Корейко з МОНУ та Ісаєнко з НАУ

Кві.13.2019. / Коментарів: 2

До першої річниці
підписання незаконного
контракту з В.Ісаєнком

Кожна людина мріє заробити свій мільйон. Це її право. І на цьому непростому шляху кожен обирає близькі йому методи збагачення. Хтось подається в бізнес, хтось шукає високооплачувану роботу закордоном, хтось терпеливо очікує на спадщину. А є категорія громадян, які розуміють, що заробити мільйони в нашій розграбованій європейській країні можна лише на державній службі, безсоромно пиляючи бюджет.

А й справді, хто зараз найбагатші менеджери? Тільки ті, хто припав навколішки, ніби в молитві, до бюджетного коритця. Але при цьому дуже важливим є збереження дрес-коду – елегантний костюм, або багата вишиванка, що має символізувати патріотизм, любов до свого народу та держави.

Ну як не любити державу, яка дає можливість тягнути із «засіків батьківщини», безбідно існувати! Її треба не просто любити, а заціловувати до знемоги! Але не до смерті, бо можна потім самому здохнути і розчинитися в реаліях реформованої вщент економіки.

polyanskyj-pavlo

Яскравим представником такої нової «європейської» ненажерливої демократичної еліти є державний секретар Міністерства освіти і науки України Павло Броніславович Полянський. Типаж дуже схожий на Олександра Івановича Корейко – підпільного мільйонера з «Золотого теляти» Ільфа і Петрова. Такий же тихий, скромний, непримітний, пересічний службовець. У нього, як і у Корейко, також є мільйони.

korejko

Але в часи Олександра Корейка державні чиновники не заповнювали електронні декларації, як це мусів зробити його сучасний колега Павло Полянський. Корейко зберігав свій мільйон у чемодані, бо боявся розголосу. А Полянський показує його абсолютно легально. Але в кожного мільйона є своя історія походження. Є вона і у полянських мільйонів.

Біографія Павла Полянського нічим особливим не відрізнялася. Звичайна, як у всіх. Школа – педінститут – армія – школа. І вийшов би Павлуша на пенсію з посади шкільного вчителя, бо «зірок з неба не хапав».

Але трапилася перестройка, незалежність, запрацювали на повну потужність соціальні ліфти. Звідусіль повилазили лузери, у яких здібностей, чи то пак компетентностей, було обмаль, але амбіцій як мінімум на члена палати лордів. Ті часи дали подарували державі багато толкових людей, але безтолкових сплило, на жаль, ще більше.

Тоді хто голосніше крикнув на мітингу, той і у владу одразу застрибував. У кого горлянка потужніша, той і народного депутата  міг накричати, а у Полянського з децибелами не склалося, тому довелося тішитися мандатом депутата Київської обласної ради.

Корито чиновника було привабливішим за скромну зарплату вчителя, тому страйкувати Павло перестав і змінив вчительські сірі будні на зручне чиновницьке крісло. І до уроків готуватися не потрібно, і «вищість» свою вчителям демонструвати приємно.

Кар’єра монівського чиновника не тільки самолюбство тішила, але й відкривала дорогу до реалізації амбітних комерційних планів. Полянський виявився талановитим бізнесменом, коли з позиції мілкого чиновника міністерства розгледів перспективу заробляння коштів через друк підручників для школи. Він був причетним і до комісій з визначення переможців конкурсу на кращий підручник, і до розподілення коштів їх на друк, і на доставку до школи. А це все бюджетні кошти.

Але, як видно з біографії, спочатку Полянський був лише партнером авторів. За проштовхування їх інтересів він брав скромну плату – вимагав співавторство. Автори у голодні 90-ті вважали за щастя таке покровительство «людини з міністерства». Полянський займався відвертою корупцією, коли змушував сивочолих науковців вписувати своє прізвище як співавтора.

А те, що змушував, чи наполегливо пропонував, то немає жодних сумнівів, бо який з чиновника автор підручника? Чиновник з 9 до 18 щодня виконував тяжку державну службу, А хіба при такому навантаження міг колишній вчитель, який самовіддано займався громадською роботою, організацією страйків, виконував які не які депутатські повноваження написати підручник? Звичайно ні.

Він пафосно у своїй біографії зазначає скільки підручників, навчальних посібників, монографій тощо він написав. І все у співавторстві!

1

 

Але йшли роки, Падло Полянський підіймався по кар’єрній драбині, а його співавтори природно відходили, бо були значно старшими. І вже в якості заступника міністра Полянський не соромиться ставити своє прізвище як одноосібного автора десятків підручників, посібників, монографій з історії того ж періоду. Та й хто і що посміє сказати заступнику міністра, коли справжні науковці та педагоги ледь животіють.

2

У часи, коли Павла Полянського звільнили з посади заступника міністра, і він перебивався в системі Національної академії педагогічних наук, такого собі відстійника відставлених керівних кадрів МОНУ, його творчий доробок являв собою перевидання під іншими назвами старого контенту.

Але ситуація змінилася, коли він повернувся до влади. У Вікіпедії він пише, що за  результатами «відкритого конкурсу» був призначений державним секретарем МОНУ. Але всі ці відкриті конкурси є лише ширмою, якою прикриваються призначення своїх людей на хлібні посади. Ну хіба можна собі уявити когось на посаді держсекретаря, хто би перебував поза орбітою впливу Л.Гриневич? Достатньо згадати її незаконні ігрища навколо НАЗЯВО і все стане зрозумілим.

Полянський – це той чиновник, який позбавлений власної думки. Він мовчки виконуватиме волю хазяйки. Такий собі покірний і зручний у використанні submissive.

І якби не широкі повноваження, якими він наділений, нехай би залишався таким у приватному житті. Але тільки не на державній службі.

Низько схилити голову і шукати копійки на підлозі означає не тільки бути слухняним. Це своєрідна індульгенція за корупційні заробітки. Лілія Михайлівна наказує вчинити незаконні дії – Павло Броніславович виконує.  Але коли Павло пропихує, користуючись службовим становищем, свої підручники для школи через рекомендацію міністерства – Лілія закриває на це оченята.

Аналізуємо далі список праць вченого Полянського і бачимо, що він практично монопольно «сидить» на історії для 9 та 10 класів. Полянський як автор фактично монополізував навчальний контент для старшокласників в сегменті «історія».

Логічно передбачити, що для того, щоб підручник був рекомендований для школи, він повинен пройти експертну комісію, а для того, щоб був надрукований за державні кошти – також мало б бути відповідне рішення МОНУ. Хто посміє зарубати автора Полянського в системі освіти? Ніхто.

Видно, не вистачає Павлу Броніславовичу задекларованих за 2018 рік майже 1 100 000 заробітної плати.  Так він ще і на роялті майже 100 000 гривень за авторство заробляє. Та й дружині дає заробити, яка є директором ТОВ «Видавництво Грамота» і отримала за рік понад 73 000 гривень.

3

https://declarations.com.ua/

Зазначмо, що видавництво друкує не тільки підручники авторства Павла Полянського, але й сотні найменувань підручників для школи інших авторів. Чи не Павло Полянський працевлаштував дружину на хлібне місце? Чи не він спрямовує бюджетні потоки на друк підручників саме в це видавництво?  А тим часом перелік судових справ, адміністративних  і кримінальних, у яких бере участь видавництво, вражає!

4

https://youcontrol.com.ua

Вражає також, річний дохід від заробітної плати дружини Полянського Юлії Полянської – 73 550 гривень, що складає на місяць 6 129 гривень 16 копійок. На таку зарплату не піде навіть студент 1 курсу.

В чому тут секрет? В тому, що продукцією видавництва заповнений вщент ринок «Петрівка». А на ринку ніхто не користується касовими апаратами. Так само як ніхто не перераховує безготівкові кошти на рахунок видавництва, окрім міністерства. І облік реально надрукованого і реалізованого ніхто для фіскальних органів не веде. І такий обіг багатотисячних тиражів підручників, і не тільки Полянського, поновлюється щороку!

Наприклад, підручник зі Всесвітньої історії для 10 класу автора Павла Полянського, надрукований у «Видавництві Грамота», коштує 120 гривень, а на ринку Петрівка вже 200 гривень.

5

http://www.gramota.kiev.ua

http://www.gramota.kiev.ua

Ціна на ринку “Петрівка” – 200 грн. 2018 рік

Ціна на ринку “Петрівка” – 200 грн.

Ціна на ринку “Петрівка” – 120 грн. 2017 рік

А чи не здається панові Полянському, а також його покровительці пані Гриневич, що тут наявний очевидний конфлікт інтересів, а значить і корупційна складова? Чому міністр не помічає беззаконня, яке лежить на поверхні?

9

А де ж совість «українця, правдолюба, демократа, європейця»? Її годі відшукати у корейки, життєвим пріоритетом якого є заробляти свої мільйони на сплюндрованій такими «українцями» землі.

Можна, звичайно, прикритися «творчою діяльністю», якою не заборонено займатися чиновникам. Але така творчість спрямована винятково на власну кишеню. І коли у заклопотаного проблемами виживання української освіти Павла Броніславовича є час вдосконалювати свою письменницьку, педагогічну і методичну майстерність? Мабуть, тяжко працює по 40-50 годин на добу. Шкода буде чоловіка, як надірветься. Нехай би вибирав, або писати, або урядувати. Але з «жабою» тоді що робити?

Дружина Полянського є також  співвласницею ТОВ «Точка відліку», яке займається наданням в оренду обладнання та устаткування для нафтогазової галузі. Звідки у простого чесного чиновника статки на його придбання? Великих оборотів у фірми немає, чи правильніше сказати, вона їх не показує. Але обладнання там чималенько і це тема для окремого розслідування.

Очевидно, немає потреби говорити про аргументи, якими керувався пан Полянський, коли, наплювавши на рішення суду Іменем України від 13 квітня 2018 року, який забороняв укладати будь які контракти з фальсифікатором виборів ректора НАУ Ісаєнком. Але рівно рік тому Полянський думку суду проігнорував, чим завдав непоправних фінансових, матеріальних, моральних збитків особисто кожному членові багатотисячного колективу і Національному авіаційному університетові загалом.

nakaz-polyanskyj

Протиправне призначенням Ісаєнка ректором НАУ!

Цілком ймовірно, що доходи від підпису на контракті з Ісаєнком за 2018 рік не увійшли в офіційну декларацію Павла Броніславовича, діяннями якого редакція буде ретельно цікавитися і ділитися з читачами.

Це тільки окремі корупційні складові діяльності Державного секретаря Міністерства освіти і науки України. Але фактів конфліктів інтересів та очевидної корупційної складової з часом буде висвітлено більше. Не все одразу.

Люб’язно надамо у безоплатне користування наявні у нас матеріали для журналістів-розслідувачів інших видань, телеканалів та інтернет-ресурсів.

P.S. Матеріали публікації можна вважати офіційним зверненням до правоохоронних органів, в компетенції яких розслідувати факти корупції серед чиновників високого рангу.

 


Коментарів 2 Додати коментар

Залишити коментар