Спочивайте з миром…

Лис.29.2018. / Коментарів: 2

facebook.com

47108086_1075892892593456_6649414272554106880_n

Сумний мартиролог поповнився ще одним прізвищем.
Після важкої тривалої хвороби пішов з життя наш колега Петро Іванович Клименко.

Не одне десятиліття віддав університетові. На різних посадах. Його пам’ятають як грамотного офіцера на військовому факультеті, як заступника декана льотного факультету, начальника виховного відділу і багатолітнього керівника служби безпеки університету.

Працював зі студентами. Вчив, виховував, був мудрим наставником. Умів підказати, застерегти від необдуманого вчинку, заспокоїти, підбадьорити. Був нездатним вчинити підлість. Був сумлінним.

На роботу приходив першим. Йшов останнім. Жив роботою і сім’єю. Любив обох, але більше, мабуть, роботу. Не було в колективі людини, яка б не знала Петра Івановича, а він би не знав кожного з нас.

35 років самовідданого служіння колективу, який любив безмежно.

І тривала б така взаємна любов ще, мабуть, довго. Якби не спустили «зверху» «керівника». І все пішло шкереберть у Клименка – робота, стабільність, здоров’я… Не можу не поділитися обставинами залякування, звільнення, цькування, приниження, яких зазнав Петро Іванович від «інноваційного управлінця» Ісаєнка.

Спочатку погрозами перевели на нижчу посаду, скасували надбавки. На його місце взяли «близького до тіла», того, що в п’яному безпам’ятстві стріляв по вікнах університету, піддаючи небезпеці дітей. Потім ще на нижчу, щоб розширити «особисту охорону ректора», якої немає в жодному університеті. Потім пообіцяли посаду в іншому підрозділі, але щоб тільки написав «за власним бажанням», а поки дійшов до відділу кадрів, то там вже вакансій чомусь не стало. Особливо «усєрдствовалі» особистий водій і особистий охоронець «ректора».
І все це відбувалося під тривалим нелюдським моральним тиском.

Забери у літньої людини роботу і спостерігай як вона повільно вмиратиме. І не важливо якої – простої, чи нагородженої усіма відзнаками університету, як Петро Іванович.

З недавнього часу кожна смерть в університеті має прізвище. Воно співпадає з прізвищем «керівника».
Колеги! Пильно вдивіться у фото! Це – наш Петро Клименко. Ще живий, усміхнений, повний сил і радості. Його вже немає. З ним пішла часточка історії університету, і часточка нашого життя. Помолімося, згадаймо, заплачмо.

Спочивайте з миром, дорогий Петре Івановичу! Шануватимемо відтепер пам’ять про Вас, так само, як і Вас шанували.

P.S. Прощання з Петром Івановичем Клименком відбудеться в суботу, 1 грудня 2018 року, об 11:00 у церкві Св. Марка (вул. Бальзака 2а). Поховання – на Байковому кладовищі. Поминальний обід – о 15:00 в кафе “Відпочинок” (вул. Векентія Беретті, 4).


Коментарів 2 Додати коментар

  • Светлая память!!!

  • Земля пухом…про нього тільки хороше! Але хвороба виявилася сильнішою…нажаль..

    А ти Ярік хвора на голову істота! Маленьке лисе дурне чмо, яке досі не може зрозуміти, що ти і так все втратив із-за своєї злоби та яду, який випускаєш. Ти ніяк не зможеш зрозуміти, що ти очорняєш і себе і своїх близьких і рідних! Ніхто вже не захоче спілкуватися і вести справи з людиною, яка в добрих стосунках з тобой! Ти втратив не тільки посаду, відповідальність, зарплату, будинок, авто… а ти втратив головне – ЧЕСТЬ, РЕПУТАЦІЮ ТА СОВІСТЬ! І навіть твої поїздки в монастир тебе не спасуть! Ти думаєш я не знаю де ти зараз і в яку політ силу без мила лізеш? Кожного разу, коли ти будеш з’являтися в якомусь із штабів(а шабашнік ти знатний) – я буду з’являтися там і проливати світло на те, хто ти є насправді. Зіграємо, Яріку, тепер зі мною!
    Тобою вже дуже зацікавилися деякі організації) очікуй, друже

Залишити коментар