Ще про одну аферу рейдерів, якій поки можна запобігти

Січ.6.2016. / Нема коментарів

Якось, ще у першу свою каденцію, в.о. ректора В.Харченко скликав увесь проректорський склад на термінову «важливу нараду». Як виявилося, тема її стосувалася співпраці університету з однією зі шкіл Бородянського району. «Терміновість і важливість» викликала щире здивування, бо система співпраці з десятками шкіл відпрацьована роками. ІДП візує типову угоду і подає на підпис ректорові. Але про «особливість моменту» ми довідалися пізніше.

Учасниками наради з боку університету був ректорат і директор нашого ліцею доц. Г.Земляна. З боку гостей – «радники міністра» Бадрудінов і Майснер, ціла делегація з Бородянки: голова райдержадміністрації, голова райради, сільський голова Микуличів, директор місцевої сільської школи.

Для розминки поговорили хвилин тридцять про важливість співпраці внз – школа, про проблеми села, про сільську школу-довгобуд, будівництво якої не було передбачено жодним бюджетом, про механізм створення ліцею при університеті тощо. Коли всі присутні вже почали дивитися на годинники, проф. А.Полухін, звертаючись до директриси школи, запитав: «Скажіть будь ласка, відверто і конкретно, чого Ви від нас очікуєте?»

Щирість досвідченої вчительки нас всіх шокувала: «Ми хочемо, щоб університет добудував нам школу, щоб професура вела у нас уроки, щоб студенти приїжджали і давали концерти, щоб університет забирав на навчання наших дітей».

На моє запитання: «Як фінансові очікування корелюються з Бюджетним кодексом?», голова РДА відповів: «Ніяк».

Запитання: «А скільки випускників у школі в цьому році?» і відповідь: «Чотири» – стали сумним попереднім підсумком дискусії.

Тоді до розмови долучився Бадрудінов: «Міністерство буде перераховувати гроші в університет, а вже університет буде фінансувати будівництво школи, якщо школа буде структурним підрозділом університету».

У словах «радника міністра» афера проглядалася настільки очевидно, що замовкли уже всі присутні. Але виручив Майснер, який запізнився, не знав, про що ми говорили, але одразу з дверей долучився до обговорення.

Добірне товариство, яке зібралося на нараду в залі ректорату, очевидно надихнуло його сходу, ні на секунду не соромлячись, збрехати і представитися «радником міністра», а потім зарядити на півгодини спіч про «територіальні кластери», «економічні прориви», «об’єднання громад Ірпеня, Бучі, Гостомеля, Микуличів», «незвичайні перспективи для університету» тощо. Промова Остапа Бендера про Нью-Васюки в порівнянні з просвітленим у ту хвилину Майснером виглядає надто блідо.

Нарада закінчилася нічим. Розходилися з відчуттям дискомфорту і мимовільної співучасті в незрозумілих для кожного розкладах. Через кілька місяців тема «наради» вписалася в контекст сумних подій в університеті.

Але до сьогодні відкритими залишаються питання, кого збиралися ошукати «радники міністра» Бадрудінов і Майснер:

Бородянців, з метою електоральної підтримки. А Бадрудінов, на ой момент депутат райради, повторно балотувався на місцевих виборах, але програв. Майснер також балотувався, але до ВР, по округу, в який входить Бородянський район, також програв. Але виборами знову «запахло».
Університет, з метою виводити за погодженням з міністром кошти на будівництво школи. Судячи з готовності Квіта порушувати Закон і підписувати будь-які накази на вимогу Бадрудінова, така версія також має право на існування.

Питання до сьогодні не закриті. Є небезпека «повісити» на університет і будівництво школи в с. Микуличі. Так само як і Бородянський аеродром.

P.S. Викладаю підготовлений Майснером протокол. Його ніхто в університеті не візував, не аналізував на предмет відповідності законодавства, він ніде не був зареєстрований. Але в.о. підписав його, не задумуючись, так само як Квіт свої накази, і завірив гербовою печаткою. Відтак, протокол став офіційним документом.

Тоді тільки Харченко знав, хто скоро стане «смотрящім» за університетом і від кого буде залежати його доля. І не тільки його…