У Сергія Квіта знов «двійка»

Лют.1.2016. / Коментарів: 3

Перед нами картина відомого радянського художника Федора Решетнікова «Опять двойка», яка була написана у 1952 році. Історія її написання така.

1132

25 листопада 1952 року. Федір Решетніков присутній, з дозволу директора однієї з московських шкіл, на уроці математики і спостерігає за учнями. Один з них не підготувався дома до уроку і не зміг розв’язати завдання біля дошки, внаслідок чого отримав від викладача «двійку». Після уроку викладач пояснив художнику, що цей учень частенько отримує погані оцінки. Художник відразу уявив собі, як дома зустрінуть хлопчика з незадовільною оцінкою, якими будуть обличчя рідних, і захотів показати це на полотні.

Зараз картина виставлена у Третьяковській галереї в Москві. Перед нею завжди багато глядачів, причому, різного віку. Адже тут є на що подивитися і над чим задуматися кожному. Одні, дивлячись на картину, посміхаються, інші дивляться із співчуттям, навіть, с якоюсь тривогою, сумом, згадуючи свої шкільні роки і не лише їх. Але байдужих перед цим полотном точно не буває.

Головний герой картини «Опять двойка» – хлопчик років десяти. Його зовнішній вигляд наочно демонструє, що після уроків школяр не поспішав до дому, а ще довго був на вулиці, катаючись на ковзанах. У руках головний герой тримає пошарпаний портфель, перев’язаний довгою мотузкою. Адже хлопчик, ймовірно, весною, влітку та восени використовує його під час гри у футбол, а зимою катається на ньому з гірок. Із портфеля виглядають не зошити та підручники, а ковзани.

Він робить засмучений вигляд, опустивши голову і потупивши очі, зображає переживання з приводу чергової отриманої «двійки». Але така ситуація у нього виникла не в перший раз і хлопчик уже добре знає, як треба поводитися у подібних випадках. Він неодноразово давав обіцянки (виділено нами) вчитися добре, але дуже швидко про них забував. Ймовірно, він прийшов до дому пізно, знаючи, що його чекає неприємна розмова.

Мама з осудом дивиться на сина. Засмучена і ображена, вона стомлено присіла на стілець і стиснула руки, склавши їх на колінах. Як же так? Адже вона багато працює, робить все, щоб діти були нагодованими, взутими, одягнутими і «вийшли в люди». Дійсно, для тих повоєнних років сім’я живе в достатку. Мама має годинника новітньої на той час марки «Победа». Квартира – ізольована, як мінімум, двокімнатна з центральним опаленням. Інтер’єр та оздоблення кімнат – у дусі того часу. На паркетній підлозі лежить хай не дуже вишуканий, але килим, а у молодшого сина є велосипед, який був тоді не у всіх дітей. Бачимо письмовий стіл, настільну лампу, на стіні висить географічна мапа. Тобто для навчання дітей створені всі умови, наскільки це було можливо на той час.

Ось тільки середній син засмучує. Мама дивиться на нього із сумом і добре розуміє, що хитрун вдосталь нагулявся і взагалі не переживає за погану оцінку, а лише за звичкою «хитрує», роблячи пригнічений вигляд, з обіцянками виправитися, які вже давно «набили оскому» (виділено нами).

Старша сестра також дивиться на хлопчика з докором. Їй шкода маму, яка переживає через «здобутки» сина. Сама вона дуже акуратна, всі її речі в порядку, портфель виглядає як новий. Дівчина, судячи з усього, – відмінниця і не може зрозуміти, як можна постійно отримувати «двійки».

Посміхається над хлопчиком його молодший брат, який до школи ще не ходить і не може зрозуміти, що відбувається. З усмішкою на обличчі він катається на велосипеді.

І лише собака, вірний друг, радісно зустрів хлопчика. Він кинувся до хазяїна, поклав лапи йому на грудь. Собака впевнений, що вони зараз, як завжди,  підуть гуляти або будуть гратися. Але не сьогодні…

Проте все це – на відомій картині Федора Решетнікова. А в реальному сучасному освітянському житті нашої країни є багатостраждальний проект Закону України «Про освіту».

25 листопада 2015 року (знов 25 листопада, як у Решетнікова: випадковість чи закономірність?). Комітет з питань науки і освіти Верховної Ради України, уважно розглянувши давно анонсований в засобах масової інформації Міністром освіти і науки України Сергієм Квітом проект Закону «Про освіту», відправляє його назад на доопрацювання. На думку переважної більшості народних депутатів його прийняття знищить українську освіту.

Ситуація з розробленням проекту Закону «Про освіту» привернула увагу фахівців з питань освіти та широкої освітянської громадськості невипадково. Адже він розробляється вже протягом тривалого часу, причому, за відсутності «Концепції розвитку освіти» як такої, тобто фактично без своєрідного дороговказу.

Нагадаємо, що раніше вже була здійснена спроба «протягнути» презентовану з великою «помпою» розроблену під патронатом Міністра Квіта та першого заступника Міністра Совсун так званою Стратегічною дорадчою групою «Освіта» при МОН «Концепцію розвитку освіти на 2015-2025 роки».

Але, як виявилося при першому же її обговоренні, вона становила собою просту компіляцію висмикнутих псевдореформаторами з освітніх систем різних країн варіантів підходів до їх функціонування, не враховувала вітчизняні реалії і тому не була сприйнята ані фахівцями, ані освітянською спільнотою та відторгнута. Тобто Міністр Квіт отримав тоді «двійку».

У різноманітних публікаціях останніх місяців, оприлюднених в електронних та в друкованих засобах масової інформації, достатньо докладно досліджені всі основні вади проекту Закону «Про освіту». Нагадаємо їх стисло.

Зокрема, відповідно до статті 64 проекту цього Закону», передбачаються «асигнування на освіту в розмірі не меншому семи відсотків валового внутрішнього продукту за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів та інших джерел фінансування, не заборонених законодавством». Тобто фінансування освіти буде лише на рівні семи відсотків, причому з усіх джерел! Зазначимо, що чинний на сьогодні Закон України «Про освіту» передбачає планування лише бюджетних асигнувань на освіту в розмірі не менше десяти відсотків, не рахуючи інші джерела фінансування. Різниця відчувається?!

Міністр Квіт анонсує, під гаслом підвищення якості освіти, «оптимізацію» мережі шкіл, яка передбачає, що наповнюваність шкільних класів повинна становити не менше 15 учнів. Утримання же малочисельних класів має здійснюватися за Квітом за рахунок видатків із місцевих бюджетів, що у найближчому майбутньому є подією малоймовірною через брак коштів на місцях.

Як зазначають дослідники освітніх проблем, реалізація цієї норми щодо мінімальної наповнюваності шкільних класів з урахуванням реальної демографічної та соціально-економічної ситуації в Україні призведе до того, що в переважній більшості областей базові школи залишаться лише в районних центрах, а профільні будуть навіть не в кожному райцентрі.

Ураховуючи, що в класах сільських шкіл та невеликих міст зараз навчається в середньому 12,5 учнів, а видатків із місцевого бюджету, як правило, не вистачає навіть на їхнє нормальне матеріально-технічне забезпечення, укрупнення шкіл суттєво вдарить, у першу чергу, по навчальних закладах сільської місцевості та невеликих міст, значну частину яких місцевій владі доведеться закрити.

Таке «реформування» освіти безумовно викличе масове звільнення педагогів. За оцінкою Голови профільного Комітету Верховної Ради Лілії Гриневич, ідеться про звільнення, як мінімум, 10 тисяч осіб, причому ніякої державної програми щодо їхнього працевлаштування або перенавчання взагалі не існує, тобто Міністр Квіт повністю скидає з себе відповідальність за долю своїх колег.

Але, головне, практична імплементація цієї норми позбавить значну частку дітей права на освіту, гарантованого Конституцією, бо в умовах існуючої економічної ситуації в країні, стану доріг та транспортного забезпечення ані батьки, ані органи влади будуть неспроможними забезпечити навчання своїх дітей за десятки, а то і за сотні кілометрів від дома.

Передбачене новим законопроектом подовження навчання в старшій школі на рік (12-річна освіта) і, можливо, необхідність відвідувати школу в іншому населеному пункті, буде примушувати навіть талановитих дітей та їхніх батьків з малозабезпечених сімей під впливом зазначених вище обставин робити вибір щодо подальшого навчання у закладах професійно-технічної освіти (там, де вони ще залишилися і мають відповідне забезпечення), а не у вищих навчальних закладах.

Тобто передбачене законопроектом виведення трирічної старшої школи в окремі навчальні заклади у зв’язку із запровадженням 12-річної освіти, мало відповідає ідеї рівного доступу до освіти, тому цей доступ можна вважати рівним лише до певного освітнього рівня.

Усе це означає поглиблення освітньої нерівності дітей, тому що доступ, зокрема, до вищої освіти буде ще більш залежним від фінансових можливостей батьків.

Аналіз інших положень проекту Закону, які стосуються, зокрема, автономії навчальних закладів, показує, що його автори під автономією розуміють практично не приховане зменшення державного фінансування освіти та перенесення відповідальності за функціонування навчальних закладів на них самих та на місцеві органи влади.

Законопроект також погіршує умови оплати праці педагогів у цілому у порівнянні з існуючими, що суперечить Конституції. Виплата педагогічним та науково-педагогічним працівникам надбавок за вислугу років гарантується на сьогодні чинним Законом «Про освіту». І ці надбавки є фіксованими. Проект же нового Закону передбачає передачу визначення розміру надбавок Кабінету Міністрів. Це означає, що Кабінет Міністрів зможе в ручному режимі змінювати їх розмір шляхом видання підзаконних нормативних актів, що з великою ймовірністю погіршить права педагогів, а звідси – також суперечить Конституції.

Навіть, виходячи лише з наведеного, можна зробити висновок, що проект Закону «Про освіту», підготовлений командою «реформаторів» Сергія Квіта, був відправлений на доопрацювання Комітетом з питань науки і освіти Верховної Ради цілком справедливо. Це була ще одна «двійка» Міністра Квіта, причому, лише з одного питання – проекту Закону «Про освіту».

Нарешті, за два місяці настав час його повторного розгляду профільним Комітетом Верховної Ради. Що можна сказати про підсумки обговорення як би доопрацьованого «реформаторами» проекту Закону? Краще, лаконічніше, ніж це зробила Голова Комітету Лілія Гриневич на своєму брифінгу 27 січня 2016 року, сказати неможна, хоча, через свою делікатність, Лілія Гриневич старанно намагалася не надавати оцінок розробникам цього законопроекту:

«Ми забираємо законопроект на повторне перше читання для подальшої підготовки. І вже після доопрацювання будемо виносити на голосування до Верховної Ради. Законопроект дуже складний, а його ретельна підготовка в Комітеті лише піде на користь цьому документу. Необхідно максимально мінімізувати помилки та заповнити наявні в законопроекті пробіли, щоб вони потім не заважали в роботі».

«На порядку денному зараз декілька ключових питань освітньої реформи. Зокрема, необхідно чітко визначити структуру середньої освіти та її тривалість».

«Одне із основних завдань при доопрацюванні законопроекту в Комітеті – зробити його зрозумілим суспільству. Закон повинен передбачати механізми для реалізації реформи освіти та показувати перспективи, які відкриває ця реформа. При цьому Закон не буде працювати, якщо його не підтримають педагоги, батьки, роботодавці».

Ви розумієте, шановні читачі, що відбулося? Той, хто хоча б трошки ознайомлений з процесами проходження законопроектів у Верховній Раді, розуміє, що Міністр освіти і науки України Сергій Квіт отримав від Комітету з питань науки і освіти, як мінімум, ляпас, показавши свою повну неспроможність повторно (повторно!) підготувати такий важливий для вітчизняної освіти законопроект. Тобто у нього, говорячи мовою Федора Решетнікова, «опять двойка!».

Адже, коли законопроект відправляється на повторне перше читання з новим доопрацюванням, то тим самим визнається, що вартість «доопрацьованого» перед цім законопроекту – нульова! І тепер безпосередньо Комітет з науки і освіти буде його доопрацьовувати перед першим читанням.

Таким чином, на сьогодні команда «реформаторів», очолювана Сергієм Квітом, не провела через Верховну Раду практично жодного законопроекту! Адже до Законів «Про вищу освіту» та «Про наукову і науково-технічну діяльність», прийнятих Верховною Радою, Міністр зі своєю командою не має практично ніякого стосунку.

Більше того, Закон «Про вищу освіту», прийнятий Верховною Радою ще 01 липня 2014 року, до цього часу не імплементований і працює лише фрагментарно, тому що Міністерство освіти і науки не забезпечило розроблення близько 40 підзаконних актів, необхідних для його імплементації.

Так що ж виходить? Команда «грантососів-реформаторів», очолювана Міністром Квітом, – безплідна? А сам Сергій Квіт – «пустоквіт»? Невже «пустоквіти» здатні лише на рейдерські захоплення університетів? Національний авіаційний університет, Харківський національний університет радіоелектроніки… Хто наступний?

Така безплідна, руйнівна, за своєю суттю, діяльність Міністра не може не викликати підозру, що «грантосос» Квіт виконує чиєсь замовлення і хоче встигнути остаточно «добити» українську освіту, яка, попри всі проблеми, продовжує бути одним із фундаментів нашої держави і до цього часу є конкурентоздатною в світі. Адже відомо, що музику замовляє той, хто платить, а грантодавцям, які мають свої власні інтереси, конкуренти не потрібні. При цьому Міністр чіпляється за все, аби залишитися на плаву, не дивлячись на те, що виявив свою повну бездарність як очільник Міністерства освіти і науки України.

У одній із публікацій на сайті www.reider-nau.com була висловлена думка: «Складається враження, що в нашій державі опрацьовуються нові технології гібридної війни, спрямованої проти українського народу, які передбачають знищення, вбивство вітчизняної освіти». І що одним із провідників цих технологій є Міністр освіти і науки України Сергій Квіт. Дуже схоже на правду.

Цікава деталь, яку мало хто знає. Федору Решетнікову при написанні його картини позували чотири хлопця, які дуже погано вчилися, були «двієчниками». Пройшли роки, Решетніков знов зустрівся з ними і поцікавився, як склалася їхня доля. Виявилося, що під впливом участі у написанні картини та побаченого на ній, троє з них дуже швидко виправилися, закінчили середню школу і продовжили навчання в технікумі, а один з них згодом – навіть і в інституті. Четвертий після сьомого класу пішов до ремісного училища, закінчив його і вже встиг стати майстром на заводі. Ось, що таке мистецтво і як воно впливає на людей!

Так може і Міністру Квіту варто познайомитися з картиною «Опять двойка», перейнятися її духом? Може він тоді отримає якійсь поштовх? Хоча, навряд. Адже Міністр освіти і науки України Сергій Квіт – не просто «двієчник», він – хронічний «двієчник» з великим стажем! До того ж, будучи нарцисом, вважає, що він, власне, і є мистецтво. Йому вже ніщо не допоможе.

Пам’ятаєте, на початку статті були виділені два фрагменту тексту. Об’єднаємо їх зараз. Чи не здається вам, що, якщо замінити в цьому тексті слово «хлопчик» на слово «Міністр», то будемо мати образ Міністра освіти і науки України Сергія Квіта?

Він робить засмучений вигляд, опустивши голову і потупивши очі, зображає переживання з приводу чергової отриманої «двійки». Але така ситуація у нього виникла не в перший раз і хлопчик уже добре знає, як треба поводитися у подібних випадках. Він неодноразово давав обіцянки… і взагалі не переживає за погану оцінку, а лише за звичкою «хитрує», роблячи пригнічений вигляд, з обіцянками виправитися, які вже давно «набили оскому».

Бідна Ненька…

Богдан Святогляд, мистецтвознавець

 


Коментарів 3 Додати коментар

  • Шановна редакція, вважаю, що треба передати всі наявні у вас матеріали по Квіту до прокуратури, яка займається корупцією. Може тоді щось зміниться.

  • Коли кажуть, що Квіт зрадив ідеали Майдану, то глибоко помиляються. Він не перевантажуав себе ніколи ніякими ідеалами, притаманними будь-якій порядній людині. Ще з часів Могилянки було зрозуміло, що він звичайний карьєрист-пьявка.

  • […] Не зайвим буде нагадати і для шкільної освіти фрагмент статті: «Така безплідна, руйнівна, за своєю суттю, діяльність Міністра не може не викликати підозру, що «грантосос» Квіт виконує чиєсь замовлення і хоче встигнути остаточно «добити» українську освіту, яка, попри всі проблеми, продовжує бути одним із фундаментів нашої держави і до цього часу є конкурентоздатною в світі» http://reider-nau.com/u-sergiya-kvita-znov-dviyka-pered-nami-kartina-vidomogo-radyanskogo-hudozhnika… […]

Залишити коментар