«Видатний науковець» Олександр Рєзнік

Жов.11.2019. / 1 коментар

Сьогодні колегія МОНУ буде вирішувати чи присвоювати «видатному науковцю» Олександру Рєзніку науковий ступінь кандидата технічних наук, чи його наукова біографія закінчиться.

Кажуть, що він мітить в крісло заступника декана факультету О.Чемакіної.

Публікуємо зведений відгук на його дисертаційне дослідження.

ryeznik

 

ВІДГУК

 

на дисертацію Рєзніка Олександра Миколайовича «Проектування автомобільних доріг на ділянках з підвищеним рівнем небезпеки аквапланування», поданої на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю 05.22.11 – автомобільні шляхи та аеродроми.

 

Найперше слід зазначити, що захист дисертації О.Рєзніка відбувся 5  липня поточного року в режимі підвищеної секретності із залученням служби охорони, що обмежувало передбачену нормативно-правовою базою публічність і відкритість, а також присутність бажаючих побачити цю знаменну для університету подію.

Склалося враження, що незвичний літній період для захисту дисертації також був обраний не випадково, а з метою максимального втаємничення самого факту захисту, бо наука і інтелект пана Рєзніка – речі принципово несумісні.

Апробація результатів роботи, зазначена в авторефераті, дуже куца. Всього дві конференції, причому відбулися вони у 2008 та 2009 роках. Тобто т.зв. апробація основних результатів дослідження відбулася задовго до ремонту автодороги Львів – Тернопіль, де, якщо вірити написаному в авторефераті та дисертації, «заднім числом» були використані результати апробації дослідження, захищеного в 2019-му.

Таку глибоку наукову можливість керувати часовими межами продемонстрував дисертант, але скромно забув вказати на неї як на реальне наукове відкриття, яке не було під силу нікому аж до захисту рецензованої дисертації.

Ця невідповідність прямо вказує на навмисне штучне підтасування різних шматків роботи, написаних десь між 2006 та 2019 роками.

Вражає розмах мети і завдань роботи. Молодий дослідник замахнувся на «отримання експериментальних залежностей критичної швидкості від товщини шару рідини для попередження виникнення явища аквапланування, що дозволить отримати адекватні показники як в натурних, так і в лабораторних умовах та використати дані показники при проектуванні та розрахунку дорожніх одягів». (Автореферат, с. 4-5).

для ознайомлення

Це надзвичайно вартісний експериментальний проект і навряд чи по кишені скромному здобувачеві при повній відсутності державного фінансування такого типу робіт. Очевидно, що можемо мати справу з плагіатом, або «надмірним запозиченням», за влучним інноваційним визначенням плагіату Лілією Михвйлівною Гриневич, наукових результатів, які аж ніяк не належать О.Рєзніку. Він тривалий час був безробітним, або перебував у Литві в якості здобувача і експериментувати в будь-який спосіб на автошляху Львів – Тернопіль просто не мав часу, незважаючи на шалену дослідницьку хіть і вміння керувати часом, як уже було зазначено вище.

Це було зрозуміло і голові спецради А.Бєлятинському, і всім її членам, які голосували «за» винятково з поваги до Андрія Олександровича та можливості бути «при ділі», поспілкуватися і попити чаю як мінімум. Бо спецрада має когось випускати, інакше закриють.

Завдання, як стверджує один з опонентів, виписані надто широко. Тут вбачаємо спробу керівника застосувати таким чином відволікаючий маневр, щоб досвідчені вчені пожаліли молодого дисертанта і відреагували на кшталт:  «дуже широко для кандидатської, можна інтелектуально надірватися, розв’язати, так би мовити мозковий пупок».

Сконцентрувати членів ради на цьому аспекті дискусії, щоб не перейшло все у відверту розмову про «галіматью, яку ви, шановний Андрію Олександровичу, нам підсунули, щоб зробити з нас ідіотів». Але в житті, як на довгій ниві, –  комусь і до Андрія Олександровича доведеться звернутися з аналогічним прохання просунути в кандидати технічних наук чергового непутящого оболтуса. Бюджет держави всіх витримає.

Справді, аж три рази «дослідити» і два рази «удосконалити» спостерігаємо у завданнях. Так само широко, як і не конкретно. Кожен, хто хоч раз захищався, розуміє, що конкретика в кандидатській має бути хоча б у об’єкті та предметі дослідження – про конкретну ділянку дороги,  конкретні експерименти, про конкретні локальні для кандидатської задачі. Але й там її немає. Загальні фрази і широкі наукові обрії, яких не видно навіть за могутнім шляхом Львів – Тернопіль. Та навіть і за горизонтом.

Складається враження, що шановні члени спецради дивилися на автореферат, бо якщо його хоча б переглянути, то можна розгледіти серйозні наукові вади, а у бік накритого столу. Бо,  нагадаємо,  була п’ятниця, по обіді.

Слід зазначити, що офіційні опоненти уважно проаналізували роботу О.Рєзніка на предмет рівня її відповідності кваліфікаційним вимогам. З їх висновків можна скласти загальне уявлення про вкрай низький науковий рівень роботи.

Наприклад, суттєві зауваження Н.Смірнової стосувалися такого:

– згадані закордонні джерела 80-90 років минулого століття;

– не зрозуміло яким чином отриманий графік для визначення надійності дорожнього одягу від запасу міцності;

– не зрозуміло що означають певні символи та величини у конкретних формулах;

– недостатньо інформації про дорогу Львів – Тернопіль, про конкретні небезпечні  ділянки;

– невдало сформульована тема дослідження;

– не наведені дослідження по визначенню коефіцієнту фільтрації шару із пористого асфальтобетону, що не дає підстав судити наскільки даний шар пропускає воду.


Це тільки частина висловлених зауважень, але й вони дають підстави твердити про наукову неповноцінність роботи. Бо якщо у формулі є «незрозумілі знаки і символи», то висновки явно спотворені і не можуть бути об’єктивними і тим паче науковими.

А якщо і сам дисертант не розуміє суті і зайвих знаків, і самої формули, вперше їх побачив у тексті доповіді на захисті, то зрозуміло, що він не готовий до захисту.

І чого хоче від О.Рєзніка поважна Н.Смірнова, якщо дорога Львів – Тернопіль є прямолінійною і небезпечних ділянок,  про які О.Рєзнік говорить в дисертації, просто немає. І ніяка волога ніяк не скривить пряму до звивистої та небезпечної. Та й вимагати від дисертанта згадувань статей про застосування нових технологій, свіжіших за 90-ті, позбавлені смислу і логіки,  оскільки на знаменитому шляху Львів – Тернопіль застосовувалися технології саме згаданих дисертантом років.

А графіки беруться з… Просто беруться і нема чого тут умнічати шановній Н.Смірновій. Це не її справа звідки О.Рєзнік взяв графіки. Просто взяв, а може і вкрав. Така у Рєзніка звичка. Наукова звичайно.

У другого опонента, кандидата технічних наук, доцента В.Пенькова, також виникло багато питань, на які він так і не знайшов відповіді в дисертації. Одні знаки запитання. Для нього сумнівними виявилися власні здобутки автора, не зрозуміло ким і коли проводилися дослідження, на які посилається О.Рєзнік і які стали підставою для висновків і утвердження досяжності всеохоплюючої мети. Загалом не вказано що, власне, виконано автором!

Але потім, після зазначених суттєвих недоліків, які впливають на результати точного, технічного дослідження, опоненти чомусь говорять про те, що ці хибні результати «не впливають» на якість роботи і О.Рєзнік заслуговує на присудження йому наукового ступеня кандидата технічних наук.

Їм мало би бути соромно. Їх сором ще дожене, бо і сам О.Рєзнік, і його захист настільки токсичні, що сморід від нього вони відчують аж у далекому Харкові. І їм буде складно довести колегам, що вони в цій науковій ганьбі участі не брали.

Також слід зауважити, що, аналізуючи публікації автора дисертації та науковий доробок його керівника, складається стійке враження, що справжнім автором є саме А.Бєлятинський. А з О.Рєзніком, як стверджують колеги по роботі з НАУ, їх пов’язують давні дружні стосунки.

О.Рєзнік років п’ятнадцять тому навчався в аспірантурі НАУ, але був відрахований за неуспішність. Довго тинявся безробітним, бо був звільнений з Інституту міжнародних відносин НАУ через зниклу в невідомому напрямку комп’ютерну техніку, а згодом, з компанії приватного провайдера «Павутина» через значну недостачі готівки в касі, що можуть підтвердити керівники цих структур.

Лише в 2019 році, очевидно задля чергового кар’єрного зростання, О.Рєзнік обманним, як стверджують колеги по факультету, а не Навчально-науковому інституту аеропортів, як всюди чомусь вказано в авторефераті, шляхом домігся проведення захисту.

Також викликає як мінімум здивування факт зазначення в авторефераті у частині «Зв’язку роботи з науковими програмами, планами,  темами» цілого ряду держбюджетних та госпдоговірних тем з 2010 по 2017 рік, коли пан Рєзнік ні до НАУ, ні до НН Інституту аеропортів, ні до кафедри реконструкції аеропортів та автошляхів не мав жоднісінького стосунку, хіба що тривалий час незаконно мешкав у гуртожитку даного закладу.

Звертаю увагу на те, що обидва опоненти є представниками Харкова. Одна з них, доктор технічних наук, доцент Смірнова Н.В., є професором кафедри будівництва та експлуатації автомобільних доріг ім О.К.Біруля Харківського національного автомобільно-дорожнього університету. Як бачимо за профілем захищеної дисертації. Інший – В.Пеньков – кандидат технічних наук, доцент кафедри земельного адміністрування та геоінформаційних систем Харківського національного університету міського господарства ім О.М.Бекетова.

Як правило, для опонування дисертації не рекомендується брати опонентів з одного університетського регіонального центру.

Слід зазначити, що матеріали про характеристики ділянок автодороги Львів – Тернопіль, засоби, матеріали, які застосовувалися при її будівництві були взяті науковим керівником О.Рєзніка А.Бєлятинським у колег з Українського державного інституту по проектуванню об’єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» та головного підрядника ТОВ «Євробан-захід». І жодного стосунку до будівництва автодороги, планових, регламентних та контрольних робіт дисертація О.Рєзніка не має, оскільки в дисертації використовуються винятково фрагменти проектно-кошторисної та спеціальної інформації «Укрдіпродору». Це можна легко перевірити.

Висновки дисертації свідчать, що жодної новизни вона не містить. Усі розрахунки також є власністю науковців з «Укрдіпродору», або ж керівника наукових госпрозрахункових тем А.Бєлятинського, який плідно тривалий час освоює немалі кошти, виділені на науку тим же «Укрдіпродором»,

Очевидно, що маємо справу зі спробою присудити наукове звання кандидата технічних наук людині, яка поняття не має в тому, про що йде мова у дисертації, яке не є самостійним дослідженням, не є завершеною науково-дослідною роботою, не містить нових науково обґрунтованих теоретичних і експериментальних результатів щодо проектування автомобільних доріг на ділянках з підвищеним рівнем небезпеки аквапланування.

Дисертаційна робота, таким чином, не відповідає вимогам п. 11 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 567, а її автор Рєзнік Олександр Миколайович не заслуговує присудження йому наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю 05.22.11 – автомобільні дороги та аеродроми.

Можемо рекомендувати колегії Міністерства освіти і науки України відкласти рішення щодо присудження Рєзніку Олександру Миколайовичу наукового ступеня кандидата технічних наук зі згаданої спеціальності та вжити додаткових заходів з перевірки на авторство тексту дисертаційного дослідження, його актуальності, наукової новизни, практичної значущості тощо, аж до повторного захисту роботи в іншій спеціалізованій вченій раді.

А у випадку підтвердження фальсифікації результатів наукового дослідження О.Рєзніка підняти питання про закриття спеціалізованої  вченої ради 26.062.12 у Національному авіаційному університеті.


Коментар 1 Додати коментар

  • Про Рєзніка – нецікаво, занадто дрібна сошка, давайте про Юру-пройдисвіта!

Залишити коментар