Прощальна сага про Міністра Квіта

Бер.27.2016. / 1 коментар

Ігор Лікарчук, авторитетна в освітянському середовищі нашої країни людина, на своєму Фейсбуці розмістив інформацію про те, що пише Історію Міністерства освіти і науки України. Причому, окремий том планується присвятити його очільникам – міністрам.  Впевнені, що в цьому виданні належне «гідне» місце знайдеться і для Міністра Квіта.

Адже Сергій Квіт – перший в історії вітчизняної освіти Міністр, на якого патріотично налаштовані студенти здійснили «яєчний замах», закидавши його курячими яйцями під час утаємниченого візиту до Національного авіаційного університету 21 січня 2016 року.

При всій неоднозначності в оцінках цієї події, «яєчний замах» студентів, тим не менш, можна розглядати як підсумкову оцінку ними «діяльності» Міністра Квіта на такій високій посаді протягом майже двох років та як визнання всією освітянською спільнотою його «видатного» внеску в розвиток некомпетентності, беззаконня та корупції в освіті.

У Вікіпедії, вільній енциклопедії, знаходимо, що термін «міністр» (від лат. minister – слуга) означає назву посади керівника найбільш важливого органу державного управління, що входить до структури Уряду, – міністерства. Так кому ж служив ці два роки Міністр Квіт?

У електронних та друкованих засобах масової інформації можна знайти різноманітні відомості про діяльність практично всіх міністрів освітнього міністерства за роки існування незалежної України. Усі вони перебували на цій високій та відповідальній посаді з різною тривалістю в часі, але цікавою є одна обставина: кожен з них має свій, той чи інший, але позитивний, внесок у розвиток вітчизняної освіти. Кожен, крім, на наш погляд, одного. Саме про це наша сага.

Іван Зязюн (24.08.1991 – 12.12.1991). Став відомим в країні ще на посаді ректора Полтавського педагогічного інституту. Його головним напрямком науково-педагогічної та організаційної діяльності було наукове та неупереджене сприйняття педагогічного досвіду А.Макаренка, вивчення та впровадження його у практику педагогічної діяльності.

Вперше в Україні І.Зязюном був розроблений курс «Педагогічної майстерності» з вплітанням в навчання елементів акторства та фольклору, підготовлені відповідні навчальні посібники, які отримали визнання спочатку як Україні, так і в інших країнах.

Петро Таланчук (12.12.1991 – 18.11.1994). Керував Міністерством в час тектонічних зрушень у країні, в період тотального зубожіння населення. Через «обвал» державного фінансування освіти у цей час в Україні стали створюватися навчальні заклади приватної форми власності, було впроваджено платне навчання у вищих навчальних закладах. Легкість «здобуття» вищої освіти супроводжувалася збільшенням кількості студентів, зниженням до мінімуму конкурсу серед вступників та суттєвим падінням престижності освіти як такої та педагогічної праці.

Одночасно відбувалося кардинальна зміна змісту шкільних та університетських навчальних планів та програм. П.Таланчук був одним із ініціаторів створення Національної академії педагогічних наук.

Михайло Згуровський (18.11.1994 – 14.01.1999). За час керівництва М.Згуровським Міністерством в системі освіти розпочалися системні реформи, для чого розроблялися різноманітні нормативно-правові акти. Була започаткована ідея ступеневої освіти, розроблений перелік напрямів та спеціальностей підготовки фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів, відбувалася масштабна підготовка нормативно-правового забезпечення для її реалізації. Проте, не зважаючи на прийняття Закону «Про професійно-технічну освіту», скорочувалося число коледжів, технікумів, професійно-технічних училищ.

У 1995 році, з метою  вдосконалення  роботи  по  визначенню  відповідності освітньої діяльності навчальних закладів встановленим законодавством державним вимогам, була створена Державна акредитаційна комісія України, головою якою став М.Згуровський.

Валентин Зайчук (14.01.1999 – 31.12.1999). Протягом невеликого періоду перебування на посаді Міністра В.Зайчука був прийнятий Закон «Про загальну середню освіту», згідно з яким було введено 12-річне навчання в школах з переходом з 11-річки на 12-річку протягом 12 років. Були узаконені гімназії, колегіуми та ліцеї.

Василь Кремень (31.12.1999 – 04.02.2005). Заборгованість попередніх років з виплати заробітної плати освітянам була ліквідована повністю, почалося зростання зарплат для всіх категорій педагогів.

У 2000-2001 навчальному році впроваджена 12-бальна система оцінювання в школах, технікумах, професійно-технічних училищах. Була започаткована потужна хвиля комп’ютеризації шкіл. У 2003 році з ініціативи Міністерства була започаткована державна програма «Шкільний автобус».

У 2001 затверджено Положення про акредитацію вищих навчальних закладів, професійно-технічних училищ та спеціальностей. Розроблено та затверджено Положення про ліцензування освітніх послуг. У 2002 році була прийнята Національна доктрина розвитку освіти, розроблений та затверджений Верховною Радою України Закон «Про вищу освіту». У 2003 році перші чотири вищих навчальних закладів почали зараховувати вступників на навчання за результатами тестування, у 2004 році їх було вже понад 30.

Протягом 2003-2004 років відбувалася активна підготовка до приєднання України до Болонського процесу.

Станіслав Ніколаєнко (04.02.2005 – 18.12.2007). Ставши Міністром, С.Ніколаєнко продовжив курс свого попередника В.Кременя. У травні 2005 року С.Ніколаєнко, підписавши в Бергені Болонську декларацію, засвідчив приєднання України до Болонського процесу в рамках Європейського простору вищої освіти, хоча елементи цього процесу почали впроваджуватися в порядку експерименту ще у 2004 році. Зокрема, розпочалося масове впровадження кредитно-модульної системи, яка на першому етапі, за своєю суттю, мала вигляд модульно-рейтингової системи зі 100-бальною системою оцінювання набутих студентами знань.

Утворено Український центр оцінювання якості освіти, а результати Зовнішнього незалежного оцінювання спочатку в порядку експерименту стали вступними випробуваннями, розроблена Концепція реформування школи на 2006-2010 роки.

Іван Вакарчук (18.12.2007 – 11.03.2010). З 2008 року результати Зовнішнього незалежного оцінювання стали обов’язковими при вступі до вищих навчальних закладів, а у 2010 році завершився перехідний період впровадження ЗНО.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2000 р. №1717 «Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання» (із змінами), наказом МОН була затверджена нова редакція Концепції профільного навчання у старшій школі, розрахована на 12-річку. У 2008 р. Україна стала повноправним урядовим членом Європейського реєстру забезпечення якості (EQAR).

Дмитро Табачник (11.03.2010 – 23.02.2014). За пропозицією Д.Табачника була змінена освітня парадигма, вносяться зміни до організації навчального процесу в школах: замість 12-річки впроваджується теперішня модель: молодша школа – 1-4 класи, основна – 5-9 класи, профільне навчання – 10-11 класи. Запроваджується обов’язкова дошкільна освіта для дітей віком 5-6 років, яку гарантує держава. Передбачається вивчення першої іноземної мови з першого класу, другої – з другого, інформатики – з п’ятого. На 2018-й рік було заплановано, що старшокласники зможуть самі вибирати предмети. У школі скорочується кількість годин на вивчення української мови та літератури, а курс історії України вводиться до курсу Всесвітньої історії. При цьому збільшено кількість годин на природничі науки.

При вступі до вищих навчальних закладів разом з балами Зовнішнього незалежного оцінювання враховується середній бал атестата, тести ЗНО виконуються сьома мовами. У 2012 році була різко збільшена кількість місць державного замовлення для вступників до вищих навчальних закладів – до 250 тисяч.

Упроваджена та підтримується Єдина державна база з питань освіти (ЄДЕБО), куди заносяться дані про навчальні заклади, студентів, школярів, вчителів, викладачів. На основі ЄДЕБО виготовляються дипломи фахівців, додатки до дипломів європейського зразка, студентські квітки, інші документи.

Сергій Квіт (27.02.2014 – теперішній час).

Сергій Квіт був призначений Міністром освіти і науки України на хвилі Майдану під гаслом проведення масштабних реформ в освіті. Проте гасла так і залишилися гаслами, а замість більшості задекларованих реформ фактично була лише їхня імітація. Причому, весь час діяльність Сергія Квіта на посаді Міністра супроводжується перманентними скандалами, а його деякі «діяння» становлять інтерес для Національного антікорупційного бюро.

1 липня 2014 року Верховною Радою був прийнятий новий Закон «Про вищу освіту». Але Закон до цього часу так і не імплементований, з одного боку, через відсутність понад 40 підзаконних актів, розроблення яких повинен був забезпечити Міністр Квіт, а з іншого – через низьку якість самого Закону, «сирість» значної кількості його статей. Прийнятий Закон містить суперечливі положення, неприйнятні для вітчизняної системи вищої освіти. Деякі з них прямо відкривають не уявні, а дійсні корупційні канали. Свідченням низької якості Закону є той факт, що за півтора роки до нього вже внесено 10 змін (до попередньої редакції Закону – 12 змін за 12 років).

Розроблений під фактичним керівництвом першого заступника Міністра І.Совсун новий перелік галузей знань та спеціальностей підготовки фахівців погано збалансований, особливо, в технічних галузях знань.

«Молода команда» Сергія Квіта «провалила» проект «Концепції розвитку освіти на 2015-2025 роки» та двічі «провалила» на засіданні профільного Комітету Верховної Ради проект Закону «Про освіту» через їхню абсолютну непридатність для вітчизняної системи освіти. Запропонований Міністерством проект Закону «Про освіту» передбачає нову модель шкільної освіти: 1-5 класи – початкова школа, 6-9 класи – базова, 10-12 – профільна, суттєве скорочення фінансування освіти за рахунок коштів державного бюджету, а також скорочення кількості шкіл, професійно-технічних училищ, технікумів та коледжів. Усе це неминуче викличе відчутне скорочення кількості вчителів, звуження можливості доступу дітей із сільської місцевості та з малозабезпечених сімей до якісної освіти, тому міністерський проект був відхилений.

За часів Міністра Квіта щороку скорочується кількість місць державного замовлення для вступників до вищих навчальних закладів з посиланням на складну демографічну ситуацію. Зокрема, у 2015 році державне замовлення було зменшене на 12% у порівнянні з 2014 роком.

Міністр Квіт «провалив» повністю профінансовану державну програму із забезпечення учнів 4, 7 класів підручниками, які так і не дійшли в потрібній кількості до школярів.

Протягом останніх двох років звужується також охоплення дітей садками, збільшується плата за них (раніше батьки оплачували 40% витрат, а з 2015 року – 70%).

Нинішня міністерська команда декларувала свій курс на кардинальну модернізацію в максимально стислі терміни. Зараз цілком очевидно, що стислі терміни доведеться, як мінімум, розтягнути. Безумовно, можна сказати, що на те є об’єктивні причини: брак коштів і урізування витрат на освіту та зарплати педагогам, «гарячі точки» на сході країни тощо.

Але головна причина «провалу» освітніх реформ Міністром Квітом та його найближчим оточенням полягає, на наш погляд, у відсутності у Міністра стратегічного бачення шляхів розвитку освіти, а звідси – у відсутності в нього чіткої концепції проведення реформ.

Будучи за посадою Міністром освіти і науки України, Сергій Квіт, за своєю суттю, так і залишився Міністром Києво-Могилянської академії, здатним в умовах соціально-економічної кризи в країні обирати лише шляхи прийняття найпростіших рішень, які супроводжуються, до того ж, постійним порушенням чинного законодавства. А порушувати Закон неможна нікому, навіть, Міністру Квіту!

Прийде час і слідство розбереться, з якою метою Міністр Квіт, зокрема, організовував рейдерське захоплення Національного авіаційного університету, чому здійснив спробу своїм наказом, перевищуючи повноваження, відмінити його Статут, чому безпідставно відмінив призначені раніше своїм же наказом вибори ректора, чому пішов фактично на службовий злочин, доручивши наброду, підібраному на бородянському сміттєзвалищі (Бадрудінов, Майснер, Шульга, Іванова, Авдєєв, Калита, Харченко) ґвалтувати один з найпрестижніших вищих навчальних закладів нашої держави – Національний авіаційний університет?

Впевнені також, що до міністра Квіта будуть і інші запитання: Чому не забезпечив розроблення та прийняття низки законів та підзаконних актів у сфері освіти, зокрема, «Концепцію розвитку освіти», Закон «Про освіту»? Чому фактично паралізував імплементацію Закону України «Про вищу освіту», не організувавши розроблення близько 40 підзаконних нормативно-правових актів? Чому «провалив» профінансовану в повному обсязі державну програму з виготовлення підручників для учнів 4 та 7 класів і яка буде доля підручників для учнів 5 та 8 класів у новому навчальному році? Чому не забезпечив дійсної незалежності Українського Центру оцінювання якості освіти, внаслідок чого порушена карна справа і в якості кого проходить по цій справі він особисто? Чому, безпідставно, перевищуючи свої службові повноваження, відмінив результати виборів ректора відразу в декількох вищих навчальних закладах тільки тому, що йому не сподобалися переможці конкурсів на цю посаду? Чому заблокував, порушуючи чинне законодавство, діяльність так необхідного системі вищої освіти України незалежного органу – Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, тільки тому, що до його складу були обрані «не ті», на його думку, люди? Чому виявляв особисту нескромність та пряме порушення духу і букви Постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2014 р. № 65 «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету», що має ознаки корупційних дій, роз’їжджаючи на автомобілі престижного класу, який належить одному з університетів Києва, і, «не моргнувши оком», стверджуючи журналістам телеканалу «1+1» на телекамери, що «усі так робили»? Куди зникли дев’ять квартир з будинку, побудованого на території Києво-Могилянської академії і прийнятого до експлуатації? Чому при заповненні своєї декларації про доходи надав неповну інформацію про нерухоме майно і земельні ділянки? І так багато «чому?».

Якщо наступне керівництво Міністерства освіти і науки України та широка експертна громада, які будуть «розгрібати авгієві ставні» після Квіта, виявляться також неспроможними побачити реальний масштаб потрібних реформ у вищій освіті та не сформулюють врешті-решт головне стратегічне завдання її реформування, будь-які сподівання на реальне реформування вищої школи залишиться на багато десятиліть викликом відкладеної дії для майбутніх поколінь.

Безумовно, Міністр Квіт має бути відправлений у відставку. Але сьогодні важливо не просто відправити його у відставку, а й чітко сформулювати, у першу чергу, для освітянської громади причини відставки, бо через свою простоту хтось може подумати, що Міністру та його «молодій команді» не надали можливості реалізувати якийсь план чи стратегію.

Ні, Міністр Квіт має піти у відставку саме за відсутність у нього стратегії реформування освіти як такої, за чисельні порушення законодавства та за імітацію діалогу з громадянським суспільством. І це – дуже важливо. Наступна команда має про це пам’ятати.

Степан Левада, історик


Коментар 1 Додати коментар

  • На превеликий жаль, у нашому суспільстві часто “правлять бал” саме такі, як Квіт: посередності, бездарності, корупціонери. Але вже відчувається критична маса щодо несприйняття “квітів”. Це дає надію на очищення влади від таких міністрів.

Залишити коментар