Як бариги Бадрудінов і Квіт державні кошти «розпилити» хотіли

Лип.8.2016. / Коментарів: 5

У заголовок статті винесений термін «бариги». Знаходимо в словнику українського сленгу «Словопедія»: «Барига – це: 1. Перекупник краденого. 2. Продавець, торговець, бізнес якого оцінюється як недостойний». Так хто ж в дійсності є Олександр Бадрудінов і Сергій Квіт та яке відношення вони мають до терміну «барига»? Пошуку відповіді на ці запитання та дослідженню певних аспектів їхньої «діяльності» й присвячене наше журналістське розслідування.

Отже, Олександр Бадрудінов. У відкритих джерелах про нього є дуже мало інформації, бо люди з не зовсім чистою біографією намагаються вести прихований від суспільства спосіб життя. Відомо, що він є засновником або співзасновником разом з членами своєї сім’ї та іншими родичами декількох приватних структур у Бородянському районі Київської області. Зокрема, це –ПрАТ «АС» (обласний авіаційний центр – Бородянський «аеродром»), ТОВ «Укр-Буд-Сервіс» (будівництво різних об’єктів), ТОВ «Утілсервіс» (полігон твердих побутових відходів – сміттєзвалище), ТОВ «Науково-виробниче підприємство «АБМ груп – Національний авіаційний університет» (продаж разом з одним із своїх поплічників Авдєєвим безпілотників, спроектованих та виготовлених у НАУ). Бадрудінов є також власником багатьох гектарів земельних ділянок та лісових масивів, які він «прихватизовував», починаючи з 90-х років, як правило, без дозвільних документів.

За небезпідставними чутками, в одній із приватних структур Бадрудінова прилаштований і батько першого заступника Міністра освіти і науки Інни Совсун. Тобто і тут порядок –  все «схвачено», як він вважає.

Бадрудінов – родом із бандитських 90-х років. Саме тоді відбулося накопичення його першого капіталу. Його весь час супроводжують скандали та карні справи. Судяться в теперішній час з Бадрудіновим і мешканці Бородянського краю, адже Бородянське сміттєзвалище, отруюючи повітря, воду та землю, перетворило навколишнє середовище в зону екологічного лиха. А обіцяного Бадрудіновим сміттєпереробного заводу як не було, так і немає через незаконність існування самого сміттєзвалища, відсутність дозвільних документів та байдужість і жадібність його власника.

Проте володіння сміттєзвалищем, виявляється, є дуже прибутковою справою, тому Бадрудінов триматиметься за нього до кінця. Недарма він так наполегливо намагається укласти договір з університетом, щоб сміття зі студмістечка возити до Бородянки, «за тридев’ять земель», скасувавши раніше укладений та вигідний для університету договір з такою авторитетною фірмою як Veolia.

 Батрудніво, Квіт, Шульга, Майснер

На Бородянському «аеродромі», на якому відсутні світлотехнічні, радіотехнічні та інші системи забезпечення польотів (адже це – колишній звичайний ґрунтовий майданчик для літаків сільгоспавіації), часто гинуть люди. А після загибелі у 2012 році відразу п’ятьох осіб фінансові справи Бадрудінова різко похитнулися, тому що треба було за будь-яку ціну закривати порушені карні справи за серйозними статтями. Як з’ясувалося, польоти на Бородянському аеродромі здійснювалися з грубим порушенням Правил виконання польотів. Через півроку слідства був зроблений висновок, що в загибелі людей «ніхто не винен». Ось такий висновок. Буває… Але через значні витрати Бадрудінов фактично став банкрутом.

Треба було щось робити. Розпочався «мозковий штурм» з опрацювання шляхів поповнення фінансів, до якого підключилися тоді ще Міністр Квіт – кум і поплічник Бадрудінова з комерційних оборудок, та Цибулько – ще один кум і поплічник. До них приєднався дрібний ділок і шахрай такий собі Майснер, також кум і поплічник Бадрудінова.

Квит1

 

Уважний читач, який звик жити як за сумлінням, так і за законом, може не повірити в те, що Міністр Квіт, призначений на свою високу та відповідальну посаду на хвилі Майдану, волею Революції Гідності, може мати щось спільного з людиною, поруч з якою гидко бути, як кажуть у народі, навіть у чистому полі.

До того ж, Квіт є сотником «Тризубу», який входить до складу «Правого сектору», та членом проводу Конгресу українських націоналістів. А це – вже серйозно. Правда, останнім часом пан Квіт якось неохоче визнає ці факти із своєї біографії. Чи то щось знає, чи то соромиться чогось? Хоча, навпаки, мав би пишатися. Але, як би там не було, бачити поруч із собою такого, як барига Бадрудінов, та ще бути його кумом, для палкого прибічника української національної ідеї Квіта, який вважає себе до того ж ще й інтелектуалом, – це мало б бути вже занадто і не могло бути в принципі.

Проте, як виявляється, може бути і є. Адже їх пов’язують давні не лише родинні, але й, головне, – комерційні стосунки, що тягнуться з часів, коли Сергій Квіт був ще президентом Києво-Могилянської академії, в якій вчився в той час, до речі, син Олександра Бадрудінова – Сергій. Але це – тема окремої розмови.

Отже, головне, що об’єднує Бадрудінова і Квіта – це комерційний інтерес, гроші. Як тут не згадати відоме з часів Стародавнього Риму висловлювання: «Гроші не пахнуть», яке досить красномовно характеризує мораль осіб типу Бадрудінова і Квіта.

Нагадаємо історію цього висловлювання, яке стало відомим завдяки історику Светонію – укладачу біографії римського імператора Веспасіана. Коли Веспасіан прийшов до влади, фінансовий стан Риму був жахливий. Тому новий імператор вирішив збільшити існуючі податки та ввести нові, вважаючи, що будь-яке поповнення бюджету себе виправдає в очах громадян.

Зокрема, він ввів податок «на сечу», яка збиралася в громадських туалетах Риму та використовувалася в подальшому при обробці шкіри. Зазначимо, що туалети в Стародавньому Римі нагадували палаци. Вони будувалися з цегли і гарно оздоблювалися мармуром та напівдорогоцінним камінням. Це були не просто місця для відправлення природних потреб людей. Громадські туалети відігравали роль своєрідних клубів, у яких проходило ділове та комерційне життя багатих людей. Тут призначалися зустрічі, проходили ділові бесіди, укладалися угоди тощо. Римська знать проводила там дуже багато часу.

Одного разу, наслухавшись насмішок від місцевої знаті, до Веспасіана прийшов його син Тит з докорами про ганьбу, яку Веспасіан накликав на себе та свою родину через цей податок «на сечу». Веспасіан мовчки вислухав сина, потім взяв жменю монет, підніс їх до носа Тита і запитав, чи чує він запах сечі? Коли Тит заперечливо покачав головою, Веспасіан і виголосив фразу, яка з того часу стала крилатою: «Гроші не пахнуть. Хоча вони від сечі».

З часом ця фраза набула різко негативного сенсу, адже стверджувала принцип, що для отримання прибутку придатні будь-які засоби. У цього принципу завжди були і є багато послідовників – людей, для яких головне в житті – гроші. Причому, яким шляхом вони добуваються, – неважливо. Ці люди живуть за страшним за своєю суттю принципом, що мета виправдовує будь-які засоби. Порядність для таких людей – за межами їхнього розуміння.

До речі, Веспасіан зробив для Риму дуже багато. Зокрема, саме під час його правління відновили Капітолій, розпочали будівництво Колізею. А що зробили для держави, для суспільства Бадрудінов і Квіт? Безумовно, історія все розставить по своїх місцях. Але вже зараз можна стверджувати, що в цілому і Бадрудінов, і Квіт – це наперсточники, здатні не на творення, а лише на руйнування та «ловлю риби» в каламутній воді.

КВіт

Не випадково, перебуваючи на посаді Міністра, Квіт став уособленням некомпетентності, беззаконня та корупції в освіті. Складається враження, що Квіт прагнув, щоб в Україні зі шкіл та з вищих навчальних закладів виходили не високорозвинені особистості, а манкурти – бездушні рабські створіння з мінімальними освітніми, культурними та іншими запитами, котрі не цікавилися б нічим і були б здатними виконувати лише визначені господарем основні найпростіші функції з повною залежністю від цього господаря.

Напевно, це й було метою освітніх псевдореформ Міністра Квіта. Адже зовнішній менеджмент економіки нашої держави, її фінансового сегменту, які перебувають в стані глибокої кризи, явно не зацікавлений в їхньому розвитку та в такій кількості освічених, висококваліфікованих фахівців, зокрема, фахівців з вищою освітою, яких готують зараз українські вищі навчальні заклади. Бо освіченими людьми важко маніпулювати.

З погляду ж на те, що Україна стрімко перетворюється в сировинний придаток, у першу чергу, країн Євросоюзу, сировинні та переробні виробництва з їх трудомісткими та, як правило, екологічно «брудними» технологіями і низькооплачуваною працею, потребують великої кількості працівників, переважно, з невисоким рівнем освіти та кваліфікації. Ймовірно, саме таке майбутнє для українських дітей і планував Квіт, виконуючи замовлення своїх покровителів – грантодавців.

Але про себе коханого Квіт ніколи не забував. Результати нашого журналістського розслідування свідчать, що наслідком зазначеного вище «мозкового штурму» бородянської групи пройдисвітів став план, який передбачав «розпил» членами цієї групи бюджетних коштів в особливо крупних розмірах з використанням Національного авіаційного університету.

Ми не знаємо достеменно всіх деталей цього плану, але його суть зрозуміла. На першому етапі після завершення повноважень ректора Миколи Кулика зі своїх посад повинні були звільнені ті, хто був здатний чинити опір «дерибану» університету, – проректори, і на їхні посади заведений зовнішній менеджмент. Під надуманим приводом були звільнені Луцький М.Г., Полухін А.В., Зарубінська І.Б., Борсук П.С., Козачок Я.В. На їхніх посадах з’явилися пройдисвіти, професійно та морально не придатні для роботи у вищому навчальному закладі такого рівня і які, як згодом з’ясувалося, мали та мають проблеми із Законом: Майснер, Шульга, Іванова, Авдєєв, Калита. Не був звільнений лише Харченко В.П. Адже саме колабораціоністу Харченку В.П. була відведена за його бажанням та згодою зловісна роль «могильщика» університету.

На наступному етапі за планом пройдисвітів літаки фірми Dimond Aircraft Industries, які були придбані за державні кошти в рамках цільової державної програми для Кіровоградської льотної академії, повинні були передані іншій стороні. У зв’язку з тим, що Кабінет Міністрів України не встиг повністю сплатити вартість літаків, вони стояли в ангарі академії, не маючи дозволу на їх експлуатацію від фірми-виробника. За поданням Квіта рішенням Кабінету Міністрів літаки були передані просто з балансу на баланс Держприкордонслужбі, а кредиторська заборгованість перед фірмою-виробником обсягом 490 тис. євро була «повішена» на університет (причому, за відсутності літаків!).

Далі, за планом, мав бути оголошений набір на навчання за програмою підготовки пілотів не в Кіровоградській льотній академії, а безпосередньо в базовому вищому навчальному закладі університету в Києві, що і було зроблено. Зовсім втративший розум Харченко видав накази від 02.12.2015 р. №345/од, від 17.03.2016 р. №93/од та від 24.06.2016 р. №239/од, згідно з якими в Києві з 01.09.2016 р. мала розпочатися підготовка пілотів з використанням Бородянського аеродрому.

raspil-2

Харченко знав, на що йшов, коли видавав ці накази. А йшов він на злочин! Він не міг не знати, що в університеті в Києві немає літаків, немає аеродрому, немає сертифікованих викладачів, немає взагалі ніякої інфраструктури для підготовки пілотів, а Бородянський аеродром непридатний для підготовки пілотів. А пішов він на злочин тому, що, за оцінками експертів, ціна питання була понад 150 мільйонів євро (євро!), якби все пішло за планом бородянських пройдисвітів. Це – придбання літаків, тренажерів тощо, ясна річ, з «відкатами». Зрозуміло, для чого літаки з Кіровоградської льотної академії були передані Квітом Держприкордонслужбі? Для того, щоб розчистити шлях для придбання нових літаків з «відкатами».

daimond-2

Причому, увага: всі ці колосальні гроші передбачалося отримати, за твердженням експертів, у вигляді кредиту під заставу майна університету. Квіт же передбачив у бюджеті МОН лише 5 мільйонів гривень для забезпечення початку підготовки пілотів (без льотної практики).

На щастя, склалося у пройдисвітів не так, як їм гадалося! Квіта «пішли» і ця багатомільйонна афера не реалізувалася. Проте Бадрудінов і Харченко не здалися. Вони продовжили «протискувати» питання передачі в оренду університету, як «ярмо на шию», Бородянського аеродрому з усім його господарством та обслуговуючим персоналом з фінансуванням цієї оренди за рахунок спеціального фонду університету, тобто за рахунок власних зароблених коштів. Більше того, працівники Бородянського аеродрому один за одним уже стали оформлюватися безпосередньо в університеті на створені спеціально під них посади з грошовим забезпеченням, якому позаздрили би доктори наук, професори. Тобто процес пішов, як казав відомий політик.

Харченко и батрудинов 2

 

І тут слід віддати належне компетентності та мудрості нових керівників Міністерства освіти і науки та його очільника – Лілії Гриневич. Вони розібралися з цією авантюрою, скасували державне замовлення на підготовку пілотів в Києві і примусили Харченка провести засідання вченої ради університету, щоб внести зміни до Правил прийому на навчання, виключивши підготовку пілотів.

Учасники цього засідання розповідають, що питання скасування підготовки пілотів було обставлено Бадрудіновим дуже цікаво. Адже він, отримавши ляпас, дуже хотів зробити «гарну міну при поганій грі». Вперше при цьому складі вченої ради Бадрудінов на її засіданні був відсутній. Усі чекали виступ з поясненням, що відбувається і чому Міністерство скасувало підготовку пілотів, виконувача обов’язків ректора Харченка – людини, яка разом із бородянським угрупуванням поки що веде університет у «світле майбутнє», як він стверджує.

Але на трибуну несподівано вийшов відповідальний секретар приймальної комісії Ткаліч і заявив: «Університет не повинен готувати пілотів в Києві. Що хочете зі мною робити, то й робіть, але моя думка така». О це так: відповідальний секретар приймальної комісії Ткаліч, виявляється, має власну думку та ще з якого питання! З питання комерційних оборудок Бадрудінова! Так і хочеться вигукнути: «Ай да Бадрудінов, ай да сукін син!». Але замітимо, які ж в Національному авіаційному університеті гарні люди! Вони все зрозуміли, тому проголосували з «хіхіканням» одностайно.

Свідки кажуть, що після «героїчного» виступу Ткаліча відпоювали корвалолом. Перенервував, бідолаха. Дуже хвилювався. Адже так старався точніше виконати доручення Бадрудінова, так старався. Навіть текст виступу практично без помилок зазубрив, як вірш, правда, чомусь заїкався трішки, поглядаючи інколи на багрово-чорного Харченка.

Таким чином, те, заради чого барига Бадрудінов «со товарищи» зайшов до Національного авіаційного університету, «лопнуло». Це означає, що Бородянське сміттєзвалище вже не полетить, принаймні, за рахунок коштів університету! І доведеться тепер Бадрудінову ще активніше бігати від чисельних кредиторів, бо борги треба віддавати, а годинник тікає. Але в цьому є і певний зиск: під час бігу від кредиторів зайву вагу можна скинути, через що тиск нормалізується, ймовірність інсульту зменшиться, сон буде більш глибоким. Успіхів, пане Бадрудінов!

Квит Квіт Андрій Майснер Бадрудінов Шульга 0267

Бородянське угрупування «поклало око» і на 38 га університетської землі, виділеної рішенням Київради у 2005 році, за ініціативи тодішнього ректора Бабака, під житлове будівництво. До речі, університет ще у грудні 2015 року отримав службові квартири для працівників у будинку за адресою Донця, 2, але Бадрудінов з Майснером блокують їх розподіл. Чому? Все просто, хочуть у будь-який спосіб перевести їх з категорії службових в категорію приватних і «роздерибанити». Але це – тема окремої розмови.

Квіти, бадрудінови, майснери та їм подібні пройдисвіти повинні запам’ятати, що вони не поставили і не поставлять колектив університету на коліна. Говорячи же про ганебне минуле, ганебне теперішнє та не менш ганебне майбутнє злочинного бородянського угрупування, яке поки що «керує» в університеті, та перефразовуючи відомий вислів нашого видатного земляка Олександра – славетного сина не менш славетного київського князя, можна сказати: «Той, хто до нас з мечем прийде, від меча і загине!». Додамо, загине від меча правосуддя! І так буде!

Микола Сорокопуд, журналіст


Коментарів 5 Додати коментар

  • за университет, я надеюсь, должны переживать все кто в нем учился, работал или работает

  • Факты изложенные хорошо

  • Конечно, не всё так гладко с людьми, которые на сегодня что то могут в этой стране, поэтому они пришли в Наглядову Раду не с голым задом,, как у нас с вами, а с своими мощностями, типа аэродрома в Бородянке.
    Гражданин Николай Сорокапуд, вы в курсе о стагнациях Авиационной тематики в Украине ? По видимому нет. Так вот, за открытие факультета и бюджетного финансирования специальности пилот, ратовали мы, общественность, обивая пороги Мин.Образования и прочих инстанций. У детей, мечтающих летать нет шансов в этой стране стать пилотами, даже в Кировоградской Лётной Академии из выпуска около 3% станут пилотами в будущем. Поэтому всеми правдами и неправдами была создана гос.программа для пилотов. Да, уважаемый, это стоит не дёшево, у простых смертных украинцев нет таких денег, чтоб дать детям такое образование, но все были согласны на контрактную основу, например с МАУ после обучения.
    Итого, вы не увидели и не показали корень проблемы, а лишь выставили всё в стандартном вашем восприятии, от чего складывается впечатление, что статья заказная.
    И самое главное, чео вы добились : – ” А воз и ныне там…” . Такие как вы ничего не создавали в жизни, а лишь другим палки в колёса ставили. Остаётся поблагодарить вас от имени наших курсантов с АКЦ и от многих детей Украины, что прикрыли для них возможность добиться своей мечты.
    Жаль, что я раньше не знал про таких подвижников и подобную статью.

Залишити коментар