За святковим фасадом

Жов.15.2018. / Коментарів: 3

12 жовтня 2018 року відбулося завершальне дійство з розлогого переліку заходів, присвячених святкуванню 85-ї річниці Національного авіаційного університету – розширене засідання вченої ради. На нього вдалося запросити в якості почесного гостя першого Президента України Леоніда Кравчука.

Чому і до кого приїхав Леонід Кравчук? Він приїхав вручити щорічну премію Фонду розвитку журналістики імені А.Москаленка фоторепортеру О.Клименку. Який стосунок має О.Клименко до НАУ? Жодного. Який стосунок він має до Л.Кравчука? Прямий. Бо родич.

Без сумніву, вітаємо колегу О.Клименка, кавалера ордена «За заслуги» 3 ступеня, Заслуженого журналіста України, з премією Фонду.

Л.Кравчук виглядав не надто переконливо і авторитетно в ролі «підтримки» Ісаєнка, але своєю присутністю надавав певної статусності черговому PR-у лжеректора.

Офіційний сайт так і написав, що «ректор Ісаєнко і перший Президент Л.Кравчук вручили…», що свідчить про абсолютну відсутність почуття міри у злочинця, який незаконно утримує собі посаду і нахабно відводить роль у себе «на підтанцьовках» шанованій людині.

1

Трохи розбавило авіаційною тематикою вручення відзнак почесних докторів трьом гостям. І для університету користь, і щоб згладити неприємні враження новоспечених докторів від неорганізованого святкування.

З усього переліку численних заходів лише два відповідало суті свята – урочисте засідання-концерт і урочисте засідання вченої ради. Інше скидалося на бутафорію. Наприклад, позорисько, яке було пафосно названо Міжнародною науковою конференцією з питань тероризму.

Незаперечним героєм святкування виявився колектив військової кафедри на чолі з її керівником полковником О.Водчицем.

Що запам’яталося колективові?

У першу чергу повна відсутність організованості, смикання керівників середньої ланки, нервове забезпечення масовки на всі заходи. Рознарядки давалися щодня по кілька разів. Це виглядала приблизно так: «Забезпечити на 14.00 на сьогодні до актової зали першого корпусу 15 чоловік!», або «Терміново привести 30 студентів до ЦКМ!» Ні для чого, ні кого, ні на який захід, а саме кількість. Без якості, як примітивну масовку, не рахуючись із навчальним процесом.

По-друге. Більшість заходів були спрямовані на звеличування не колективу університету, а персонально Ісаєнка та його «команди». Це було видно неозброєним оком. Увесь примітивний інформаційний апарат працював тільки на «ректора». Запрошені гості захоплювалися не колективом, а Ісаєнком. Співали осанну не людям, котрі створили гордість вищої освіти держави задовго до нав’язування йому Ісаєнка, а нахабним рейдером. Це виглядало дуже образливо.

Тим часом, в колективі ще працюють ті, хто мав би бути у центрі святкування – ветерани. Кожен з них володів абсолютним правом на малюсіньку грамоту, яка недорого коштує, але яка хоча б натякнула про повагу до їх праці. Бо складалося враження, що університет створював особисто Ісаєнко і трошки Бабак.

babak

Ще одним неприємним «сюрпризом» стало те, що надто багато Ісаєнко витратив грошей на речі несуттєві, але коштовні. На ремонти першого корпусу і біля нього, а також на концерт і прийоми було витрачено понад 10 мільйонів гривень. Неефективність їх використання на придуманий нашвидкуруч ювілей також очевидна. І кинуті як кістка преміальні у розмірі 1000 гривень кожному – радше приниження, ніж заохочення.

Загалом за два роки хазяйнування Ісаєнка в багатостраждальному університеті чітко проглядаються кілька небезпечних тенденцій. Серед них:

  • відверте прагнення особистого збагачення Ісаєнка, адміністрації загалом і його політичних покровителів;
  • масове вимивання коштів спецфонду університету;
  • руйнування управлінської вертикалі в колективі;
  • знищення кадрового потенціалу.

Святкування 85-ї річниці показало, що пріоритетом для тимчасових і злодійкуватих керівників є зовнішні прояви, яскравий фасад. А не кропітка робота, спрямована на істинну суть призначення навчального закладу – підтримку кадрів, матеріально-технічне забезпечення, зміст навчальних планів і програм, тобто те, що забезпечить конкурентоспроможність університету на ринку освітніх послуг.

Можна скільки завгодно коштів вкладати в дорогі ремонти кабінетів для адміністрації, звільняючи цілий корпус від навчальних аудиторій, у мармурові підлоги, особисту охорону, фасади тощо, але не помічати що діється за фасадом – неможливо.

Дорогий «колумбарій» на вході явно дисонує зі сміттєзвалищами на території університету, які мало хто бачить, а дорогий мармур – з «шанхаєм», в якому живуть безправні будівельники, що допомагають політичним покровителям Ісаєнка відбирати в університету золоті гектари київської землі. Це зона нашого університетського екологічного лиха, в якому керує випадкова людина, що називає себе «екологом». Там панують щурі.

Це видимий бік реального «свята», а на невидимому боці, де бідує професура і кафедри, ситуація аналогічна. Там також панують щурі в людській подобі, які харчуються фінансовою кров’ю колективу.

Варто все ж таки так провести ювілей, щоб те, про що пошепки говорять на кафедрах і в лабораторіях, стало очевидним для всіх.


Коментарів 3 Додати коментар

  • ну и Котелянец заодно отмыл немножко себе…….

  • А почему на первом фото у глиста рука росплывчита? привычка мастурбировать на отражение в зеркале дает о себе знать?

  • Кто знает за что народ страдает? А я отвечу так – не надо было НАУ сдавать ! Не прислуживать захватчикам и тем, кто ооооочень власти захотел. Они пришли чтобы себя обагатить, а не вами грамотно руководить.

    Не создавать, не созидать, а грабить вас и убивать всё то, что создано было до них ценою поколений многих.

    Этот “праздник ” у меня ассоциируется с грязной девкой, которая намалевала свою морду элитной косметикой, а грязные обоссаные и обосранные трусы забыла снять и постирать. Но им на всё это насрать, ибо такая же рать к ней в гости приплыла и ела, и пила.

Залишити коментар