Що завадило Квіту створити команду технократів?

Бер.4.2016. / 1 коментар

Відразу скажу, що порівнювати технарів і гуманітаріїв в цій статті немає сенсу. Та і досвід людства вказує на безпідставність такого порівняння, проте дослідити провал у галузі освіти хотілося б з цього ракурсу.

Отже, почнемо. Для будь-якого «технаря» зрозуміло: щоб щось нове відкрити, спочатку вивчи наявне, потім вибери як мінімум три кращі зразки, один з них познач як прототип і починай його вдосконалювати. В результаті слід очікувати чи справжній новий винахід, чи принаймні якісно оновлений прототип.

У випадку з «гуманітарієм» фактично відбувається теж саме, проте цю роботу виконує група, чи декілька груп, скерованих керівником. Результат повинен бути іншим.

І якщо об’єктом і предметом дослідження для «технаря» є речі суто технічні – механізми, системи, формули тощо. То для «гуманітарія» – образ, естетика, красива картинка для медіа.

Для «технаря» вдосконалити машину означає надати їй досконаліших характеристик. Вона повинна швидше їздити, не ламатися, бути надійнішою і захищеною від зовнішніх впливів. Для «гуманітарія» – перефарбувати її у яскравіший колір, наліпити наліпок, розповісти про неї якнайширшому колу людей і спробувати переконати їх, що ця машина краща.

Говорячи про Уряд технократів, ми маємо на увазі найперше коло професіоналів високого інтелектуального гатунку , не пов’язаних з політичними партіями, які мають вдосконалити сучасну недолугу урядову машину, надавши усім її системам – економічній, освітянській, промисловій, податковій, виробничій, медичній, екологічній тощо – нових якостей з метою ефективного її функціонування.

І якщо в постмайданній ейфорії суспільство більше реагувало на привабливу «обгортку», то тепер усвідомлює необхідність корисної начинки. «Гуманітарний» підхід змінився на утилітарний, суто «технічний». Клюнувши на «блискучого» Квіта, громадськість гидує споживати суть запропонованих ним «реформ».

Суспільство прагне справжнього, поживного, корисного – цивілізованої вітчизняної школи, профтехучилища, коледжу, університету. Віддати дитину і не боятися за те, що скалічать її здоров’я, психіку, інтелект. Залишити дитину вдома і дати їй індивідуальну, елітну, закордонну освіту може дозволити собі мізерний відсоток наших громадян. Тому якість та безпечність освіти – питання національної безпеки.

Законодавчі «експерименти» над освітою «гуманітарія» Квіта також проводилися з «гуманітарним підходом». Бралися кілька відповідних освітніх законів європейських держав. Перекладалися з англійської. Шматки, які перекладалися легше – залишалися. Важчі – викидалися. «Технічною» мовою це ілюструється приблизно так: кузов від BMW, салон від SAAB, ходова від SEAT і т.ін. Ніби має поїхати. Але якщо не врахувати українського бездоріжжя, низької якості «бадяжного» палива, відсутності сервісу, водіїв напідпитку та нефахових поліцейських, то автомобіль приречений на часті поломки і неефективну експлуатацію.

«Технар» бачить предмет в цілісній системі. «Гуманітарій» захоплений естетичним виглядом авто в салоні. «Технар» його не купить, не ознайомившись з технічними характеристиками. «Гуманітарій», як ворона, купляється на блиск. Але першим на СТО примчить саме він.

Те ж сталося в законодавчому полі і щодо шкіл, і щодо ВНЗ, і щодо профтехосвіти, і щодо освітньої концепції в цілому. Не працює, бо Квіт класичний «гуманітарій».

«Технар» радіє з результатів своєї праці, свого винаходу, своєї рацпропозції. «Гуманітарій» радіє процесові, і найчастіше процесові, який не має шансів завершитися успіхом. Але він вперто піарить безглуздий процес і себе в цьому процесі. Так «кайфує» справжній «гуманітарій». А Квіт – «гуманітарій».

«Технар» заглиблюється у функціональність кожної деталі механізму. Функціональність помножена на функціональність дає кумулятивний ефект, синергію. Механізм вдосконалюється, підвищується рівень його живучості, обраховуються баланси, навантаження, мінімізуються ризики. Гуманітарій може як завгодно довго говорити про одну деталь, розповідати про її переваги, але поза загальною системою. Квіт – «гуманітарій». Не може працювати ефективно окремо вища школа при неімплементованому Законі про вищу освіту поза освітянською системою.

«Технар», щоб не помилитися, не робити зайвої роботи, спочатку вивчить досвід попередників, зверне увагу на недоліки, прорахунки, відкине в проекті брак. «Гуманітарій» купить за кордоном «залежалый» готовий продукт, ліцензію, франшизу на продукт з простроченим терміном придатності. Не роздумуючи. Перше, що запропонують, порадять, наполегливо порекомендують. А вже потім буде думати, чи зручно буде цей механізм застосовувати. Це як хлопчик, який своїм диким вереском змусив батьків купити дорогу, але дуже делікатну машинку з ручним управлінням, яку вирішив випробувати прямо на подвір’ї, на асфальті. І тут же поламав. Цього хлопчика звали Сергійком. Він «гуманітарій».

Для «технаря» поїздки за кордон є, як правило, робочими. Для «гуманітарія» – враженнями для колекції емоцій. Квіт – «гуманітарій».

Вітчизняна освіта втомилася від «гуманітаріїв». Вона волає про «технарів». Вона під «гуманітаріями» довго не протягне. Вона сконає від їх експериментів та новацій.

У жодному випадку не хочу принизити осіб, у яких не технічна освіта. Йдеться не про це. Мова про «технічне», системне розуміння проблем, викликів та ризиків. Мова про здатність усвідомлення складного освітянського механізму, та й не тільки освітянського. Бо він є також системою у складнішій системі взаємостосунків у державі.

Людина або здатна усвідомити систему, розуміти систему, знати систему і вміти працювати в системі. Лише тоді вона може ефективною і вдосконалювати систему. В іншому випадку – вона буде чинити над системою насильство і врешті-решт її поламає. І поламає так, що полагодити її буде неможливо.

Чи може Квіт залишитися в новому Уряді технократів? Ні. Не може. Бо він – «гуманітарій»…

 


Коментар 1 Додати коментар

Залишити коментар