ця «робоча група», до складу якої «записані» шановні, знані в державі фахівці з освітніх проблем, чогось не збирається, а перелік розробляє, як виявилося, Інна Совсун «со товарищи». Стало зрозумілим, що це буде за перелік.

Так воно і вийшло. Нищівну оцінку «розробленому» під фактичним керівництвом Інни Совсун переліку дав ректор НТУУ «КПІ» Михайло Згуровський. Адже з переліку випали цілі групи базових технічних спеціальностей, які визначають життєдіяльність держави. Про їх існування «реформатори» навіть не здогадувалися. Так і не встигли «реформатори» підготувати цей перелік до вступної кампанії і набір студентів на навчання у 2015 році, в порушення Закону «Про вищу освіту», відбувся за старими напрямами та спеціальностями за «накатаною» схемою поділу вищих навчальних закладів на «своїх» і «чужих».

А час йшов. І знов запитання: де реальні, викликані життям, реформи? Нарешті на одному з освітянських форумів з великою помпою була презентована «Концепція розвитку освіти на 2015-2025 роки», розроблена так званою Стратегічною дорадчою групою «Освіта» при МОН, пов’язаною з Центром імені Інни Совсун.

Аналіз цієї Концепції показав, що вона становить собою звичайнісіньку компіляцію висмикнутих з освітніх систем різних країн варіантів підходів до їх функціонування, які автори документу намагаються прищепити українському суспільству, навіть не замислюючись над кардинальними відмінностями у світогляді та способі життя різних народів. Зрозуміло, що розрекламована Концепція була не сприйнята ані фахівцями, ані освітянською спільнотою і відторгнута. І довелося пану Міністру, як ні в чому не бувало, тихесенько поховати її в надрах МОН, уникнувши скандалу та відповідальності.

Нарешті, з’явився і давно анонсований Міністром проект Закону «Про освіту». Але він був підданий такій різькій критиці як з боку фахівців у сфері освітніх проблем, так і с боку освітянської спільноти, що його дуже швидко відправили на доопрацювання. Адже він з подачі «реформатора» Квіта фактично був спрямований на остаточне знищення української освіти.

Але справжній грім Міністр Квіт почув, коли прокуратурою були виявлені системні порушення в діяльності Українського Центру оцінювання якості освіти і  порушена карна справа щодо зловживань в системі зовнішнього незалежного оцінювання, підпорядкованій йому безпосередньо, яка, як виявилося, зовсім не незалежна, а ручна. І Квіт зрозумів, що тут запахло не просто відставкою, але й «посадкою».

Він розкрив конверт номер два с рекомендацією: «Обіцяйте виправити ситуацію» і пішов в день Уряду на трибуну Верховної Ради. О, це був виступ! Усім виступам – виступ! Це треба було почути, які тільки «молочні ріки та кисільні береги» Міністр не обіцяв з трибуни! Причому, обіцяв усім. І, що дивно, йому повірили…

Проте практично відразу з’ясувалося, що школярі 4 та 7 класів не забезпечені підручниками, що Міністр Квіт «провалив» цю важливу, повністю профінансовану, державну програму. До речі, в школах розпочалося вже друге півріччя, а підручників немає до цього часу і не відомо, коли вони будуть. Тепер вже говорять і про «зрив» Квітом виготовлення підручників для майбутніх 5 та 8 класів.

І, нарешті, «венец» діянь Квіта на посаді Міністра: сплановане їм та реалізоване разом із поплічниками – власником сміттєзвалища в Бородянці Бадрудіновим та особою без певних занять та з певними особливостями в поведінці таким собі Майснером, рейдерське захоплення Національного авіаційного університету.

Про цю сумну та трагічну подію в житті університету є вже багато матеріалів, розміщених в соціальних мережах, в різноманітних засобах масової інформації, зокрема, на сайті www.reider-nau.com.

Можна по різному ставитися до «яєчного замаху» на Міністра Квіта, який відбувся під час його утаємниченого візиту до Національного авіаційного університету 21 січня 2015 року. Можна, звісно, сказати, що Міністр, яким би він не був, є Міністр. Але, напевно, треба погодитися і з такою постановкою питання: хіба це – Міністр, якщо він як злодій таємно, «обхідними стежками», пробирається разом з пройдисвітами по університету, щоб уникнути небажаної зустрічі з працівниками або студентами і не почути їхню думку щодо своєї ролі в брудних діях, спрямованих на знищення одного з найкращих вищих навчальних закладів України?

Ветерани університету згадують, що у передвоєнні роки університет (тоді – Київський авіаційний інститут) за видатний внесок у підвищення обороноздатності країни та високий рівень патріотичного виховання молоді завоював почесне найменування тих років «Фортеця оборони».

Якби така відзнака існувала і в наші дні, впевнений, колектив Національного авіаційного університету (викладачі, студенти, інші працівники) знов би її отримав. Адже Міністру Квіту разом з іншими рейдерами не вдалося і не вдасться «зламати» «Фортецю оборони» – колектив університету. Він крок за кроком відстоює свої права і переможе!

Прямим підтвердженням цієї думки є те, що в колективі практично не знайшлося колабораціоністів. Їх можна перелічити на пальцях однієї руки і хай вони живуть. Адже ці люди вже самі себе покарали, віддавши свою душу дияволу, хоча, можливо, поки що і не здогадуються про це. Перефразовуючи відому східну мудрість, а караван (Національний авіаційний університет) піде далі.

Проте Міністр Квіт, судячи з усього, ніяк не може змиритися з тим, що університет ніколи не сприйме чужинців, яких він нав’язує силою, проти волі колективу. І справа тут не в тому, що вони чужинці. Правда це чи ні, але в колективі університету цілком серйозно кажуть, що десантовані Квітом до університету особи – особливі, бо завезені з бородянського сміттєзвалища.

Вони є ганьбою Національного авіаційного університету і паплюжать його честь та гідність через свій непрофесіоналізм, через свою повну відсутність будь-яких моральних чеснот, через карне минуле і теперішнє. Ось їх прізвища, які вже стали прозивними та відомими освітянам всієї країни: Бадрудінов, Майснер, Шульга, Іванова, Авдєєв, Калита.

Закінчення

Можна вважати, що «яєчний замах» на Міністра Сергія Квіта 21 січня 2015 року, при всій його суперечливості, є вистражданою реакцією громадянського суспільства, яке у нас зароджується, на «діяння» Міністра та своєрідною і доволі точною оцінкою його «заслуг» перед вітчизняною освітою. Недарма говориться, що «по ділах його».

Цілком логічно, що для Сергія Квіта настав час розкрити третій конверт з рекомендацією: «Готуйте три конверти!».

Артем Безсмертний


Коментарів 4 Додати коментар

  • Шановна редакція, стаття своєчасна, з гумором. Але чого ви не називаєте імена колаборантів? Чого ви їх жалієте? Дайте доручення своїм журналістам, щоб розкрили сущність Харченка, Чепіженка та інших.

  • А я не вірю, що міністр Сергій Миронович Квіт такий, як у статті. Мої одногрупники кажуть, якби він був таким, то його давно би посадили. А з яйцями получилось класно. Усі сміються. І про проректорів ми не знаємо вірити чи ні.

  • Сергій Квіт втратив підтримку !
    “Та нічого, кілька тисяч звільниться професорів, не вмруть”- С.Квіт

    Згадується вислів «Не пройшло і пів року…», коли спостерігаєш як виправляють помилки яких можна було і не робити. Так склалося і на цьому тижні… Прикро, що про скасувати обмеження у виплаті пенсій науковцям опікується не Міністр освіти і науки України – Сергій Квіт, що мало б бути логічним. Збереження науково-педагогічного кадрового потенціалу країни не турбує С. Квіта, тай взагалі як показує його робота на посаді Міністра, а ні українська освіта, а ні наука його не цікавлять. Підтвердив це і нардеп Микола Томенко у своєму виступі у ВР.
    «Хочу нагадати, що ми виправляємо помилки. Ми зараз виправляємо помилки Уряду, Міністерства фінансів і Міністерства освіти, які до цих пір не збагнули, що вони зробили помилку. Я був у Черкасах і там був міністр освіти Квіт, і його запитують що робити з людьми (пенсіонерами), які створили наукові школи і особливо в технологічному, політехнічному, і природничому напрямку. А він каже: “Та нічого, кілька тисяч звільниться професорів, не вмруть”. В мене питання: що, розуму позбавилися там в Уряді міністри, які просиділи на цих посадах? Хай заїдуть в політехнічний наш інститут київський, хай заїдуть в ті школи де інших фахівців у вузьких технічних, чи природничих галузях немає, нема кому ввести цей напрямок, чи цей центр. І ця молода команда розповідає, що нічого страшного, ми їх виженемо і далі університети будуть працювати. Так ми ж голосували за Закон про освіту де дали статус автономії університетам, а якщо ми дали статус автономії університетам, то вони самі знають хто вже не може передавати знання, а хто повинен залишатися. Спочатку Міністерство придумало геніальну ідею, може ви не знаєте, у нас же тепер в технічних і природничих вузах не обов’язково вивчати історію України і українську мову і літературу, вони вважають, що це європейський тренд. Ну навіщо наприклад в харківських, чи в одеських вузах, в технічних вивчати нашу історію, чи українську мову? І не дивлячись на те, що ми вимагали, додумались дати роз’яснення: “Ми наполегливо рекомендуємо включити ці предмети, хоч вони не обов’язкові”. Та якщо вони не обов’язкові, хто ж їх буде включати? Тому моя вимога полягає не в тому лише, щоб виправити помилку уряду в частині нашої професури, яка робить українську науку, а щоб повернутися до низки інших системних помилок, як, зокрема, обов’язкове викладання гуманітарних предметів. Бо, сьогодні український світ вузів треба зміцнити.» – сказав Микола Томенко, під час пленарного засідання Верховної Ради.
    Багато говорили про те, що Квіт – це перший Міністр «на виліт», але сьогодні це не рівень пліток, а достовірний факт. В комітетах та на фракціях, зокрема ПАРТІЇ “БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА”, рейтинг якої Квіт знищує, розглядають нових кандидатів на посаду міністра освіти і науки України. Нам стало відомо з достовірного джерела, що розпочаті консультації які відбуваються в Адміністрації Президента, головним питанням яких є : «Ким замінити Квіта?». Серед кандидатів, на посаду Міністра освіти і науки України, Лілія Гриневич, Михайло Згуровський, Олександр Співаковський та Станіслав Ніколаєнко. На думку експертного кола, тільки заміна Міністра та його непрофесійної команди може врятувати українську освіту від геноциду Квіта.

    ________________________________________
    Автор: Бычков Вячеслав Петрович
    http://kraina.name/articles/politika/142132-sergiy-kvit-vtrativ-pidtrimku-bloku-bpp/

  • Дуже длинна думка, а мені ще лаби готувати. А чому ректор нашого університету не запросив на зустріч з міністром студентів? Може тоді ми мали би усі відповіді на усі наші запитання.

Залишити коментар